4. Профілактика злочинів, вчинюваних жінками, і проституції

Стаття 24 Конституції України передбачає рівність прав жінок і чоловіків, створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, матеріальну і моральну підтримку материн­ства й дитинства. На жаль, ці положення не виконуються. Безсум­нівно, що профілактика правопорушень з боку жінок буде ефектив­ною лише тоді, коли жіноча доля стане однією з головних проблем держави і суспільства. Потрібні широкомасштабні програми допомо­ги сім'ї та материнству. Всі це розуміють, але скрутний економічний стан, соціальна напруженість не дають можливості реалізувати такі програми, хоча певні кроки у цьому напрямі вже робляться.

В основі боротьби із жіночою злочинністю лежать заходи загальносоціальної профілактики. Як показують дослідження, більшість працюючих жінок, не заперечуючи проти емансипації, погодилася 6 залишити роботу та присвятити себе сім'ї, якби мала для того від­повідні умови. Матерям, які хочуть працювати, має бути надана можливість працювати скорочений робочий день без зниження їх заробітної плати. Матерям-одиначкам та багатодітним сім'ям треба надавати значно більшу матеріальну допомогу.

Практика свідчить, що більшість працівників, яких звільняють за скороченням штатів, становлять жінки, які виховують дітей, мають немічних батьків на утриманні тощо. Такі особи потрапляють у важ­ке матеріальне становище з усіма негативними наслідками. Для та­ких категорій мають існувати громадські роботи.

Потребує розробки концепція виховання дітей у суспільстві, особливо дівчат. В її основі має лежати притаманна українському народу моральність і порядність. Без оголошення рішучої боротьби з пропагандою вседозволеності, сексу та насильства, які панують за­раз у духовній сфері, не може бути й мови про нормальне вихован­ня підростаючого покоління. У вказаній концепції потрібний розум­ний підхід у формах і методах виховання хлопчиків і дівчат. Власти­ві їм від природи особливості фізичної та психічної структури мають не нівелюватися, а сповна використовуватися для досягнення кінце­вої мети виховання. Те, що чимало школярок при анонімному опи­туванні кажуть, що хочуть стати валютними повіями, має сприйма­тися як тривожний сигнал. Розвінчування образу повії як привабли­вого — важливе завдання засобів масової інформації, всіх, хто зай­мається вихованням. Нині ж спостерігається не прихована ідеалізація "найстародавнішої професії".

Не можна погодитися і з пропозиціями легалізувати проститу­цію, завдяки чому держава буцімто отримуватиме баснословні по­даткові надходження. За будь-яких умов повія не має діставати ви­знання з боку держави. Навпаки, треба посилити адміністративно-правову боротьбу з проституцією, удосконаливши для цього чинне законодавство, а також роботу медичних закладів щодо профілакти­ки венеричних хвороб та СНІДу. Кримінальне законодавство, за прикладом багатьох країн світу, передбачає відповідальність усіх, хто прямо чи побічно паразитує на проституції. Для боротьби з кри­мінальним секс-бізнесом створена спеціальна служба в структурі територіальних органів внутрішніх справ.

Подальшого вдосконалення вимагають форми і методи індивіду­альної профілактики злочинів, вчинюваних жінками різного віку, та серед тих, від кого можна очікувати вчинення злочину, судячи з їх антисуспільної поведінки. Важливого значення набуває виховна ро­бота з жінками в установах виконання покарань для зниження ре­цидиву. Тут варто запровадити комплексну систему психолого-педагогічного впливу на засуджених із застосуванням аутогенних трену­вань, індивідуальних програм самовиховання, заняттями у спорідне­них групах, проводити бесіди, дискусії, лекції з правових питань тощо. їх завданням є самопізнання засудженої, виробити уміння во­лодіти своїми емоціями, створити позитивні установки. Це сприяти­ме зниженню тривожності й агресивності, адаптації до умов установ відбування покарання, потягу до переосмислення своєї ролі і місця у подальшому житті. В основі всієї профілактичної роботи мають бути повага, чуйність і доброта.