Розділ 1. Рекомендації щодо виконання окремих частин проекту (роботи).

1. Характеристика об`єкта та умов будівництва.

1.1.Характеристика об`ємно-планувальних та конструктивних рішень об`єкта.

Методи та способи організації будівництва в значної мірі залежать від об`ємно-планувальних та конструктивних рішень прийнятих по об’єкту, що планується спорудити.

Згідно із завданням розроблюється ескізний проект плану, розрізу і фасаду об`єкта, а також наводиться короткий опис прийнятих конструктивних рішень, не відображених у розроблених кресленнях (прийняті рішення по внутрішньому та зовнішньому опорядженню і т.п.). Деталізація рішень, що приймаються при розробці ескізного проекту, має забезпечувати можливість розрахунку обсягів робіт по будівлі згідно з прийнятою номенклатурою робіт. При проектуванні плану рекомендується використовувати масштаб М 1:500 або М 1:1000, а фрагментів розрізу й фасаду - М 1:200. Як приклад на рис. 1.1 показано розріз і фрагмент фасаду багатоповерхового житлового будинку.

Рис. 1.1. Приклад оформлення креслень ескізного проекту розрізу та фасаду багатоповерхового житлового будинку.

За відмітку (±0.00) умовно приймається відмітка чистої підлоги першого поверху.

При розробці ескізного проекту потрібно враховувати необхідність улаштування температурних швів. У промислових будівлях вони розміщуються через 60...90 м по довжині будівлі. У цих місцях по кожній осі передбачається встановлювати додаткові колони на один фундамент, а в прольоті - ферми (ригелі). У реальних проектах окрім поперечних можуть проектуватися також поздовжні температурні шви, які при розробці ескізного проекту умовно не враховуються. У житлових будинках температурними швами є межі секцій будинку.

Кількість складових частин об`єкта будівництва (прольотів, секцій, кроку колон, поверхів тощо), а також характеристики об’емно-планувальних рішень будівлі встановлюються згідно з виданим завданням. Для найменування (кодування) осей і рядів при розробці ескізного проекту плану в одному напрямі вживаються літери, в іншому - цифри. До того ж літери "З", "Й", "О". "Ь" (рос. "Ъ") не використовуються. Якщо кількості літер не вистачає, вводяться найменування типу "А/Б", "Б/В" і т.д.

По периметру будинку на ширину 1 м передбачено вимощення з асфальтовим покриттям на щебеневій основі.

Об`ємно-планувальні та конструктивні рішення об`єктів визначаються технологією виробництва (експлуатації) будівлі, що будується. Коротко розглянемо основні характеристики будівель, які є об`єктами проектування організації будівництва.

1.1.1. Одноповерхові промислові будівлі.

Т аки будівлі зводяться з метою експлуатації підприємств з горизонтальним технологічним процесом виробництва. Вони представляють собою намет, призначений для захисту робітників і використовуваного обладнання від впливу зовнішнього середовища (сезонних змін температури, можливих атмосферних опадів тощо), а також для сприйняття навантаження від технологічних мостових кранів. Кількість кранів та їх вантажопідйомність визначаються технологією підприємства. У проекті (роботі) умовно приймається, що в прольоті встановляється два крани вантажопідйомністю 10 т на температурний блок. Каркас (намет) будівлі складається з фундаментів під колони, колон, конструкцій покриття та огорожі. З метою експлуатації мостових кранів по колонах встановлюються підкранові балки. Приклад об`ємно-планувального рішення одноповерхової промислової будівлі показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схематичне конструктивно-планувальне рішення одноповерхової промислової будівлі.

1 – монолітний фундамент з приливком для спирання фундаментних балок; 2 – колона; 3 – монолітний фундамент середнього ряду; 4 – відмітка низу кроквяної конструкції; 5 – підкроквяна ферма; 6 – ребриста плита покриття; 7 – вимощення; 8 – стінові панелі; 9 – металеві віконні рами; 10 – підкранова балка і кранова колія; 11 – фундаментна балка; 12 – утеплювач; 13 – стяжку; 14 – рулонний килим; 15 – кроквяна ферма.

Фундаменти під каркас будівлі виконуються з монолітного залізобетону, ступінчастими з підколонниками стаканного типу. Глибина закладання фундаментів у реальному проектуванні приймається відповідно до несучої здатності грунту і наявності підземних виробничих споруд. При виконанні проекту (роботи) глибину закладання вибирають відповідно до завдання і наявності підземних споруд. Конструктивне рішення фундаментів під каркас будівлі зі стаканом глибиною 0.85 м показано на рис. 1.3.

У реальному проектуванні розміри фундаментів визначаються розрахунком залежно від несучої здатності грунту і навантаження. що сприймається конкретним фундаментом. При розробці ескізного проекту розміри ступенів опорної частини фундаментів крайнього й середнього рядів (а/б) умовно приймаються рівними і встановлюються залежно від виду грунту та величини прольоту за табл. 3.9*. Якщо розміри прольотів, що примикають до даного фундаменту, не однакові, то розміри підошви фундаменту приймаються за більшім із них. Висота ступенів фундаментів умовно встановлюється 400 мм. Геометричні розміри підошви фундаментів під колони, що розміщені на температурному шві, умовно збільшуються в напрямі кроку колон у 1,6 рази і приймаються кратними 300 мм. Об`єм фундаменту середнього ряду, розміщеного на температурному шві, умовно приймається в 1.6 рази більшим від об'єму рядового фундаменту середнього ряду. Конструктивні рішення фундаментів, які розміщені в місцях примикання окремих складових частин цеху і є водночас опорою для колон цих частин, умовно не розглядаються і приймаються рівними за об`ємом фундаментам, розміщеним на температурному шві.

Для зведення несучих елементів каркаса будівлі використовуються типові збірні залізобетонні конструкції, специфікацію яких наведено в табл. 3.1. Серія використовуваних конструкцій приймається згідно із завданням.

_________________________________

* Нумерація таблиць прийнята виходячи з черговості їх подання в третій частині посібника.

Рис. 1.3. Монолітні фундаменти під колони каркасу будівлі.

А, Б – розміри опорної частини фундаменту; 1 – підколонник; 2 – двох чи триступінчата опорна плита; 3 – відмітка глибини закладання підошви фундаменту; 4 – підливки для спирання фундаментних балок, ширина яких умовно приймається 300 мм.

Використання типових конструкцій потребує певного розміщення на плані колон відносно розбивочних осей, які залежать від низки умов. Приблизне рішення спряження колон і осей будівлі показано на рис. І.4.

Рис. 1.4. Вузли спряження колон і осей будівлі.

а – рядова колона крайнього ряду; б – торцьова колона крайнього ряду; в - рядова колона середнього ряду; г - орцьова колона крайнього ряду; д - колони, розміщені на температурному шві; е – примикання колон двох блоків (частин) будівлі.

При використанні підкроквяних ферм у тих випадках, коли кроки колон зовнішнього і середнього рядів не збігаються, висота оголовка (верхньої частини) колон у процесі виготовлення зменшується на висоту опорної частини підкроквяної ферми, яка умовно приймається рівною 0,5 м.

Відмітка опори підкранової балки приймається на 2,5...З,5 м нижче відмітки низу кроквяної конструкції (ферми).

Огороджуючи конструкції будівлі виконуються із збірних керамзитобетонних панелей і металевих віконних рам, які встановлюють по всьому периметру будівлі, за винятком крайніх прольотів у кутах будівлі. Стінові рядові панелі виготовляють довжиною 6 або 12 м і висотою 1.2 або 1,8 м. Розміри панелей віконних блоків (рам) відповідають розмірам рядової стінової панелі.

При вирішенні фасаду будівлі передбачається встановлювати по фундаментних балках цокольну стінову панель висотою 1.8 м. Варіанти можливих рішень фасаду будівлі показано на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Варіанти можливих рішень фасадів одноповерхових промислових будівель.

Кількість панелей і віконних рам визначається залежно від висоти будівлі. Приблизне (можливе) рішення по розкладці стінових панелей і віконних блоків показано на рис. 1.6.

Рис. 1 6. Можлива розкладка стінових панелей та віконних блоків одноповерхових промислових будівель.

Для встановлення стінових панелей по торцях будівлі передбачається влаштовувати фахверкові колони, їх встановляють у збірні залізобетонні фундаменти стаканного типу. Глибина закладання таких фундаментів умовно приймається рівною 1,8 м.

Виходячи з технології промислового виробництва в будівлі передбачається певна кількість воріт. При розробці ескізного проекту кількість воріт студент встановлює самостійно. При цьому умовно приймається щонайменше одні ворота на три прольоти по торцю будівлі .

Як зазначалось, основною метою намету будівлі є створення умов для роботи людей і технологічного устаткування. Для розміщення (встановлення) технологічного устаткування, в реальних умовах, зводять спеціальні споруди. Їх розміщують як над рівнем підлоги, за який приймають, як правило, відмітку (±0.00), так і нижче відмітки (±0.00), тобто під землею.

Фундаменти під устаткування виконуються з монолітного, збірно-монолітного та збірного залізобетону. Іноді замість збірного залізобетону, як правило для колон, використовуються металоконструкції. Габаритні розміри фундаментів визначаються виходячи з розмірів, ваги та особливостей експлуатації встановлюваного їй них устаткування. Вони можуть мати велику кількість перепадів по висоті, бути порізані внутрішніми каналами й тунелями з більшою кількістю типорозмірів перерізів.

Окрім власне фундаментів під устаткування зводять різні допоміжні споруди (маслопідвали, насосні станції, резервуари, комунікаційні тунелі та ін.), пов`язані з функціонуванням встановлюваного устаткування. Вони можуть розміщуватись як у тілі фундаменту під устаткування, так і за його межами.

У цеху, що проектується, зводяться фундаменти під технологічне устаткування двох видів. Перші являють собою монолітні залізобетонні масиви висотою 2 м, шириною 4.О...5.0 м і довжиною 25...35 м. Глибина їх закладання має становити (-1.5 м). Другі мають вигляд силової залізобетонної плети товщиною 35 см на щебеневій основі товщиною 10 см. З метою забезпечення функціонування устаткування, що встановлюється на фундаменти першого виду, передбачається зводити підземні споруди, де розміщують підсобне та допоміжне устаткування. Одна підземна споруда площею 50 м обслуговує устаткування, що розміщується на одному фундаменті першого виду. Вони можуть блокуватися для обслуговування устаткування, що розміщується на кількох фундаментах. Прийняте конструктивне рішення щодо них показано на рис. 1.7. Глибина закладання підземних споруд умовно приймається – 4,6 м. Товщина збірних залізобетонних стінових панелей і плит перекриття умовно приймається відповідно ЗО і 40 см. ширина - 1,0 м. маса - 2.7 і 3.5 т. Днище, товщиною 35 см, виконується з витратою арматури 40 кг на 1.0 м³ бетону.

Рис. 1 7. Конструктивна схема підземної споруди

1 – зовнішня стінова панель; 2 – внутрішня збірна стінова панель; 3 – плити перекриття; 4 – монолітне залізобетонне днище.

Розміщення фундаментів під устаткування та підземних споруд студент здійснює самостійно і погоджує з керівником-консультантом. При цьому (у разі проектування) потрібно керуватися такими умовами:

• площа частини прольотів, у яких зводяться фундаменти першого виду, має становити 15-25% усієї площі цеху;

• відстань між окремими фундаментами першого виду по довжині прольоту має становити щонайменше 6...12 м;

• мінімальну відстань від осі прольоту до краю масиву фундаменту слід приймати 2,5 м;

• у 24 та 30-метрових прольотах слід споруджувати дві нитки фундаментів першого виду, а в 18-метрових - як правило, одну;

• фундаменти у вигляді силової плити потрібно споруджувати по всій ширині прольоту.

Особливу увагу, при проектуванні розміщення підземних споруд, потрібно приділяти питанню перевірці співвідношення глибини закладання фундаментів під каркас будівлі та глибині закладанню підземної споруди. Іншими словами перевірити – чи не попадуть в зону обвалення фундаменти під каркас будівлі під час спорудження підземної споруди.

У реальних проектах у цеху окрім фундаментів і підземних споруд проектуються наземні споруди різного призначення: побутові приміщення, майстерні та ін. При виконанні курсового проекту (роботи) вони не враховуються.

Влаштування підлог у районі розміщення фундаментів під устаткування, що виконані у вигляді залізобетонних масивів, здійснюється по бетонній основі товщиною 100 мм. Конструкція верхнього покриття (чистого) підлоги в цьому районі приймається згідно із завданням.

Влаштування підлог у районі розміщення силової плити здійснюється безпосередньо по плиті. У цьому районі чисту підлогу влаштовують з асфальтобетону, який укладають товщиною 25 мм.

Покрівля - утеплена з покриттям у три шари рубероїдом.

Внутрішні опоряджувальні роботи передбачає: вапняне фарбування стель, стін і колон, масляне фарбування колон на висоту 1.8 м, цокольної панелі та віконних рам.

Зовнішнє опорядження будівлі передбачає: фарбування силікатними складами з попередньою розшивкою швів стінових панелей, за винятком цокольної, яку облицьовують плиткою, масляне фарбування віконних рам.