Тема 5. Індивідуальне та диференційоване навчання

Запитання:

1. Поняття про норму.

2. Навчальна неуспішність.

3. Педагогічна занедбаність школяра та організація його навчання.

4. Затримка психічного розвитку (ЗПР) дитини.

4. Поняття про обдарованість.

5. Методи діагностики причин неуспішності.

1. Поняття про норму.

У попередніх лекціях ми розглядали нормальний розвиток школяра. Але що таке є норма? Норма – це середнє значення по конкретній вибірці. Рівень інтелекту, рівень активності у спілкуванні – це все, як правило, є стійкі показники по віковій, іноді гендерній, соціальній, культурній вибірці.

І тут є кілька проблем.

1. Норма має здатність старіти. Тобто середній рівень з часом міняється. Наприклад, період наступання пубертату так тривалість життя. Так само зі психічними процесами.

2. Норма – поняття суб"єктивне, орієнтоване на конкретні критерії. Якщо критерії кількісні (як РРР) – це допустимо.

Але якщо якісні? Наприклад, за старих радянських часів нормою вважалася праворукість. Лівшів перевчали, а це шкідливо, бо по суті втручання в фізіологію, переформування певних природніх фізіологічних процесів. Але критерій був – однаковість. Тому дуже важко було проявлятися нестандартності. Вона фактично ототожнювалася к патологією (тому, наприклад, інакомислячих формально вважали "хворими").

3. Поняття "норми" має амбівалентну емоційну забарвленість. Коли ви говорите, що ваші справи "нормально", що ви маєте на увазі? (Шклянка напівпорожня чи напівповна?). "Норма" може вживатися і як ознака адекватності та здоров"я, і як ознака стандартності, безликості, мало вираженої індивідуальності. Хоча в суспільстві частіше вживається пеший момент.

Насправді норма – це середина на лінії. Відхилення можуть бути як зі знаком +, так і мінус. Якщо мінус – маємо патологію, якщо плюс – здібності. Але це так само є суперечливий момент (приклад жінки з крюками, в "Кунтскамери").

У педагогіці "норма" має два варіанти відхиленні від норми: неуспішність та обдарованість.

2. Навчальна неуспішність.

Неуспішність є відхиленням від норми у знак "мінус". Проявляється, коли дитина не здатна засвоїти той обсяг матеріалу, який осягають інші діти. Не слід казати "обсяг навчального матеріалу", тому що бувають різні програми. Останнім часом вимоги до школярів, особливо у середній школі, значно підвищилися. Не всі діти готові до такого навантаження, але не тому, що вони мають нищий РРР, а тому, що вимоги погано пристосовані до власне тої "норми", яка є актуальною наразі.

Причини навчальної неуспішності:

1. Об’єктивні – пов"язані з зовнішніми обставинами. Ці обставини можуть бути пов"язані зі школою чи не з нею. В школі, наприклад, дитина могла бути в спеціалізованому класі, де вчаться обдаровані діти, і на їх фоні не встигати. Поза школою можуть бути проблеми в сім"ї, спілкуванні, які заважають дитині приділяти школі потрібну кількість часу та зусиль.

2. Суб’єктивні – пов"язані з внутрішніми обставинами:

а) низький РРР;

б) відсутність уміння вчитися – не володіє прийомами запамятовування, не вміє засвоювати сутність матеріалу, низький рівень розвитку волі;

б) темперамент;

в) відсутність навчальної мотивації;

г) внутрішньоособистісні конфлікти (у старших школярів - дипресії, апатичні стани);

д) інші фізіологічні причини, пов’язані зі станом здоров"я (і тут проблема більше в соц. адаптації, ніж в дидактичній, хоча в ній також).

Тут важливо з’ясувати зону найближчого розвитку дитини (за Виготським – те, що дитина здатна сама вивчити з мінімальною допомогою дорослого), ставлення дитини до завдань.