II.3.5.3. Розміщення та розстановка фонду в умовах відкритого доступу читачів до полиць

У ЦБС та інших бібліотеках для поліпшення інформації й ви­користання документів, створення кращих умов для диференційо­ваного обслуговування читачів організовують відкритий доступ до ■фонду. Це — система обслуговування, при якій читачам надається можливість безпосереднього пошуку та вибору документів у фон­ді бібліотеки. її організація вимагає розв'язання ряду питань, зумовлених специфікою самостійної роботи читачів біля полиць. Оскільки при цій формі обслуговування сам читач вибирає собі документи, розстановка фонду має бути простою, доступною, фонд добре підібраним за змістом і мати привабливий зовнішній вигляд.

В ЦБС на абонементі та в читальних залах у відкритому до­ступі виставляється більша частина фонду. При його розміщенні у відкритому доступі керуються такими нормами: обсяг фонду на абонементі не перевищує 50 тис. од. зб., в читальному залі — не •більше 15 % його обсягу. Відкритий доступ недоцільно застосову­вати для розміщення дуже цінних та видань з незначним запитом. В фонді відкритого доступу має бути обмежена кількість примір­ників одного і того ж документа. На полицях при організації від­критого доступу лишають не більше як 3 пр. одного документа. В такому разі необхідне спеціальне приміщення для зберігання дублетних примірників, а бібліотекар має старанно слідкувати за своєчасним поповненням полиць дублетами виданих документів. У відкритому фонді не виставляють застарілі за змістом і зіпсо­вані видання. Тут представлені урядові постанови, видання місце­вих Рад народних депутатів, універсальні і галузеві енциклопедії, довідники, періодичні видання, інші документи, що своїм змістом викликають загальний інтерес для читачів масової бібліотеки.

За умов відкритого доступу до полиць застосовують система­тично-алфавітну розстановку у відповідності до таблиць бібліотеч­но-бібліографічної класифікації з деякими змінами, що сприяють кращому розкриттю фонду перед читачами. Найчастіше застосо­вують метод територіального наближення стелажів з документа­ми, близькими за змістом. Створюють так звані комплексні групи •однорідної літератури: суспільно-політичну, природничу, виробни­чу, літературно-художню тощо. Це сприяє кращій орієнтації чита­чів у фонді, полегшує працю бібліотекаря щодо керівництва їхнім читанням.

У бібліотеках з відкритим доступом до фонду застосовують часткове злиття споріднених за змістом відділів чи однорідних видів документів (книг, газет, журналів, кінофотофонодокументів)

гощо. Так, масові бібліотеки практикують наближення Літератур но-художніх творів до видань з літературознавства: об'єднання літературних творів і.ч виданнями про життя і творчість письмен­ників, критичними роботами про окремі їхні твори. В такому ви­падку спочатку ставлять твори письменників, а потім критичні матеріали за алфавітом їхніх авторів та назв. У цих умовах струк­тура розділу літературознавства і художньої літератури не повто­рює структуру систематичного каталога. Подібна узгодженість структури каталога і розстановки фонду розширює пошукові мож­ливості читача, скорочує час пошуку ним необхідної книги.

Доцільно також іближувати книги і періодичні видання однієї галузі. Суспільно політичні журнали наблизити до відділу суспіль­но-політичної літератури. Спеціальні журнали можна розставити безпосередньо у відповідних книжкових розділах (наприклад, науково технічні наблизити до техніки тощо). Газети і журнали розташовують в алфавітпо-хронологічно-нумераційному порядку, тобто в алфавіті назв, а в їх межах — за роками і номерами вихо­ду у світ. 11а полицях відкритого доступу розміщують газети і жур-

(нали за поточний і минулий роки.

За умов зростання національної самосвідомості народу, від­родження його інтересу ДО КНИГ про рідний край, поширення зв'яз­ків із закордонням підвищується попит читачів масових бібліотек на видання країнознавчої (про країни), народознавчої (про Ук­раїну, український народ) і краєзнавчої тематики. Традиційно ці видання розосереджуються в різних галузевих підрозділах фонду, що значно утруднює їх пошук як читачами, так і бібліотечними працівниками. Читач змушений або довго перебирати картки у ка­талозі, або скільки ж часу знайомитися із фондом. Тому ЦБС, прагнучи найповніше задовольнити попит читачів па країнознав­чу, народознавчу і краєзнавчу літературу, створюють у відкрито­му фонді відповідні розділи. Тут виставляють переважно видання комплексного характеру, повністю присвячені певній країні, рес­публіці, області, місту, району, селу. Вміщують не тільки книги і періодичні видання, а й альбоми, карти, кінофільми, літописи підприємств і установ, матеріали про життя і діяльність видатних земляків.

Розміщують документи країнознавчого, народознавчого і крає­знавчого змісту на окремих територіально наближених стелажах. Це підвищує можливості читачів у виборі необхідних документів, адже кожний з них може переглянути видання, не відходячи від полиць в одному місці, розширюється кругозір читачів, їхні знан­ня про український народ, рідний край.

Систематично-алфавітна розстановка фонду при відкритому доступі здебільшого поєднується з тематичною за допомогою тема- ! тичних стелажів чи полиць, організації системи виставок, що про­пагують видання певної тематики, твори окремих авторів, книги до знаменних дат, нові надходження тощо. За умов відкритого доступу зв'язок між спорідненими розділами фонду здійснюють за допомогою системи посилань і відсилань. Відповідно оформляють

■■■ШМпНмн

поличкові роздільники та написи на стелажах. Читача знайом лять із порядком розташування розділів за допомогою спеціалі. них покажчиків, плакатів-звернень, які розміщують на початку кожного відділу на торцевій частині стелажа. На абонементі або в читальному залі вивішують схему розміщення фонду. Всі наші сн на схемі, на стелажах і на внутрішньополичкових роздільника- кожного відділу фонду роблять певного кольору. Оформляючи розділ художньої літератури та видань із мистецтва, широко за­стосовують роздільники або закладки, на яких, крім прізвища та ініціалів письменника, художника, композитора, вміщують його портрет, коротку біографічну довідку, перелік найважливіших творів тощо. Творчий підхід до розстановки фонду за умов від­критого доступу може суттєво впливати на ефективність його використання.

Однією з основних вимог до органзіації відкритого доступу є правильне просторове розміщення та розстановка стелажів. їх розставляють так, щоб бібліотекар бачив проходи між ними. Сте­лажі ставлять перпендикулярно до кафедри видачі або по діаго­налі від неї. Відстань між стелажами має бути не менш одного метра, а від стіни — 80—85 см. Кількість полиць на кожному сте­лажі рекомендується мати не більше 6. На одному погонному метрі стелажа доцільно ставити ЗО—40 книг, тобто стандартний стелаж при відкритому доступі вміщує 500 пр.

За умов відкритого доступу для розміщення 1000 книг і жур­налів потрібна площа від 4,5 до 5 м², 10 підшивок газет — від 1,4 до 2,6 м², 1000 видань описів винаходів і патентів — 0,05 м², 1000 стандартів — 2,1 м², 1000 дисків грамплатівок — 2 м², 1000 касет магнітних фонограм — 3,47 м² тощо. Отже, необхідна пло­ща приміщення удвічі більша, ніж при закритому фонді.

При використанні відкритого доступу до фондів сторонніх осіб у його закриту частину не допускають. Фондом, виділеним для відкритого доступу, читачі користуються тільки в часи видачі і у присутності бібліотекаря. Забезпечується належний контроль за винесенням виданих документів читачам, тобто умови збере­ження фонду. Бібліотекар постійно наводить порядок у фонді.

Перевагою відкритого доступу є те, що читачі мають змогу ознайомитись із фондом безпосередньо на полицях. За цієї систе­ми обслуговування значно зростають показники використання фон­ду та повноти задоволення читацьких потреб.

Бібліотеки, що не мають приміщення для організації відкри­того доступу до всього фонду, відкривають деякі відділи, найбільш цікаві для основного контингенту читачів даної бібліотеки або влаштовують розгорнуті виставки на ту чи іншу тему.

ІІ.3.5.4. Приміщення та обладнання для розміщення та розстановки фонду

Державні та громадські органи, місцеві Ради народних депу­татів, підприємства та установи зобов'язані забезпечити підлеглі! їм бібліотеки будівлями, спорудженими за спеціальними проекта­ми або іншими упорядкованими приміщеннями, які б відповідали вимогам обслуговування читачів і зберігання фонду, сучасними засобами механізації та автоматизації, розмножувальною техні­кою, іншим обладнанням.

Значну частину приміщення кожної бібліотеки займає її фон- досховище. Воно має бути ізольоване, просторе, сухе з нормаль­ним світловим режимом і розташоване так, щоб у ньому зручно було працювати читачам і працівникам бібліотеки, а також при­датне для зберігання фонду. Холодні та вологі приміщення для фондосховища непридатні.

Проектуючи фондосховище, особливо для відкритого доступу, звертають увагу перш за все па його інтер'єр, тобто єдність внут­рішньої об'ємно-планопої організації приміщення та бібліотечного обладнання. Бібліотека з самого початку встановлює зв'язок із фахівцями з організації та оформлення інтер'єра — архітектора­ми, художниками, дизайнерами. До сфери дизайнерських розро­бок належить створення різних типів обладнання і системи візу­альної інформації, а також професійне виконання написів, шриф­тових та ілюстративних покажчиків, оголошень, заголовків, таб­лиць, схем, назв відділів, робочі ескізи яких розроблюють самі бібліотечні працівники.

Оздоблення приміщення здійснюється у відповідності до буді­вельних. економічних, експлуатаційних та декоративно-художніх вимог. Для будівництва фондосховищ використовують залізо, скло, бетон, цемент, що поширює можливості в створенні індивідуаль­них рішень інтер'єра.

Функціональні особливості, режим роботи фондосховища по­требують використання для оздоблення матеріалів, які мають від­повідати певним вимогам: у місцях перегляду документів — зносостійкості, звукопоглинання, декоративності, комфортності; в службових приміщеннях — звукопоглинання та звукоізоляції, теп­лотехніки декоративності, комфортності; у (Ьондосховищах важ­ливим є вогнестійкість оздоблюваних матеріалів.

Проектуючи фондосховище, особливо для відкритого доступу, звертають увагу і на естетику його інтер'єра: колір стін, стелі, підлоги та меблів має милувати око і створювати настрій, який сприяв би роботі з документами. Уникають як темних, похмурих тонів, так і дуже строкатих, яскравих, тому що більшість сучасних документів мають яскраві обкладинки та корінці.

У приміщенні фондосховища має бути штучне освітлення і уста­новки для кондиціювання повітря. Читальні зали природно освіт­лені через віконні створи у стінах. Фонд слід розміщувати у від­даленні від вікон у менш освітленій частині читальних залів.

Фондосховище будь-якої бібліотеки має спеціальне устаткуван­ня: стелажі, шафи, столи, транспортні засоби тощо.

Основним устаткуванням кожного фондосховища є стелажі — пристосування для зберігання документів, які складаються із з'єднаних у кілька ярусів відкритих полиць. Стелажі можуть бути дерев'яні або металеві. За умов закритого фонду масові бібліоте­ки використовують одно- і двосторонні шести- і семиполичкопі стелажі.

Конструкція стелажів відповідає форматам документів, які па них розставляють, і розрахована на певну кількість томів. Стан дартні шестиполичкові стелажі мають такі розміри (в см): висо та — 180, глибина — 22,5; ширина — 100; відстань між полиця ми — 27; товщина полиць — 2; цоколь — 5,5; карниз — 2,5. Висот.і семиполичкового стелажа — 210 см. Документи на стелажах роз міщують зверху вниз, а на кожній полиці — зліва направо, так, щоб відстань від документа до наступної полиці була не менше 0,2 см і щоб їх можна було легко зняти з полиці. Книги розстав ляють у вертикальному положенні і обов'язково залишають віль­не місце на кожній полиці (до 25 %) для розміщення нових над­ходжень.

Газети та інші документи нестандартних розмірів, що пере­вищують за висотою 41 см, розставляють у горизонтальному положенні на спеціальних стелажах. їхні розміри (в см): висота — 210; глибина — 44; ширина—100; відстань між полицями—13; товщина полиць — 2; цоколь — 5,5; карниз —2,5. Для грамплаті­вок, магнітофонних стрічок та мікрофільмів слід мати спеціальні стелажі, на яких відстань між полицями та глибина залежить від діаметра платівок чи бобін. Розставляють платівки та бобіни так, щоб вони не торкалися одна одної. Мікрофільми та діафільми тре­ба зберігати в металевих сейфах і коробках, оскільки вони легко­займисті, а також легко піддаються дії підвищеної вологості повітря.

Стелажі у фондосховищі розташовують по-різному. Односторон­ні стелажі ставлять уздовж стін. Двосторонні — посередині фондо- сховища. Якщо в бібліотеці закритий доступ до фонду, найкраще застосовувати коридорне розміщення стелажів тобто паралельне. Якщо ж у фондосховищі стелажі на коліщатах та рейках, то їх ставлять щільно один до одного, лишаючи центральний прохід шириною 2 м. Така система поздовжнього переміщення стелажів отримала назву «компактус».

На карнизах стелажів розміщують написи з назвою відділів, наприклад, «22.2 Механіка». Для того, щоб відділити один розділ фонду від другого, застосовують поличкові роздільники, зроблені з фанери, картону, пластмаси тощо. Найбільш поширені металеві та пластмасові поличкові роздільники. На них пишуть індекс від­ділу, підвідділу і його назву. Застосовують також іменні (персо­нальні) роздільники, якими виділяють книги окремих письменни­ків або твори біографічного характеру. Наприкінці кожного ряду документів доцільно ставити металевий підтримувач.

На полицях постійно підтримують порядок. Розстановку нових надходжень і документів, повернених читачами, здійснюють на початку або наприкінці робочого дня.

Для розміщення фонду бібліотеці необхідне достатнє примі­щення, а бібліотекарю — вміти заздалегідь розраховувати необ­хідну площу і кубатуру фондосховища, передбачати зростання фонду, раціонально використовувати приміщення бібліотеки.

Якщо до фонду бібліотеки немає відкритого доступу, в ЦБС визначаючи площу фондосховища, виходять із певних норматив­них показників.

Основні норми визначення площі фондосховища при закритому фонді

Площа в м^я на ОДИН!.ЦЮ виміру

Одиниця виміру по­трібної площі

Вид документа,, спосіб зберігання

1. Книги та журнали

а) на стандартних одноярусних стелажах

б) на стандартних двоярусних стелажах

в) на рухомих стелажах

2. Газетні підшивки (на газетних стелажах)

а) великоформатні

б) малоформатні

3. Спецвиди технічної літератури і докумен­тації, описи винаходів, патенти, стан­дарти

4. Ноти

а) в аркушах

б) в зошитах

5. Грамплатівки

6. Магнітофонні стрічки

7. Мікрофільми та діафільми 1000 одиниць

1000 підшивок 1000 видань

1000 видань »,

2,5 1,4 1,4

14,0 7.0 0,30

0,25

2,1 1.1

1.8

1000 дисків 1000 касет 1000 роликів

Ці нормативні площі для зберігання документів використовують при систематичній розстановці фонду. При формальних розстанов­ках нормативи знижують на 10 %.

Визначаючи місткість фондосховища, зважають не тільки на його площу, а й на висоту, тобто враховують кубатуру приміщення. Мають на увазі також місткість стелажів, площу, що вони займають, проходи між ними, приріст фонду бібліотеки, площу для бібліотеч­них працівників тощо. Так, місткість стандартного стелажа при за­критому зберіганні фонду становить 560—630 одиниць зберігання. Одна мєтрополка займає 1,52 м² площі і вміщує 40—45 умовних од. зб.

!21

Стелажі встановлюють перпендикулярно до стін, що мають віконні отвори та елементи опалювальної системи так, щоб відстань до вікон і джерел тепла була не менш 0,6 м. Між стелажами ли­шають- проходи не менш 0,75 м, між торцями стелажів (головний прохід) — 1,20 м, між стіною і стелажем, паралельно стіні — 0.75 м, між стіною і торцем стелажа — 0,45 м. Полиці стелажа встанов­люють в залежності від розмірів документів так, щоб відстань між ними не перевищувала при вертикальному розміщенні 0,42 м, при горизонтальному — 0,15 м. Відстань від підлоги до нижніх полок стелажа має бути не менше 0,15 м, в цокольних стелажах —не менше 0,30 м. Крім того, на кожного бібліотекаря, що працює в фондосховищі, має бути передбачено по 5 м² площі. Встановити середній приріст фондів бібліотеки можна за даними книги сумар­ного обліку. Здебільшого у масових бібліотеках він дорівнює 2—4 % загального обсягу фонду бібліотеки.

5 2-195

У фондосховищах застосовують різноманітні транспортні засо­би: підйомники, ліфти, стрічкові конвейєри, бібліотечні ручні візки, візки-стелажі. При виборі транспортних засобів враховують обсяг фонду, види документів, напрямки вантажопотоків, архітектурпо- будівельиу характеристику приміщення тощо. Це дає змогу раціо­нально розмістити і розставити фонд бібліотеки, а отже, поліпшити обслуговування читачів.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Як визначити поняття «розміщення» та «розстановка» документів? 2. Які основні види розміщення фонду? 3. Назвіть основні види розстановки фонду. Що означає поняття «система розстановки фонду»? 4. У чому полягає сутність систе­матично-алфавітної розстановки фонду, її перевага та прорахунки? 5. Який спо­сіб розстановки застосовують у ЦБС для періодичних видань? Чому? 6. Яка з формальних розстановок є найбільш економною? Чому? 7. Який спосіб розста­новки застосоиують у ЦБС для кінофотофонодокуменгів (грамплатівок, діафіль­мів, діапозитивів, магнітних фонограм)? Чому? 8. У чому полягають особливості розміщення книг за умов відкритого доступу? 9. Які особливості розміщення крає­знавчих документів за умов відкритого доступу? 10. Яке обладнання використо­вують при розстановці фонду?

Контрольне завдання

1. Розрахуйте необхідну площу фондосховища за умов відкритого доступу для фонду обсягом 20 тис. пр.

2. Розрахуйте необхідну площу фондосховища за умов закритого доступу для фонду обсягом 50 тис. пр.

3. Вивчіть способи розміщення та розстановки фонду в бібліотеці училища або в ЦБС — базі учбової практики.

4. Визначте поличковий шифр зберігання для певного навчального посібника при систематично-алфавітній, форматно-інвентарній та мовній розстановках.