14.3 Соціально - психологічний клімат та фактори його регулювання. (с/р)

Соціально-психологічний клімат колективу являє собою його емоційний настрій та віддзеркалює систему взаємовідносин і стосунків між членами колективу.

Соціально – психологічний клімат характеризує груповий настрій підрозділу, бригади, групи та формуються в результаті міжособистісного спілкування працівників організації.

Сприятливий соціально – психологічний клімат колективу зумовлює сприянню продуктивності праці на 15 %, а несприятливий знижує на 30%

Стан соціально психологічного клімату залежить від характеру взаємовідносин, які формуються як по « горизонталі» (між колегами) так и по «вертикалі» (між керівниками та підлеглими): це і взаємна вимогливість,і відповідальність, довіра та взаємодопомога, увага та турбота, зацікавленість та небайдужість між членами колективу.

Одним із оцінки критеріїв оцінки соціально – психологічного клімату є рівень його згуртованості (злагодженості).

Згуртованість являє собою єдність поведінки членів колективу,що ґрунтується на спільності інтересів, цінності та норм поведінки. Це не тільки спільність мети для усіх співробітників при виконанні виробничого завдання, але і своєрідний дух взаємодопомоги, підтримки, почуття надійності та безпеки.

«Не згуртованим» колектив вважається тоді, коли у ньому формується декілька соціально – психологічних груп, між якими складаються недружні стосунки; для працівників звичною є недисциплінованість , невиконання доручень, зобов’язань.

У «роздрібненому» переважно формуються офіційні функціональні відносини, які обмежуються тільки виконанням завдань!характерними є висока плинність кадрів, незадоволеність працею, виникнення конфліктних ситуацій.

Формування соціально – психологічного клімату колективу. Можна виділити їх у три групи:

1. Організаційно – технічні, які зв’язані із функціонуванням виробництва:

• Рівень організації праці, ритмічність та необхідна забезпеченість процесу праці;

• Форма організації трудового процесу;

• Просторове розташування робочих місць, що зумовлює частоту контагій та можливість спілкування;

• Організаційний порядок, який передбачає в першу чергу чітку регламентацію функцій, прав та відповідальності.

2. Економічні фактори зумовлюються досягненням спільноті матеріальних інтересів окремого працівника з економічними інтересами всього колективу. Саме через узгодженість усіх інтересів можна досягти злагодженості дій колективу. Велике значення при цьому має справедливе визначення винагород та пільг персоналу.

3. Соціально – психологічні фактори включають:

• оперативну соціально – виробничу інформованість членів колективу про завдання, їх успіхи. Інформованість сприяє підвищенню активності персоналу та розвиває почуття приналежності. У протилежному випадку дефіцит інформації зумовлює появу слухів, пліток, догадок.

• психологічна сумісність між членами колективу, особливо його перинних підрозділів. Вона полягає у досягненні оптимального співвідношення характерів, темпераментів, здібностей персоналу.

• особливості якості керівника, що включають організації здібностей, компетентність, уміння формувати команду однодумців, приймання рішення, постійно розвивати себе та підлеглих, оптимізму та впевненість у досягненні мети. Керівники – це генератор настрою колективу, який зумовлює результати діяльності організації.

Від стилю діяльності керівника, його поведінки, зовнішнього вигляду та самопочуття залежить настрій усього колективу, його працездатність, досягнення успіху.