Висновок

Витоки психологічної діагностики губляться у віках, оскільки потреба в обліку індивідуальних відмінностей, виявляти і вимірювати які прагне ця наука, виникає у людини ще з глибокої давнини. До психодіагностики доречно віднести відомий вислів Г. Еббінгауза, що характеризує психологію в цілому: «У неї довге минуле, але коротка історія». Становлення психодіагностики як науки обумовлено розвитком експериментальної психології, вимірюванням психічних явищ. Початок психодіагностичних досліджень було покладено роботами Ф. Гальтона, Дж. Кеттелла, А. Біне та інших вчених у кінці XIX-початку XX ст., які створили перші методики «вимірювання розуму».

У XXст. психологічне тестування здобуває широку популярність і популярність, забезпечуючи вирішення багатьох практичних завдань у промисловості, освіті, охороні здоров'я, армії. Однак, не підкріплене розвитком теорії, психологічне тестування проходить через кризу кінця 1920-х – початку 1930-х р. Під впливом кризи починається більш активна взаємодія тестування з диференційно-психологічним напрямком. Наступна інтеграція цих напрямків має вирішальне значення для розвитку науки про індивідуально-психологічні відмінності.

Як сказано у вступі, вирішальний внесок у становленні та розвитку психодіагностики був внесений американськими психологами. Багато з них були видатними психологами свого часу, багато в чому визначили обличчя психології XX ст. За час, що минув з перших дослідів Френсіса Гальтона, у психодіагностиці було розроблено величезну кількість різноманітних тестів, заслуга постійної систематизації яких також належить американським психологам. Відзначаючи внесок американських психологів у розвиток психодіагностики, не слід забувати і про те, що неможливе існування науки про виміри індивідуально-психологічних відмінностей поза європейською психологічною думкою, яка достатньо багато зробила для виникнення цієї галузі психології.

Перша комп'ютерна психологічна програма була використана на початку 1960-х р.у клініці Мейо (Міннесота), в якій було багато пацієнтів, але дуже мало психологів.

Не дивлячись величезну кількість різноманітних методик, психологи у своїй повсякденній діяльності використовують не більше десяти., які відносяться до найбільш відомих та вдосконалених на потязі багатьох років. Кожний із цих тестів – це своєрідна віха в історії розвитку психодіагностики.

У дореволюційній Росії з поч. ХХ ст. психологічні тести використовувались і розроблялись насамперед для потреб у освіті. У радянській психології розквіт тестування у педології і психотехніці під впливом ідеологічних установок замінюється у 1936 році забороною на застосування тестів, у післявоєнні роки оголошені у якості зброї «психологів-расистів». Відродження досліджень відбувається у кін.1960-х років. Проте «дозвіл на тести» не знаходить будь-якої підтримки зі сторони офіційної психології. Тим не менше за двадцятилітній період розвитку психодіагностики у радянській психології були досягнуті певні успіхи.

Варто підкреслити, що історія психодіагностики – це не історія тестів, як може видатись на перший погляд. Історія психодіагностики – це історія теорій і тестів, які розроблені на основі цих теорій. Тому і не варто сьогодні говорити про переважно вимірювальний напрямок психодіагностики і розробку теорії індивідуальних відмінностей у диференціальній психології. Одне не може існувати без іншого.