97.Особливості охорони земель сільськогосподарського призначення

В першу чергу на охорону ЗСГП спрямовані такі заходи з охорони земель, як

(1) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування,

(2) захист сільськогосподарських угідь від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб,

(3) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів,

(4) консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Специфічним заходом із охорони земель від забруднення є здійснення т.з. агрохімічної паспортизації ЗСГП, яка первісно була передбачена УП від 02.12.1995 №1118 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення». Обласні державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції проводили детальну агрохімічну паспортизацію полів за Керівним нормативним документом «Еколого-агрохімічна паспортизація полів та земельних ділянок» (1996), затв. Технічною радою «Украгрохім» 24.01.1995⁷. Форма та порядок ведення агрохімічного паспорту затв. наказом Мінагрополітики від 11.10.2011№536 (до цього діяв наказ Мінсільгосппроду №321 від 30.11.1993). За період 1996-2000 рр. в Україні обстежено земель на площі 27313 тис.га, на яку видано агрохімічні паспорти, що характеризують сучасний стан родючості ґрунтів і ступінь їхнього забруднення⁸. Згодом відносини із агрохімічної паспортизації були врегульовані законодавчо – див. ЗУ «Про пестициди та агрохімікати» (ст.ст.1,12 Закону) та ЗУ «Про охорону земель» (ст.ст.18,19,27,34,37,54), ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст.ст.1,8,9).

98.Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства

Відповідальність за порушення земельного законодавства настає лише за наявності відповідних підстав, якими є необхідна єдність її фактичних і правових передумов, без яких вона не може бути реалізована, тобто правопорушення.

Земельне правопорушення – це суспільно шкідлива дія чи бездіяльність, що суперечать нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність.

Перелік видів правопорушень земельного законодавства закріплений у ст. 211 ЗК України. Він включає: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) не проведення рекультивації порушених земель та інші.

Наведений перелік не є вичерпним, тому ч.2 статті 211 ЗК України передбачено, що законом може бути встановлена відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою припиняється в разі:

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

Правовою основою цивільно-правової відповідальності у галузі земельних відносин є вимоги ЗК України (статті 156, 157, 211), статті інших законів, а також норми спеціальних нормативних актів. З урахуванням того, що загальні принципи цивільно-правової відповідальності закріплені земельним законодавством щодо відносин з використання та охорони земель, норми цивільного законодавства застосовуються субсидіарна, якщо ці відносини не регулюються спеціальним законом [44].

З урахування ступеня суспільної шкоди серед земельних правопорушень можна розрізняти злочини і проступки.

Кримінально-правова відповідальність за порушення земельного законодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства, а тому потрібні спеціальні державні примусові заходи.

Кримінальна відповідальність реалізується в суворо встановлених процесуальних формах, спрямованих на швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правил застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, отримав справедливе покарання, а невинний не був би притягнутий до кримінальної відповідальності.

Розділом VIII Кримінального кодексу України передбачені злочини проти довкілля. Серед них забруднення або псування земель (ст. 239 КК України), без господарське використання земель (ст.254 КК України), порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК України) [43].

Посадові особи, винні в злочинному порушенні земельного законодавства, несуть відповідальність за статтями Кримінального кодексу України про посадові злочини, зокрема за ст. 364 - зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 - перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 - службова недбалість.

Серед усіх видів адміністративної відповідальності за порушення земельною законодавства впливовим вважається грошовий штраф. Ця міра поєднує в собі і моральний, і матеріальний вплив на порушника.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає накладення, штрафу за псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52). Згідно з цією статтею „псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, неочищеними стічними ведами, виробничими та іншими відхо­дами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур’янами — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” [28].

Стаття 53 цього Кодексу передбачає накладення штрафу за порушення правил використання земель: „Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” [45].

Стаття 53-1 КпАП передбачає накладення штрафу за самовільне зайняття земельної ділянки: на громадян — від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення штрафів у різних розмірах тягнуть також такі правопорушення:

а) самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55 КпАП);

б) знищення межових знаків (ст. 56 КпАП);

в) незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63 КпАП).

Незважаючи на притаманну адміністративній відповідальності ефективність, вона рідко застосовується у сфері охорони земельних відносин. І зовсім не через те, що в цьому немає потреби, а тому, що державні органи і посадові особи, які компетентні застосовувати адміністративну відповідальність, не завжди реагують на порушення земельного законодавства. Вони нібито не помічають тих правопорушень, за які винні мають бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Це завдає шкоди охороні прав землевласників і землекористувачів, справі зміцнення законності у сфері земельних відносин