Звільнення від плати за земельні ділянки у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану

Пп.283.1.2 ст.283 ПКУ передбачає, що за землі «землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння», земельний податок не справляється.

Разом із тим, звільнення від плати за землю земельних ділянок, що перебувають у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами (п.«в» ч.1 ст.205 ЗКУ, а також ст.27 ЗУ «Про охорону земель»), ПКУ не передбачено. Враховуючи, що ПКУ прийнятий пізніше від ЗКУ та ЗУ «Про охорону земель», надання цієї пільги на сьогодні є неможливим.

Компенсація зниження доходу внаслідок тимчасової консервації земель

Пп.283.1.2 ст.283 ПКУ передбачає, що за землі «землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння», земельний податок не справляється. Додатковим стимулом для відповідних землевласників та землекористувачів має стати компенсація за рахунок бюджету зниження доходу внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини (п.«г» ст.205 ЗКУ). Розмір компенсації зниження доходу від консервації земель повинен визначатися у відповідному договорі (ч.3 ст.172 ЗКУ).

На жаль, існуюче законодавство про консервацію земель (ст.ст.171,172 ЗКУ, наказ Держкомзему від 17.10.2002 №175 «Про Порядок консервації земель») не регламентує засад компенсації, а закони про державний бюджет традиційно не передбачають спрямування коштів на таку компенсацію. За таких умов механізм консервації земель та його складова – відшкодування зниження доходів власників землі та землекористувачів –працювати не може.

NB. При формуванні законодавства та практики щодо компенсації при здійсненні консервації доцільно врахувати досвід Польщі. Т.з. Програма активізації сільської місцевості, розпочата напередодні вступу Польщі до ЄС, передбачає компенсаційні доплати за заліснення сільськогосподарських земель та здійснення догляду за насадженнями. Отримувачами компенсації є сільськогосподарські виробники або їх групи, залісненню підлягає не менше 3 га. Оплата здійснюється одноразово з розрахунку: через рік – фінансова допомога на заліснення; за 5 р. – премія «за опіку»; за 20 років – премія за заліснення. Залежно від конфігурації території та виду насаджень оплата становить за хвойні дерева – 1018-1207 євро/га, листяні – 1184-1397 євро/га¹.

Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються ч.1. ст.207 ЗКУ як «втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель». На наш погляд, насправді, виходячи зі змісту правового регулювання, втрати є грошовим вираженням витрат, які у разі виведення земель із складу сільськогосподарських (лісових) угідь необхідні для залучення до сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва компенсуючих площ або відповідного поліпшення якості існуючих сільськогосподарських або лісових угідь.

Інститут відшкодування втрат є вагомим економічним важелем забезпечення пріоритетності земель сільськогосподарського призначення та лісових земель по відношенню до інших видів цільового використання. Особи, зацікавлені у відведення земельних ділянок, змушені розглядати альтернативні варіанти, не пов’язані із виведенням з обороту сільськогосподарських та лісових угідь. З іншого боку, кошти, що надходять на відшкодування втрат, є важливим джерелом фінансування витрат на поліпшення земель.

Варто наголосити, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва не є збиткамиземлевласників та землекористувачів, і, на відміну від останніх, відшкодовуються до відповідних бюджетів і мають чітко визначене призначення (див. ст.ст.207-209 ЗКУ).

Правовідносини із відшкодування втрат регулюються гл.36 (ст.ст.207-209) ЗКУ, ПКМ «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17.11.1997 №1279.

Обов’язок відшкодування втрат виникає як при цілком правомірній зміні цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського (лісогосподарського) призначення, так і у разі вчинення правопорушення (забруднення або засмічення земель), що виключає їх цільове використання. За рядом ознак відшкодування втрат істотно відрізняється від цивільної відповідальності: (1) має публічно-правову природу, (2) характеризується особливими підставами, не обов’язково пов’язаними із правопорушенням, (3) кошти, що надходять на відшкодування втрат, мають визначене в публічно-правовому порядку цільове призначення тощо. Як видається, за своєю природою втрати є нічим іншим, як податком. Доцільно було б визнати це законодавчо – це вирішило б чимало проблем, пов’язаних із стягненням втрат.

Проблема. Положення ст.207 ЗКУ «Умови відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва» сформульовані вкрай невдало і породжують цілу низку питань. Насамперед, неочевидно, чи слід відшкодовувати втрати в усіх випадках зміни цільового призначення сільськогосподарських та лісових угідь (такий висновок випливає із ч.1 статті), або ж відшкодування має відбуватися лише у випадках, визначених ч.ч.2 та 3 статті – при вилученні (викупі) земель та при обмеженні прав на землю внаслідок негативного впливу або встановлення захисних зон:

«1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.»

Вбачається, що цільове та системне тлумачення ясно вказують на те, що втрати слід відшкодовувати у всіх випадках зміни цільового призначення, що передбачає виведення земель зі складу сільськогосподарських та лісогосподарських угідь, крім винятків, передбачених у ст.208 ЗКУ.

Зокрема, цільове тлумачення вказує на те, що втрати (ч.1) доцільно відшкодовувати у всіх випадках, а не лише у випадках, описаних у ч.ч.2 та 3.

При системному тлумаченні слід звернути увагу на положення ст.208 «Звільнення від відшкодування втрат …». Очевидно, що вони виписані, виходячи із того, що втрати відшкодовуються у всіх випадках зміни цільового призначення, а не лише у ситуаціях, описаних в ч.ч.2 та 3 ст.207 ЗКУ.

Таким чином, ч.ч.2 та 3 ст.207 ЗКУ не встановлюють вичерпного переліку «умов відшкодування втрат». Коло таких умов описане у ч.1 статті. Втім, не можна не відзначити, що конструкція статті є вкрай невдалою. Вона механічно перенесена із попередніх кодексів (включно із ЗК УРСР 1970 р.) і, звичайно, не повною мірою враховує існуючі реалії.