Пільги зі сплати земельного податку

Пільги по сплаті земельного податку передбачені ст.ст.283-284 ПКУ, а також п.3 підрозд.6 розд.ХХ ПКУ (останні мають тимчасовий характер і розраховані на «перехідний» період).

Надання пільг відповідно до п.284.1 ПКУ за рішенням ВР АРК та органів місцевого самоврядування є досить поширеним явищем.

Слід зазначити, що пільги щодо сплати земельного податку передбачені не лише ПКУ (або відповідно до нього), а й іншими законодавчими актами: ч.2 ст.14 ЗУ «Про Збройні Сили України», ч.5 ст.5 ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», п.«в» ч.1 ст.205 ЗКУ. Оскільки ПКУ прийнятий пізніше від зазначених актів і сформульований як акт, що виключає можливість регулювання податкових відносин іншими законами (п.п.7.3, 7.4 ПКУ), вважаємо, що пільги, які у ньому не передбачені, надаватися не повинні.

Водночас, помилковою є позиція податкових органів, за якою пільги, передбачені іншими законодавчими актами, окрім «законів про оподаткування» (після прийняття ПКУ, очевидно, буде використовуватися формула «окрім ПКУ») надаватися не повинні в принципі³. Хоча у п.7.3 ст.7 ПКУ, (аналогічно діючим раніше положенням ст.1 ЗУ «Про систему оподаткування») є вказівка на те, що «[б]удь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства», дане положення не може перешкодити ВРУ приймати закони з питань оподаткування, не включаючи їх до ПКУ, оскільки така можливість випливає із КУ (ст.92 та ін.). Тому в подальшому не виключене встановлення у законодавстві пільг зі сплати земельного податку, що в ПКУ не передбачені (хоча з техніко-юридичної точки зору це, звичайно, явище негативне – втім, як і включення до закону неконституційних положень на зразок п.7.3 ст.7 ПКУ).

Порядок сплати

Порядок сплати земельного податку визначається ст.ст.285-287 ПКУ. Також ці відносини врегульовані наказом ДПА №1015 від 24.12.2010 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельна плата та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)».

Зокр., нарахування земельного податку громадянам проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку (п.286.5 ст.286 ПКУ).

Проблема. На практиці законодавчо встановлений порядок стягнення земельного податку часто не дотримується. Замість податкових повідомлень неформальні повідомлення-заклики сплатити земельний податок надсилаються від імені сільських рад.

Юридична відповідальність за несплату земельного податку

За несплату або несвоєчасну сплату земельного податку може наставати (1) фінансова (господарсько-правова у вигляді адміністративно-господарських санкцій), (2) адміністративна, (3) кримінальна та (4) т.зв. земельно-правовавідповідальність.

Фінансова відповідальність (яка також підпадає під ознаки господарсько-правової у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій – див. ст.241 та ін. ГКУ) наступає насамперед у вигляді пені за прострочення платежів, яка п.129.4 ст.129 ПКУ передбачена у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, «діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою». Також за порушення податкового законодавства у сфері справляння земельного податку накладаються штрафи, передбачені гл.11 ПКУ.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері справляння земельного податку передбачена ст.ст.163-1 («Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків»), 163-2 («Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)»), 163-3 («Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби») КУпАП.

Кримінальна відповідальність передбачена за ухилення від сплати земельного податку (ст.212 ККУ), яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах (що в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

За невнесення земельного податку також застосовується і власне земельно-правова відповідальність – відповідно до п.«д» ст.141 ЗКУ, у разі систематичного невнесення земельного податку може бути припинене право користування земельною ділянкою. Систематичною раніше законодавчо була визначена несплата «виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку» (ч.5 ст.17 нечинного зараз ЗУ «Про плату за землю»). Після прийняття ПКУ відповідне положення у ньому відтворене не було, що дозволяє тлумачити термін інакше. Як видається, при такому тлумаченні слід вважати, що систематичність буде наявна уже при відсутності третього щомісячного платежу.

Правовий режим орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, як вже зазначалося, невиправдано підпорядкована режиму загальнодержавного податку і характеризується однаковим порядком і строками внесення, а також режимом відповідальності за невнесення із земельним податком (п.288.7 ПКУ). Розмір орендної плати визначається у договорі оренди, втім, встановлені його граничні межі (п.п. 288.1-288-6 ПКУ) і правило про виключно грошову форму (ст.22 ЗУ «Про оренду землі). Наказом ДПА від 24.12.2010 №1015 затверджено форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Істотні особливості обчислення орендної плати встановлені ч.1 ст.17 ЗУ «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» (розмір плати є фіксованим та до того ж істотно нижчим, ніж допускається п.п. 288.1-288-6 ПКУ). Видається, що характер прийнятого пізніше ПКУ не допускає такого спеціального регулювання.

Також слід звернути увагу на те, що, на відміну від земельного податку, згідно із чинним законодавством встановлення «пільгової» орендної плати (у розмірі, меншому за встановлений п.п. 288.1-288-6 ПКУ) не допускається.

Відповідальність за несплату орендної плати настає на тих самих підставах, як і за несплату земельного податку. Крім того, п.«д» ст.141 ЗКУ, ст.32 ЗУ «Про оренду землі», ст.782 ЦКУ передбачають право орендодавця на розірвання договору шляхом відмови від нього у разі несплати наймачем орендної плати протягом трьох місяців поспіль.