57. Транспортна організація за договорами обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті виступає:

+ страховим агентом;

– страховим брокером;

– перестраховим брокером;

– співстраховиком.

58.Для страхування життя має значення: – громадянство;

– вік застрахованого;

– специфіка роботи страхувальника;

+ усі відповіді правильні.

59. Поняття державне обов’язкове особисте страхування означає:

+ це означає, що воно проводиться на підставі Закону, а джерелом сплати страхових платежів є Державний бюджет і в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками;

– це означає, що держава вимагає від страховиків обов'язково виплатити страхову суму;

– це означає, що держава покладає виконання обов'язків страховика на державну страхову компанію;

– це означає, що держава покладає виконання обов’язків страховика на місцеві фінансові органи.

60. Виплата страхових сум з обов’язкового особистого страхування проводиться:

– в день настання страхового випадку;

+ в термін, визначений компетентним органом, після отримання страховою компанією всіх необхідних документів;

– негайно – після одержання страховою компанією всіх необхідних документів;

– на третій день настання страхового випадку.

61 .До страхових випадків з обов’язкового особистого страхування на транспорті налешить:

– одержання застрахованим травми;

–тимчасова втрата застрахованим працездатності або встановлення інвалідності;

+ загибель або смерть, одержання травми в разі встановлення інвалідності або тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті;

– правильна відповідь відсутня.

62. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку страхове відшкодування за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті становить:

– 90 % страхової суми;

+ 100 % страхової суми;

– 50 % страхової суми;

– 80 % страхової суми.

63. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на:

– пасажирів залізничного транспорту;

– пасажирів морського транспорту на міжнародних перевезеннях;

+ пасажирів морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

– пасажирів автомобільного транспорту на міжміських маршрутах;

64. На визначення групи ризику під час страхування від нещасних випадків впливає:

+ ступінь ризику професії;

– вік застрахованих;

– вік та ступінь ризику професії застрахованого;

– ступень акредитації підприємства.

65. На розмір тарифної ставки під час добровільного страхування від нещасних випадків:

+ група ризику;

– група ризику, вид страхування;

– вік застрахованих;

– вид страхування, вік застрахованих.

66. Нещасний випадок – це:

– короткочасна подія, що призвела до тимчасової втрати працездатності;

+ раптова, короткочасна та незалежна від волі застрахованої особи подія, що відбулась і призвела до смерті застрахованої особи або до погіршення здоров’я;

– несподіване погіршення здоров’я;

– головний біль, біль у горлі, підвищення температури.

67. З договору страхування від нещасних випадків виключаються:

– самогубство або замах на нього;

– травми і смерть застрахованого, отримані як результат алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

– навмисне заподіяння застрахованого самому собі тілесних ушкоджень;

+ усі відповіді правильні.

68. Розмір страхового відшкодування за страхуванням від нещасних випадків визначається:

+ характером страхового випадку й умовами страхування;

– тільки лише умовами страхування;

– характером страхового випадку;

– має фіксовану суму.

69. Обов'язковим видом особистого страхування від нещасних випадків є:

+ страхування від нещасних випадків на транспорті;

– страхування працівників від нещасних випадків на виробництві;

– медичне страхування;

– пенсійне страхування.

70. Страхування від нещасних випадків від довгострокового страхування життя відрізняється тим, що…

– у разі нещасних випадків договір страхування припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми;

+ довгострокове страхування життя передбачає накопичення внесків, а страхування від нещасних випадків – ні;

– вони належать до різних галузей страхування

– вони не відрізняються.

71. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві здійснюють:

– Пенсійний фонд України;

+ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

– страхові компанії, що мають відповідну ліцензію;

– усі наведені вище суб’єкти.

72. Сума страхового відшкодування за добровільним особистим страхуванням від нещасних випадків залежить від:

– суми витрат на лікування постраждалого;

– ліміту відповідальності страховика;

– виплат із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

+ ступеня втрати працездатності постраждалого.

73. Видами виключно добровільного страхування в Україні є:

+ страхування життя;

– страхування від нещасних випадків;

– медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

– усі відповіді правильні.

74. Договір добровільного медичного страхування може бути:

– індивідуальним;

– колективним;

+ як індивідуальним, так і колективним;

– лише індивідуальним.

75. Під час укладення договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:

– страховиком;

+ страхувальником;

– лише застрахованим

– страховиком, страхувальником, застрахованим та медичним закладом.

76. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно з договором добровільного медичного страхування, залежать від:

+ програми медичного страхування;

– фінансових можливостей страхувальника;

– бажання страховика;

– соціального статусу страхувальника.

77. Об’єктом медичного страхування є:

– захист від тілесних ушкоджень страхувальника;

+ витрати на лікування застрахованої особи;

– втрата працездатності страхувальником;

– усі відповіді правильні.

78. Суб’єктами медичного страхування в Україні є:

– страховики та страхувальники;

+ страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи;

– застраховані, медичні установи;

– страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи, банки.

79. Програми добровільного медичного страхування не включають такі захворювання:

– злоякісні новоутворення;

– венеричні хвороби;

– СНІД;

+ усі відповіді правильні.

80. Медична установа як суб’єкт обов’язкового медичного страхування повинна:

– мати лише ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов’язкового медичного страхування;

– пройти лише акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

+ мати ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов’язкового медичного страхування і пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

– правильна відповідь відсутня.

81. Страхування осіб, що виїжджають за кордон – це вид:

+ медичного страхування;

– страхування життя;

– страхування від нещасних випадків;

– майнового страхування.

82. Обов'язкова форма медичного страхування передбачає, що сплата страхових внесків покладається на:

+ роботодавців;

– працівників;

– всіх застрахованих;

– роботодавців та працівників.

83. Взаємовідношення між страховою організацією і медичним закладом такі:

– немає офіційних взаємовідносин;

– медична установа вибірково надає медичну допомогу і лікування застрахованих;

+ укладається договір про співпрацю щодо надання медичної допомоги і лікування застрахованих за умови договорів добровільного медичного страхування;

– правильна відповідь відсутня.

84. Обов’язкове медичне страхування поширюється:

– тільки на населення віком від 16 до 50 років;

– на населення з професійними захворюваннями, окрім працівників ДАІ;

– на державних службовців і працівників державних підприємств;

+ на всі верстви населення та не залежить від віку, стану здоров’я застрахованої особи та роду її зайнятості.

85. Принципи, на яких базується обов’язкове медичне страхування:

– загальності;

– державності;

– некомерційності;

+ усі відповіді правильні.

86. Страхова сума за договорами добровільного медичного страхування визначається:

– за розміром страхової премії;

– за розміром страхового відшкодування;

+ згідно зі строком, переліком та вартістю наданих медичних послуг;

– за домовленістю між страховиком і медичною установою.

87. Страхова компанія на здійснення обов'язкового медичного страхування повинна мати:

– дозвіл Держфінпослуг;

+ ліцензію;

– письмовий дозвіл;

– дозвіл Кабінету Міністрів України.

88. Страхування асистанс – це:

– страхування на випадок захворювання;

– страхування від нещасних випадків на виробництві;

+ страхування осіб, що виїжджають за кордон;

– обов’язкове медичне страхування.

89. Страхування майна юридичних осіб найчастіше здійснюється:

– за системою першого ризику;

+ за системою пропорційної відповідальності;

– за системою граничної відповідальності;

– на обов’язковій основі.

90. У страхуванні майна юридичних осіб виділяють такі види договорів:

– простий, складний, додатковий, вибірковий;

+ основний, додатковий, вибірковий, спеціальний;

– основний, простий, складний, спеціальний;

– простий, складний, комплексний.

91. Під час укладення договору страхування майна підприємства, оцінювання його основних фондів здійснюється:

+ на основі їх залишкової вартості за вирахуванням величини зносу;

– на основі їх первісної вартості без вирахування величини зносу;

– на основі домовленості між страхувальником і страховиком;

– на основі їх повної балансової вартості за вирахуванням розміру страхової премії.

92. Строк дії договору страхування відповідальності виробника за якість продукції:

– є необмеженим;

+ відповідає гарантійному строку на продукцію страхувальника;

– відповідає гарантійному строку страховика;

– залежить від перестрахування.

93. Під час укладення договору страхування відповідальності роботодавця відповідачем перед застрахованим є:

– винна особа;

– працівник;

+ роботодавець;

– страхова компанія.

94. Під час укладення договору страхування від перерв у виробництві відшкодовуються:

– зворотні збитки;

+ непрямі збитки;

– прямі збитки;

– всі відповіді правильні.

95. В основу страхування основних засобів покладено:

+ відшкодування збитків страхувальника, страховий захист майна;

– страховий інтерес, страховий ризик;

– максимальна сумлінність сторін;

– правильна відповідь відсутня.

96. Майно, яке підлягає страхуванню згідно з основним договором:

– майно, отримане підприємством за договором майнового найму;

– продукція, отримана від населення для переробки, зберігання;

+ усе майно, що належить підприємству;

– майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт.

97. Майно, яке підлягає страхуванню за додатковою угодою:

+ майно, призначене для проведення дослідницьких та експериментальних робіт, об'єкти незавершеного будівництва, майно, яке не застраховане в наймодавця;

– передавальні пристрої, силові та робочі машини, об'єкти незавершеного будівництва;

– дорогоцінні метали;

– передавальні пристрої, силові та робочі машини.

98. Майно, яке підприємства не приймається на страхування:

+ грошові кошти (готівка), деревина під час сплаву, акції, облігації та інші цінні папери;

– готова продукція, інвентар, сировина, деревина під час сплаву, акції;

– будівлі, споруди, об'єкти незавершеного виробництва.

– сільськогосподарські тварини.

99. За основу під час оцінювання основних засобів береться:

– фактична вартість;

+ повна балансова (первісна) вартість;

– фактична собівартість;

– дійсна вартість.

100. Страхування ризику втрати прибутку підприємства як правило є:

– обов’язковим видом страхування;

– колективним видом страхування;

– незалежним видом страхування;

+ комплементарним (приєднаним до іншого виду) видом страхування.

101. Втрати, які враховують під час страхування прибутку:

+ прибуток, не отриманий страхувальником, витрати, які мають постійний характер;

– прибуток, не отриманий контрагентами страхувальника;

– витрати, які мають змінний характер.

– прибуток отриманий контрагентами страхувальника, витрати, які мають змінний характер.

102. Термін відшкодування — це термін, протягом якого:

+ страховик має право розраховуватися із клієнтом;

– визначаються збитки, яких зазнав страхувальник.

– страховик повинен повернути страхувальнику страхові платежі;

– страхових може скористатися правом на суброгацію.

103. Види страхування, які не належать до майнового:

– страхування транспортних засобів;

– страхування нерухомості;

– страхування сільськогосподарських тварин;

+ усі названі види є майновими.

104.У разі настання страхового випадку страхувальник перш за все повинен:

+ повідомити про це страховику;

– скласти страховий акт;

– обчислити суму збитку;

– викликати страхового агента.

105. Оцінка, за якою приймають на страхування готівку в касі підприємства:

– дійсна вартість;

– фактична собівартість;

– в межах ліміту каси;

+ не приймається на страхування.

106. Майно, отримане за договорами оренди чи лізингу:

– страхується за ринковою вартістю;

– страхується за договірною вартістю;

+ страхується за балансовою вартістю за даними обліку орендодавця;

– не приймається на страхування.

107. Розмір збитку в разі втрати майна юридичної особи встановлюється:

+ в розмірі фактичної вартості з урахуванням витрат на рятування та вартості матеріалів, що далі ще можуть бути використані;

– в розмірі фактичної вартості без урахування витрат на рятування та вартості матеріалів, що далі ще можуть бути використані;

– в розмірі витрат на придбання аналогічного майна;

– за домовленістю сторін.

108. Страхові премії за договорами страхування майна юридичних осіб сплачуються як правило:

+ одноразово;

– щомісячно;

– щоквартально;

– щорічно.

109. Чинник, який зумовлює найбільшу потребу в сільськогосподарському страхуванні, – це:

– сезонність вирощування сільськогосподарських культур;

– коливання цін на сільськогосподарську продукцію;

+ знищення врожаю через засуху;

– необхідність отримання банківського довгострокового кредиту.

110. Випадки, які є страховими:

– недоотримання врожаю через несвоєчасність збирання;

+ значне пошкодження сільськогосподарських культур градом;

– недоотримання врожаю через використання неякісного насіння;

– усі випадки є страховими

111. Під час страхування врожаю сільськогосподарських культур сума страхового відшкодування залежить від:

+ кількісних утрат врожаю в поточному році порівняно з попередніми 5 роками в розрахунку на 1 га;

– вартості витрат на посів і вирощування сільськогосподарської культури;

– наявності укладених договорів на реалізацію продукції;

– у разі усіх наведених вище факторів.

112.Тварини, які підлягають страхуванню в обов’язковому порядку, – це:

– сільськогосподарські тварини, що належать приватним підприємствам;

– сільськогосподарські тварини, що належать державним підприємствам;

– лише робочі тварини;

+ робочі та сільськогосподарські тварини, що мають племінну цінність.

113. Події які є страховими під час страхування тварин:

– інфекційні хвороби;

– стихійні лиха;

– напад диких звірів;

+ усі наведені вище.

114. Вибіркове страхування сільськогосподарських культур означає для страхувальника:

– вибір форми страхування;

– вибір обсягу страхового покриття;

+ вибір об’єктів страхування;

– вибір порядку сплати страхових внесків.

115. Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається:

– у строк, визначений Кабінетом міністрів України;

+ строк, визначений агрономічними службами;

– строк, визначений Фондом аграрних страхових субсидій;

– за домовленістю між страховиком і страхувальником.

116. Якщо збільшується розмір посівної площі, то агровиробник може укласти:

– комбінований договір страхування;

– комплексний договір страхування;

– вибірковий договір страхування;

+ додатковий договір страхування.

117. Максимальний розмір страхового покриття за договором добровільного страхування врожаю сільськогосподарських культур становить:

– 100 %;

+ 70 %;

– 50%;

– 30%.

118. Збиток від вимушеного забою тварин може бути визначений:

– за вартістю, необхідною для придбання нової тварини;

– за балансовою вартістю дорізаної тварини;

– за залишковою вартістю (первинна вартість за мінусом нарахованої амортизації)

+ за залишковою вартістю з урахуванням витрат на забій і вартості отриманого м'яса.

119. Джерелами формування коштів Фонду аграрних страхових субсидій не можуть бути:

– відрахування страховиків;

+ відрахування страхувальників;

– внески з державного бюджету;

– кредити державного бюджету.

120. Сума франшизи, у межах якої здійснюється відшкодування із Фонду аграрних страхових субсидій:

– 10% суми застрахованого ризику;

– 20% суми застрахованого ризику;

+ 30% суми застрахованого ризику;

– не обмежено.

121. Під час страхування багаторічних насаджень об’єктами страхування можуть бути:

– лише самі багаторічні насадження на випадок їх втрати;

– лише врожай багаторічних насаджень;

+ самі багаторічні насадження та їх врожай;

– витрати на вирощування багаторічних насаджень.

122. Обов’язковому страхуванню не підлягають:

– тварини, що мають племінну цінність;

– зоопаркові тварини;

– циркові тварини;

+ будь-які з указаних вище, якщо їх вік – молодше 1 року.

123. До прямих збитків під час обов’язкового страхування тварин відносять:

– різницю між страховою сумою на кожну тварину та вартістю придатного до споживання м’яса;

– витрати на ліки та введення їх хворій тварині;

– витрати на транспортування тварини за направленням спеціаліста ветеринарної медицини на м’ясозаготівельний пункт;

+ усі наведені витрати.

124. Об’єктами добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств не можуть бути:

– будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка;

+ документи, готівка та цінні папери;

– урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень;

– сільськогосподарські тварини.

125. Птиця яйценосних порід приймається на страхування за договорами:

+ добровільного страхування тварин;

– обов’язкового страхування тварин;

– комплексного страхування;

– індексного страхування.

126. У страхуванні сільськогосподарських ризиків по настанні страхового випадку збитки визначаються у страховому акті, який складається:

– виключно страховиком;

+ страховиком, або уповноваженою ним особою;

– страхувальником;

– страхувальником, або уповноваженою ним особою;

127. До страхування технічних ризиків належить:

– страхування автоперевізника;

+ страхування будівельно-монтажних робіт;

– страхування вантажів;

– страхування транспортних засобів при перевезенні вантажів.

128. Страхування технічних ризиків за змістом об’єктів страхування відноситься до:

+ майнового страхування;

– страхування відповідальності;

– особистого страхування;

– декількох галузей страхування.

129. Об’єктом страхування будівельно-монтажних робіт можуть бути:

– будівельні документи та креслення;

– заробітна плата будівельників;

+ машини та обладнання для проведення монтажних робіт;

– усі наведені вище об’єкти.

130. За договором страхування будівельно-монтажних робіт не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

+ внутрішніх пошкоджень будівельних машин;

– удару блискавки;

– аварії інженерних мереж;

– протиправних дій третіх осіб.

131. Договір страхування будівельно-монтажних робіт укладається на:

– один рік;

+ період виконання будівельно-монтажних робіт;

– період виконання найбільш ризикованих робіт;

– необмежений період.

132. Страховий захист під час страхування будівельно-монтажних робіт починається:

– після затвердження плану будівництва;

– після затвердження кошторису;

+ після вивантаження будівельних матеріалів і техніки на будівельному майданчику;

– після підписання договору страхування.

133. Страхова оцінка об’єкта будівництва під час страхування будівельно-монтажних ризиків має дорівнювати:

– дійсній вартості;

– відновлювальній вартості;

– залишковій вартості;

+ вартості будівництва.

134. Об’єктами страхування машин від поломок не можуть бути:

– машини, що виробляють енергію;

+ автотранспортні засоби;

– верстати;

– механічне обладнання.

135. Страхування машин від поломок не передбачає покриття збитків від:

– впливу електроенергії у вигляді короткого замикання;

+ пожежі;

– фізичного вибуху;

– перевантаження, перегріву, заклинювання.

136. Договір страхування машин від поломки укладається на:

– один рік;

+ період від 1 місяця до одного року;

– період виконання найбільш ризикованих робіт;

– необмежений період.

137. Страховий захист машин від поломки надається:

– тільки на території України;

– незалежно від місця розташування об’єктів;

– виключно за адресою, вказаною в договорі;

+ за адресою, вказаною в договорі, з можливістю розширення покриття при тимчасовому їх переміщенні.

138. У разі загибелі застрахованої електронної техніки розмір збитку визначається як:

– вартість відновлення техніки;

+ вартість на момент укладення договору страхування з урахуванням суми зносу і залишків техніки;

– балансова вартість техніки;

– певний відсоток від страхової суми за договором страхування.

139. Страхування CAR — це:

– страхування монтажних ризиків;

+ страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

– страхування машин;

– страхування електронних пристроїв.

140. Страхування ЕAR — це:

+ страхування монтажних ризиків;

– страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

– страхування машин;

– страхування електронних пристроїв.

141. Загальне обмеження щодо відшкодування збитків під час страхування технічних ризиків, яке є виключенням зі складу страхових випадків, – це:

– пожежа;

– протиправні дії третіх осіб;

+ військових дії та страйки;

– помилки користувачів техніки.

142. Предмет застави, який страхує під час надання кредитів, – це:

– договір особистого страхування;

– договір відповідальності;

– договір банківського страхування;

+ договір майнового страхування.

143. Під час укладання договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страхувальником може виступати:

– тільки юридична особа;

– тільки фізична особа;

+ юридична або фізична особа;

– страхова компанія та її представництва.

144. Страхова сума під час укладання договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту залежить від:

– страхової премії;

– страхового відшкодування;

+ суми кредиту, що видається, і відсотків за ним;

– суми страхової виплати.

145. Види страхування, які найбільше подібні між собою, – це:

– продаж за «факторингом» — продаж «у розстрочку»;

– продаж за «факторингом» — лізинг;

+ продаж «у розстрочку» — лізинг.

– немає схожих.

146. Під час страхуванні споживчих кредитів страхувальником є:

– юридична особа;

– підприємства, організації;

– фізична й юридична особа;

+ фізична особа.

147. Назвіть суб’єктів гарантійного страхування:

+ позичальник, кредитор, страховик-гарант;

– страховик, гарант;

– застрахований, страхувальник;

– бенефіціант, позичальник, страхувальник.

148. На автомобільному транспорті обов’язковим видом страхування є:

– страхування каско;

– страхування карго;

+ страхування відповідальності водіїв;

– страхування водіїв та пасажирів від нещасного випадку.

149. Страхові випадки, на вірогідність настання яких впливають такі фактори, як стаж та вік водія, пора року та доби, – це:

– на протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;

+ на настання дорожньо-транспортної пригоди.

– на настання стихійних лих;

– усі відповіді правильні.

150. Страхові випадки, на вірогідність настання яких впливають такі фактори, як марка транспортного засобу, його колір та термін експлуатації, наявність протиугонних пристроїв, місце зберігання транспортного засобу, – це:

– на настання стихійних лих;

+ на протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;

– на настання дорожньо-транспортної пригоди;

– на розмір втрати товарної вартості;

151. Об'єктом страхування наземного транспорту є:

– водій та пасажири цього застрахованого транспортного засобу;

– цивільна відповідальність власника цього застрахованого транспортного засобу;

– витрати, що є наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: штраф, оплата орендованого автомобіля, проживання в готелі, втрата прибутку, моральні збитки, видатки на відрядження тощо;

+ правильна відповідь відсутня;

152. Втрата товарної вартості – це:

– окремий об'єкт страхування під час страхування транспортного засобу;

– окремий ризик під час страхування транспортного засобу;

+ умовна величина зниження дійсної вартості відновленого після пошкодження транспортного засобу під час визначення розміру матеріального збитку;

– погіршення зовнішнього вигляду автомобіля внаслідок страхового випадку.

153. На розмір страхового тарифу під час страхування транспортного засобу від крадіжки найбільшим чином впливає:

– наявність протиугінних пристроїв;

– марка транспортного засобу;

– місце зберігання;

+ усі відповіді правильні.

154. Під час укладання договору авто-каско застосовується:

– проста та складна франшиза;

– комплексний страховий тариф;

+ умовна та безумовна франшиза;

– простий та складний страховий тариф.

155. У разі знищення транспортного засобу, застрахованого на повну вартість:

+ страхова компанія виплачує всю страхову суму за мінусом безумовної франшизи;

– страхова компанія виплачує страхове відшкодування за мінусом умовної франшизи;

– страховик виплачує половину суми;

– страховик виплачує викупну суму.

156. Якщо застрахованим транспортним засобом за страхуванням КАСКО перевозиться вантаж, то при настанні страхового випадку:

– страхова компанія виплатить викупну суму;

– страхова компанія зменшує страхове відшкодування;

+ страхова компанія в разі пошкодження вантажу не виплачує страхового відшкодування;

– дія договору страхування припиняється.

157. Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» почав діяти:

– 1 січня 2004 р.;

– 1 лютого 2003 р.;

– 20 грудня 2004 р.;

+ 1 січня 2005 р.

158. Завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є:

– укладення звичайних договорів;

– виплати компенсацій по звичайних договорах;

– виплати компенсацій по додаткових договорах;

+ управління централізованими страховими резервними фондами;

159. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір страхових платежів не залежить від:

– об’єму двигуна;

– сфери використання транспортного засобу;

– водійського стажу;

+ страхової суми.

160. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик звільняється від виплати відшкодування збитку у разі:

+ завдання шкоди з вини водія транспортному засобу;

– що завдання шкоди навколишнім середовищем;

– завдання шкоди майну третіми особами;

– завдання шкоди здоров’ю третіми особами.

161. Під час укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальнику присвоюється клас залежно:

+ від частоти страхових випадків;

– від типу транспортного засобу;

– від стажу водіння;

– від сплаченої страхової премії за минулим договором страхування.

162. Клас, який присвоюється страхувальнику, якщо він уперше укладає договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

– 13;

– 7;

– М;

+ 3.

163. Франшиза під час укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлюється у розмірі:

– 10% від страхової суми;

+ що не перевищує 2% ліміту відповідальності страховика;

– що не перевищує 2% ліміту відповідальності страхувальника;

– 5% від страхової премії.

164. Поліс «Зелена картка» – це:

+ поліс, що діє на території більшості країн Європи;

– поліс зі страхування КАСКО;

– внутрішній поліс України;

– поліс, що передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу.

165. Страхування вантажів – це:

– каско страхування;

+ карго страхування;

– накопичувальне страхування;

– обмежене страхування.

166. Об'єктом страхування в разі добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) є:

+ товарна вартість транспортного засобу на випадок втрати;

– моральний збиток і недоотримані доходи;

– транспортні засоби, життя, здоров'я водіїв і пасажирів;

– відповідальність водія.

167. Поліси страхування вантажів поділяються на:

– довгострокові та короткострокові;

– обов’язкові та добровільні;

– індивідуальні та колективні;

+ строкові та рейсові.

168. Об’єктами страхування засобів наземного транспорту не можуть бути засоби:

– легкового транспорту;

– вантажного транспорту;

+ гужового транспорту;

– пасажирського транспорту.

169. Страхове покриття, за яким судновласник отримує компенсацію витрат із загальної аварії, – це:

– страхування відповідальності судновласника перед третіми особами;

– особисте страхування від нещасного випадку;

– страхування вантажів;

+ страхування каско суден.

170. Витрати, які не покриваються страхуванням каско суден:

– вартість металу або запасних частин для ремонту судна;

– витрати на перехід судна до місця ремонту;

+ витрати на подальше транспортування вантажу з ушкодженого судна до порту призначення;

– витрати на заробітну плану екіпажу на час переходу до місця ремонту.

171. Ризик, який може включатися як до поліса страхування каско, так і страхування відповідальності судновласника, – це:

– відповідальність за шкоду навколишньому середовищу;

+ відповідальність судновласника за шкоду, заподіяну судну іншого власника;

– пошкодження гвинто-кермового механізму;

– додаткові витрати, пов'язані з ремонтом судна.

172. Ризики, які не покриваються Р&І клубами:

– шкода навколишньому середовищу;

– медичні витрати членів команди під час плавання;

– відповідальність за пошкодження майна третіх осіб;

+ втрати фрахту в зв'язку з пошкодженням судна.

173. Страхування засобів водного транспорту в Україні:

– є добровільним;

+ є обов'язковим;

– може бути як добровільним, так і обов’язковим;

– не здійснюється.

174. Збитки від військових, страйкових ризиків і протиправних дій третіх осіб покриваються:

– стандартним страхуванням каско суден;

– спеціалізованим страхуванням для „незвичайних" суден та іншого майна;

+ додатковим страхуванням для звичайних суден, що плавають у нормальних умовах;

– не покриваються зовсім.

175. У випадку страхування вантажу страхова сума має відповідати:

– сумі, заявленій страхувальником;

+ дійсній вартості вантажу;

– дійсній вартості вантажу з урахуванням можливого прибутку від його продажу;

– дійсній вартості вантажу з урахуванням витрат на його спасіння.

176. Страхування відповідальності морських судновласників в Україні є:

– добровільним;

+ обов'язковим;

– як добровільним, так і обов'язковим

– не здійснюється.

177. Історично склалося, що страхування відповідальності судновласників здійснюється:

– державними страховими компаніями;

– приватними страховими компаніями;

– міжнародними страховими корпораціями;

+ товариствами взаємного страхування.

178. До видів морського страхування не відносять страхування:

– каско;

– карго;

+ асистанс;

– усі названі види присутні в морському страхуванні.

179. Основні застереження, що використовуються під час страхування вантажів на морському транспорті, розроблено:

+ Інститутом лондонських страховиків;

– Інститутом мадридських страховиків;

– Інститутом німецьких страховиків;

– національними морськими страховими бюро.

180. Основні вимоги до договорів морського страхування в Україні відображено у:

– Законі України «Про страхування»;

+ Кодексі торговельного мореплавства України;

– постановах Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

– розпорядженнях Морського страхового бюро України

181. Страхування авіасуден – це:

+ страхування каско;

– страхування карго;

– асистанс;

– абандон.

182. Ліміт відповідальності страховика – це:

– мінімальна сума страхового відшкодування, яку може бути сплачено страховиком страхувальнику;

+ максимальна сума страхового відшкодування, яку може бути сплачено страховиком страхувальнику;

– встановлена сума повернення по настанні страхового випадку;

– це мінімальна сума, яка повертається авіакомпанією за повернення білета.

183. Якщо в результаті катастрофи літака авіакомпанія за позовом суду має відшкодувати збитки третім особам у розмірі 5 850 000 дол. США, а ліміт відповідальності, на який застраховано авіакомпанію, становить 5 000 000 дол. США, різницю у розмірі 850 000 дол. США відшкодовує:

+ авіакомпанія;

– страхова компанія;

– держава;

– 50 % авіакомпанія та 50% держава.

184. Особливістю авіаційного страхування є:

+ дія поліса страхування за межами України; великі розміри страхових сум; необхідність перестрахування;

– дія поліса страхування в межах України; вірогідність повернення квитків;

– у разі заподіяної шкоди життю передбачені виплати; дія поліса страхування в межах України;

– невеликі розміри страхових сум;

185. Страхувальником під час страхування авіасуден є:

– тільки судновласник;

– перевізник;

+ судовласник або експлуатант.

– страхова компанія.

186. Ставки тарифів із страхування авіасуден залежать від таких факторів:

– кліматичні умови;

+ максимальна злітна маса та вид повітряного судна;

– кваліфікація і досвід пілотів;

– повітряне судно виконує регулярні рейси чи ні.

187. Види авіаційного страхування, які не є обов'язковими, – це:

– страхування відповідальності повітряного перевізника;

– страхування повітряних суден;

– страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу;

+ усі наведені види страхування є обов’язковими.

188. Обов'язкове авіаційне страхування на військову авіацію поширюється:

+ ні;

– так;

– так, лише під час здійснення транспортних робіт;

– так, за виключенням військових дій.

189. У разі встановлення застрахованому II групи інвалідності за обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті йому виплачується:

– 100% страхової суми;

– 90% страхової суми;

– 80% страхової уми;

+ 75% страхової суми.

190. Умови авіаційного страхування в Україні визначаються:

– виключно нормами українського страхового права;

– виключно нормами міжнародного страхового права;

+ нормами міжнародного та вітчизняного страхового права;

– затвердженими в установленому порядку правилами страхування.

191. Розміри страхових виплат у разі страхування екіпажу повітряного судна залежить від:

– професії члена екіпажу;

+ ступеня втрати працездатності;

– витрат на лікування;

– виду повітряного судна.

192. За міжнародною авіаційною практикою судно визнається повністю втраченим, якщо вартість відновлювальних, рятувальних і супутніх витрат є не менше:

– 65 % узгодженої страхової суми;

+ 75 % узгодженої страхової суми;

– 85 % узгодженої страхової суми;

– 95 % узгодженої страхової суми.

193. Страховому захисту за договором страхування домашнього майна підлягає:

+ усе майно, яке розташоване на земельній ділянці страхувальника;

– окремі конструктивні елементи будівлі;

– предмети домашнього господарства;

– правильна відповідь відсутня.

194. За договором страхування домашнього майна можна застрахувати:

– домашніх тварин;

– кімнатні рослини;

– паркан.

+ всі відповіді правильні.

195. Події, на випадок яких проводять страхування домашнього майна:

– знищення або пошкодження під час його реалізації;

+ проникнення води із сусіднього приміщення;

– заволодіння третьою особою шляхом шахрайства.

– оренда.

196. Договір страхування можна укласти на домашнє майно, яке розташовано:

– у будь-якій будівлі;

+ у квартирі;

– поряд зі страхувальником, який перебуває на відпочинку в Іспанії;

– будь де.

197. Фактор, який не впливає на розмір тарифних ставок у разі страхування домашнього майна:

+ вік власника майна;

– обсяг відповідальності страховика;

– строк страхування;

– правильна відповідь відсутня.

198. Страхувальник має право укласти додатковий договір страхування домашнього майна:

– якщо бажає зменшити страхову суму;

+ якщо бажає застрахувати деякі групи домашнього майна;

– якщо бажає застрахувати майно, яке міститься в іншому місті.

– якщо бажає збільшити страхову суму.

199. Знецінення домашнього майна внаслідок страхового випадку – це:

+ вартість втрати якості та цінності предметів через їх пошкодження;

– вартість втрати якості та цінності предметів через їх загибель;

– вартість викраденого майна;

– втрачена вартість предметів через їх знецінення на ринку.

200. Сума збитку за знищене домашнє майно визначається:

– у розмірі страхової суми;

+ у розмірі дійсної вартості;

– у розмірі вартості знецінення майна;

– у розмірі дійсної вартості з урахуванням зносу

201.Страхування від нещасних випадків проводиться на випадок:

– дожиття до закінчення строку страхування;

– смерті з будь-якої причини;

+ постійної втрати загальної працездатності від нещасного випадку;

– пожежі.

202. За договором страхування домашнього майна не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок:

– викиду газу;

– неправомірних дій третіх осіб;

+ технічних поломок;

– пожежа.

203. За договором страхування будівель страхове оцінювання має дорівнювати:

– будь-якій вартості;

– первісній собівартості;

+ дійсній вартості;

– собівартості.

204. Майнове страхування є:

+ ризиковим видом страхування;

– накопичувальним видом страхування;

– особистим страхуванням;

– взаємним страхуванням.

205. Дія договору страхування домашнього майна обмежена:

+ місцем страхування;

– розміром страхової премії;

– розміром страхового відшкодування;

– розміром страхової суми.

206. До підгалузей майнового страхування відносять:

– страхування життя та страхування від нещасних випадків;

– страхування відповідальності;

+ страхування майна юридичних осіб і страхування майна фізичних осіб;

– добровільне і обов'язкове страхування.

207. Якщо під час страхування майна обрано систему страхування першого ризику і при настанні страхового випадку збиток перевищує страхову суму, то витрати з його компенсації несе:

– страховик;

+ страхувальник;

– винна особа;

– страховик і страхувальник в однаковому розмірі.

208. Під час страхування домашнього майна страхова сума не повинна перевищувати його дійсної вартості…

+ на момент укладання договору страхування;

– на момент настання страхового випадку;

– на момент виплати страхового відшкодування;

– на момент визначення страхового тарифу.

209. Вид відповідальності, який не страхується:

– відповідальність за договором;

– відповідальність за фінансовий збиток;

– професійна відповідальність;

+ моральна відповідальність.

210. Страхова сума в разі страхування відповідальності власників собак встановлюється залежно від:

– вартості собаки;

– вартості ветеринарних послуг з лікування собак;

– віку страхувальника;

+ встановлюється лише ліміт відповідальності страховика.

211. Страховий поліс – це:

+ основний страховий документ, який забезпечує всю повноту взаємної відповідальності сторін згідно з укладеною страховою угодою;

– допоміжний страховий документ, що підтверджує укладання сторонами страхової угоди та підтверджує набуття угоди в чинності з моменту сплати страхової премії страхувальником;

– документ, в якому зазначається ліміт страхової відповідальності;

– документ, в якому страховик або його представник фіксує факт, причину та наслідки страхового випадку.