Тема №7. Кримінологічна характеристика та попередження насильницьких злочинів

П л а н

1. Поняття і види насильницьких злочинів.

2. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності.

3. Детермінанти насильницької злочинності.

4. Профілактика насильницьких злочинів.

Література

1. Указ Президента України “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001 –2005 роки” від 25 грудня 2000 р. №1376/2000 // Юридичний вісник України. – 2001. – 18-24 січня.

2. Зелинский А.Ф. Криминология. – Харьков, 2000.

3. Криминология / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского. – М.,1998.

4. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография / Авт. кол.: А.В.Беляба, Э.В.Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г.Розовский. – Луганск, 2000.

5. Гуров А.И. Криминологическая характеристика профессиональной преступности // Криминология. – М., 1994.

1. Поняття та види насильницьких злочинів

Насильство є таким же стародавнім, як і саме людство. Із роз­витком цивілізації його прояви не лише не зменшилися, а навпаки, набули катастрофічних розмірів. Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей. Знищувалися пле­мена і народи як у часи біблійні, так і в освіченому XX столітті. Не випадково хтось із класиків образно назвав насильство "повитухою історії",

Типовими проявами насильства є:

позбавлення життя, заподіяння тілесних ушкоджень, зазіхання на статеву недоторканність, захоплення заручників, здирство й інші способи вилучення майна, катування і застосування незаконних ме­тодів впливу стосовно затриманих і підслідних;

перевищення влади, позбавлення різноманітних прав і свобод, жорстоке поводження з дітьми тощо.

Перелічені види насильства в юридичній літературі прийнято на­зивати "насильницькими злочинами". Але й до цього часу існує не­визначеність щодо кола актів стосовно цього виду злочинів. Так, ок­ремі автори до групи насильницьких злочинів відносять лише умис­ні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження та хуліганство, які утворюють самостійний у кримінологічному плані "блок" насиль­ницьких злочинів. З цього приводу А. Є. Жалінський справедливо зазначає, що в цій зовнішньо тривіальній тезі досить багато дивного. Чому сюди б не включити менш тяжкі тілесні ушкодження, зґвалту­вання тощо.

Інші вчені до насильницьких злочинів відносять хуліганство, тілесні ушкодження, убивства та зґвалтування. Дехто доповнює цей перелік мордуванням або розуміє під насильницькими всі злочи­ни, пов'язані з насильством чи погрозою його застосування'. Л. Д. Гаухман, розглядаючи цю проблему в кримінально-правовому аспекті, не обмежує її рамками лише фізичного насильства, а вва­жає, що насильницький спосіб учинення злочину містить у собі також і погрозу застосування насильства².

Тлумачний словник В. Даля "насильство" трактує як "примус, неволя, потреба, силування, сором'язлива дія, образливе, незаконне і свавільне". У кримінальному законодавстві поняття насильства незмінно пов'язане з реальним суспільне небезпечним протиправ­ним застосуванням фізичної сили до іншої людини проти її волі з ме­тою заподіяння їй фізичних страждань, тілесних ушкоджень або по­збавлення життя. Цим поняттям не охоплюється погроза застосу­вання насильства, оскільки вона безпосередньо не тягне за собою заподіяння фізичної шкоди іншій людині. Погрожуючи позбавлен­ням життя або заподіянням шкоди здоров'ю, злочинець не завжди має намір на реальне заподіяння фізичної шкоди. Тому кримінальне право і кримінологія розглядають фізичне насильство і погрозу його застосування як два самостійних способи вчинення злочину.

У юридичній літературі зазначається, що основними способами вчинення навмисних злочинів є фізичне насильство, психічне насильство, зловживання своїм посадовим або іншим становищем, підробка документів або інший обман, підкуп (давання хабара), псуван­ня чи знищення майна. На наш погляд, у широкому розумінні на­сильства як примусу і фізичне насильство, і погрозу його застосування слід розглядати як два однорідних явища. Усвідомлення потерпілим реальної можливості приведення погрози до виконання змушує його виконати вимоги злочинця. Відмова потерпілого підкоритися найчастіше завершується заподіянням шкоди здоров'ю або навіть позбавленням життя. В більшості випадків насильницькі дії поєднуються із погрозами заподіяння ще більшої шкоди здоров'ю потерпілого або позбавлення його життя у разі продовження опору чи невиконання вимог злочинця.

З позицій кримінології, поняття "насильницька злочинність" є теоретично обґрунтованим. В основі об'єднання зазначених діянь в окрему кримінологічне значиму групу лежать наступні критерії:

1) об'єкт посягання — суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, які забезпечують недоторканість фізичного статусу особи;

2) форма вини — прямий умисел;

3) спосіб дій злочинця — фізичне або психічне насильство;

4) насильство відбувається проти волі потерпілого. З урахуванням вказаних ознак, під насильницькими злочинами слід розуміти навмисні кримінально-карані діяння, що посягають на фізичні блага (життя і здоров'я) особи і чиняться проти її волі шля­хом фізичного або психічного насильства. Виходячи з цього визна­чення, до насильницьких злочинів треба віднести: навмисні убив­ства; навмисні тілесні ушкодження; поєднане з насильством хуліганство; зґвалтування; побої і катування; доведення до самогубства; погрозу вчинити убивство.

Але зауважимо, що насильницька злочинність, по-перше, явище неоднорідне і, по-друге, таке, що не може протиставлятися корисли­во-насильницькій злочинності і виступати її альтернативою. Насиль­ницька і корисливо-насильницька злочинність частково "перекрива­ють" одна одну. Це стосується, наприклад, бандитизму, насильниць­кого грабежу і розбою з метою заволодіння майном. Ці діяння нале­жать до так званих "двохоб'єктних" злочинів, але значимішою цінністю при цьому є безпека особи. Вони мають багато спільних рис і ознак із традиційними насильницькими злочинами. В усіх цих випадках механізм злочинної поведінки пов'язаний з агресивно-зневажливим ставленням до особи, її життя, здоров'я і недотор­канності.