Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель

Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель у правовій доктрині визначається яккомплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на підвищення зацікавленості осіб, що здійснюють використання земель, у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів, здійсненні заходів з захисту земельних ресурсів від негативних наслідків господарської діяльності людини¹.

Економічному стимулюванню раціонального використання та охорони земель присвячена ст.205 ЗКУ, яка декларує наявність кількох складових такого економічного стимулювання. Розглянемо кожну із них.

Надання податкових і кредитних пільг

Податкові пільги. На даний час податкове законодавство України, передбачаючи 18 видів загальнодержавних податків і зборів (ст.9 ПКУ) і 5 видів місцевих податків і зборів (ст.10 ПКУ), встановлює лише незначні пільги щодо сплати податку на прибуток підприємств та пільги із сплати земельного податку, що за певних умов можуть використовуватися особами, які здійснюють заходи з охорони земель.

Зокр., п.144.1 ст.144 ПКУ передбачає, що витрати на капітальне поліпшення якості земель, не пов'язане з будівництвом, підлягають амортизації. Це означає, що ці витрати можуть бути виключені з прибутку, що оподатковується податком на прибуток підприємств. Пп.283.1.2 ст.283 ПКУ передбачає, що за землі «землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння», земельний податок не справляється.

Кредитні пільги. На даний час законодавство не передбачає механізму пільгового кредитування громадян та юридичних осіб, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель.

Потреба у розробці такого механізму існує. На наш погляд, його основою повинно бути надання коштів державного бюджету на зворотній безоплатній або частково оплатній основі для здійснення заходів з використання і охорони земель.

Виділення коштів бюджету для відновлення попереднього стану земель

Умовою надання коштів законодавець називає факт погіршення земель не з вини суб’єктів, що здійснюють поліпшення (п.«б» ч.1 ст.205 ЗКУ), а цільовим призначенням коштів визначив лише відновлення земель. Процитована норма самостійного регулятивного навантаження не несе. Слід сказати, що закони про державний бюджет на відповідний рік традиційно передбачали видатки на «докорінне поліпшення земель» незалежно від причин, що спричинили необхідність такого поліпшення.

Зокр., у ЗУ «Про державний бюджет на 2011 рік» було передбачено символічні 15 тис.грн на докорінне поліпшення земель науково-дослідних господарств (код 6591070). Втім, у 2012 році навіть такої суми не передбачено.

Порядок використання цих коштів (які не виділяються) на сьогодні визначається ПКМ від 13.02.2012 № 104 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі» (стосується, зокрема, «фінансування заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів»), наказом Мінагрополітики та Мінфіну «Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України на оплату робіт з докорінного поліпшення земель» від 27.01.2002 №58/136. Порядок передбачає розподіл коштів між підприємствами на підставі рішень конкурсних комісій, які здійснюють процедуру конкурсного відбору на підставі наказу Мінагрополітики «Про затвердження Положення про умови проведення конкурсу на надання коштів Державного бюджету України на оплату робіт з докорінного поліпшення земель» від 31.07.2002 №216.

Виділення коштів місцевого бюджету може регулюватися на регіональному та локальному рівні.