4. Основні напрямки запобігання необережним злочинам

Попередження названих злочинів має низку особливостей, ви­значених специфікою детермінанти, що їх обумовлюють. До цих особливостей належать наступні моменти:

— за профілактики необережних злочинів (відсутні підготовка, замах, співучасть) не застосовуються деякі форми і методи, харак­терні запобіганню умисним злочинам — виявлення осіб, які готу­ються до злочину, припинення розпочатих злочинів, встановлення співучасників тощо;

— заходи запобігання необережних злочинів дуже схожі і часто співпадають із заходами захисту від випадкового заподіяння шкоди. Вони зорієнтовані не на можливих злочинців, а на недопущення як необережної, так і випадкової шкоди;

— у системі профілактики зазначених злочинів питома вага еко­номічних, організаційно-управлінських та технічних заходів є знач­но більшою, ніж у навмисних діяннях;

— необережна злочинність краще "піддається" запобіжним за­ходам, аніж інші види злочинності. Так, на реконструйованих ав­тошляхах США аварійність знизилась у 2,5 рази, Франції — втричі.

Приблизний перелік спеціальних заходів впливу на детермінан­ти необережної злочинності включає:

а) вплив на знаряддя і засоби дії:

— технічне удосконалення знарядь і засобів, підвищення їх на­дійності;

— поліпшення контролю за технічним станом знарядь і засобів, їх "діагностика";

— нейтралізація небезпечних факторів, властивих технічним системам, і зменшення можливої шкоди від їх використання;

— чітка регламентація норм і правил техніки безпеки;

— недопущення сторонніх осіб до експлуатації машин, устатку­вання, максимально можливе обмеження доступу до зони їх дії;

— вилучення із побутового обігу небезпечних предметів (зброї, отруйних, вибухових, радіоактивних речовин);

б) вплив на кримінологічну ситуацію:

— забезпечення належного стану об'єктів, що становлять підви­щену небезпеку (шляхи сполучення, шахти тощо);

— ліквідація або нейтралізація джерел небезпеки залежно від

об'єктивної можливості та економічної доцільності;

— встановлення надійного контролю за небезпечною ситуацією,

виявлення різних відхилень від норми на ранніх стадіях;

— регламентація професійних дій у типових небезпечних ситуа­ціях і відпрацювання стандартів поведінки в них;

в) вплив на особу:

— професійна орієнтація і відбір працівників з урахуванням їх

психофізичних якостей;

— навчання працівників правилам поведінки у небезпечних си­туаціях;

— посилення контролю за діяльністю осіб, пов'язаною з підви­щеною небезпекою, а також за станом їх здоров'я;

— наукова організація праці цих категорій працівників з ураху­ванням рекомендацій медицини і психології;

— посилення юридичної відповідальності осіб за недотримання встановлених правил безпеки;

— загальне підвищення культури і дисципліни поведінки грома­дян, які можуть опинитися у техногенне небезпечних ситуаціях.

Важливе місце у профілактиці необережних злочинів належить виховним заходам. Останнім часом у загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах України запроваджена обов'язкова дис­ципліна "Безпека життєдіяльності". Від рівня знань, що отримають учні та студенти, а також їх навичок і вмінь значною мірою залежа­тиме подальший стан необережної злочинності й травматизму. Со­ціологічні дослідження свідчать і про потребу суттєвого поліпшення пропагандистської роботи, більш ефективного використання засо­бів масової інформації для популяризації законодавства, що регла­ментує відповідальність за вчинення необережних злочинів та ін­ших правопорушень.