3.5.4. Проектування транспортних комунікацій

Внутрішні комунікації на будівництві (автошляхи, пішохідні траси, тротуари) на території будівельного майданчика влаштовують з метою забезпечення ефективної роботи підйомно-транспортних і монтажних машин, агрегатів і установок для технологічного обслуговування будівельно-монтажних робіт, організації тимчасового зберігання устаткування, конструкцій та інших, які надходять на будівництво, а також для забезпечення надійного й безпечного проходу працюючих до місць виконання робіт, підсобних будівель і споруд.

Основними вихідними параметрами для проектування доріг є дані про вид будівельних вантажів, що перевозяться, заплановану інтенсивність руху транспорту та прийняті типи транспортних засобів. Проектування внутрішніх автодоріг на будівництві передбачає виконання таких робіт: розробку схеми руху; розрахунок параметрів доріг; визначення небезпечних зон; вибір конструкції дороги. Найважливішими параметрами, що характеризують дороги, є такі: кількість смуг руху, ширина проїзної частини; радіуси заокруглення, а також тип і конструкція покриття. При виконанні проекту (роботи) параметри доріг не розраховують, їх проектують згідно з рекомендаціями, виробленими на основі узагальнення практики будівництва які наведеними далі.

Прийнята схема руху транспорту і розташування доріг у плані має забезпечувати під'їзд у зону виконання будівельно-монтажних робіт, до складів, механізованих установок, транспортних засобів, монтажних і навантажувально-розвантажувальних механізмів. Для внутрішніх потреб на будівництві насамперед треба використовувати траси постійних доріг, що проектуються. При цьому верхнє покриття постійної дороги влаштовують після закінчення будівельних робіт.

Внутрішні дороги на будівництві рекомендується проектувати за кільцевою, тупиковою чи мішаною схемами. Звичайно загальномайданчикові дороги виконують кільцевими, під'їзні - тупиковими. На тупикових ділянках потрібно влаштовувати майданчики для розвертання розмірами в плані не менше 12х12 м чи петльові об'їзди.

Кількість смуг духу встановлюють виходячи з максимального річного обсягу робіт, що виконуються на об'єкті, а саме до 1.0 млн. грн, односмугові, більше - двосмугові.

Ширина смуги руху (проїзної частини) для односмугових доріг у загальному випадку приймається 3,5 м, двосмугових - 6,0 м. Якщо використовуються автомобілі вантажопідйомністю 25...50 т і більше, її приймають відповідно 4 і 8м. На односмугових дорогах щонайменше через 100 м влаштовують майданчики (кармани) шириною 4...6 м і довжиною 12...18 м для забезпечення можливості маневрування і стоянки автотранспорту. Такі самі майданчики влаштовують у зоні розвантажування матеріалів незалежно від прийнятої ширини дороги.

Радіуси закруглення доріг у плані визначають виходячи з маневрових властивостей автомашин і автопоїздів, тобто їх поворотоздатності під час руху вперед без використання заднього ходу. Звичайно радіуси приймають у межах 15...30 м. Мінімальний радіус заокруглення для машин загального призначення можна прийняти 12 м. Проїзди в межах кривих на односмугових дорогах необхідно розширяти до 5 м.

Тимчасові дороги проектують двох типів - зі збірних залізобетонних плит чи щебеневі (шлакові). Основними пішохідними трасами (від входу на будівельний майданчик до адміністративно-побутових будівель, між побутовими приміщеннями, від побутових приміщень до споруджуваного об'єкта) є тимчасові тротуари. Звичайно їх ширину приймають 1.0 м, тип і конструкцій - залежно від місцевих грунтових і гідрогеологічних умов, тривалості експлуатації. Як правило, їх виконують із збірних плит чи щебеневими.

На будгенплані потрібно показати в'їзди й виїзди, місця розвантаження, радіуси кривих, прийняту схему організації (напрями) руху транспорту, небезпечні ділянки й конструкцію доріг і тротуарів, їх ширину та прив'язку до проектованих будівель.