- •61. Підстави та порядок виникнення та припинення права постійного землекористування.
- •62. Право обмеженого користування: емфітевзис і суперфіцій.
- •63. Поняття і юридичні ознаки договору оренди землі.
- •64. Поняття і особливості договору оренди землі.
- •65. Права і обов’язки орендаря і орендодавця земельної ділянки.
- •66. Особливості оренди земельних ділянок для створення індустріальних парків.
- •67. Специфіка припинення права оренди земельної ділянки.
- •68. Особливості виникнення права землекористування на умовах оренди.
- •69. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення.
- •70. Особливості розірвання договору оренди земельної ділянки.
- •71. Особливості використання земельної ділянки для здійснення концесійної діяльності
- •72. Виникнення земельних прав при проведенні аукціонів
- •73. Права та обов`язки землекористувачів
- •74. Поняття та стадії механізму реалізації прав на землю
- •75. Процедура припинення прав на землю
- •76.Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •77.Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
- •78.Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •79.Обмеження прав на землю,які випливають із права добросусідства
- •80.Земельні сервітути
- •81. Поняття та класифікація гарантій прав на землю
- •82. Форми та способи захисту прав на землю
- •83. Відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам
- •84. Земельні спори: поняття і класифікація
- •85. Система і компетенція органів, що вирішують земельні спори
- •87. Економіко-правовий механізм у сферы земельних відносин
- •Правовий режим земельного податку
- •Об’єкти оподаткування
- •Платники земельного податку
- •Пільги зі сплати земельного податку
- •Порядок сплати
- •Юридична відповідальність за несплату земельного податку
- •Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •Виділення коштів бюджету для відновлення попереднього стану земель
- •Звільнення від плати за земельні ділянки у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану
- •Компенсація зниження доходу внаслідок тимчасової консервації земель
- •Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Платні управлінські (адміністративні) послуги у сфері земельних відносин
- •89. Суб'єкти та об'єкти плати за землю та пільги
- •90. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Глава 36 зку Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •96.Особливості правової охорони ґрунтів
- •97.Особливості охорони земель сільськогосподарського призначення
- •98.Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
- •99.Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •100 Особливості відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.
- •106 Використання земель громадянами у межах населених пунктів
- •107 Особливості права власності на землю та права землевикористання на забудовані земельні ділянки
- •108 Поняття, склад та специфіка використання земель, що особливо охороняються
- •109 Поняття, склад та загальна характеристика земель лісогосподарського призначення
- •110 Правові форми використання земель лісогосподарського призначення
- •111. Особливості правового режиму особливо цінних земель.
- •Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів
- •Особливості правового режиму земель загального користування в населених пунктах
- •Поняття і склад земель житлової та громадської забудови
- •Характеристика Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»
- •116. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •117. Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •118. Обмеження прав на землю, які випливають із права добросусідства
- •119. Земельні сервітути
- •120. Поняття та класифікація гарантій прав на землю
- •121.Правові форми використання земель лісогосподарського призначення
- •122.Загальна характеристика земель водного фонду
- •123.Правові форми використання земель водного фонду
- •124.Обмеження права користування землями водного фонду
- •125.Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
Об’єкти оподаткування
Ст.270 ПКУ визначає об’єктами плати за землю земельні ділянки, а також земельні частки (паї). Ці положення вступають у суперечність із ч.1 ст.206 ЗКУ («[о]б’єктом плати за землю є земельна ділянка»), проте саме вони підлягають застосуванню, оскільки ПКУ прийнятий пізніше від ЗКУ. Слід з жалем констатувати, що, таким чином, встановлюється подвійне оподаткування: земельний податок слід платити і за земельну ділянку, і за право на земельну частку (пай), об’єктом якого є ця земельна ділянка.
Платники земельного податку
Платниками податку ст.269 ПКУ називає (1) власників земельних ділянок, (2) власників земельних часток (паїв) та (3)землекористувачів. Останню позицію слід розглядати звужено, з урахуванням наведеного у пп.14.1.72 ст.14 ПКУ визначення земельного податку, згідно з яким податок повинні сплачувати лише постійні землекористувачі.
Проблема. У законі відсутня належна чіткість у питанні, чи виступають суб’єктами плати за землю також фактичні землекористувачі, що не мають титулу на користування земельною ділянкою. Найбільш очевидний і поширений приклад – використання на певному титулі будівель або споруд, яке неможливе без використання земельної ділянки.
З одного боку, п.287.1 ст.287 ПКУ передбачає, що земельний податок сплачується «з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою». Звідси логічно випливає, що якщо право власності або користування земельної ділянкою відсутнє (не виникло), то податок сплачуватися не повинен. З іншого боку, у п.286.1 ст.286 ПКУ передбачає нарахування земельного податку суб’єктам права спільної власності на будівлю пропорційно їх часткам, абстрагуючись, таким чином, від питання про наявність права на земельну ділянку. Застосування цього підходу призводить до висновку, що якщо, напр., будівля перебуває у чиїйсь власності – власник має сплачувати всю суму податку з відповідної ділянки.
Цей висновок підтверджується положеннями п.287.8 ПКУ, який врегульовує окремий випадок фактичного використання земельної ділянки під будівлею або спорудою (нежиле приміщення в багатоквартирному жилому будинку). У цьому випадку фактичне користування є підставою для нарахування земельного податку.
Постає питання: яку з норм ПКУ (п.287.1 чи п.286.1) слід застосовувати, і чи вірною слід вважати практику стягнення земельного податку за фактичне використання земельних ділянок власниками будівель і споруд (окремих приміщень у них)? На наш погляд, слід виходити із принципу платності використання земель, відображеного, зокр., у ч.1 ст.206 ЗКУ, і надати перевагу п.286.1 ПКУ.
Проблема. Досить часто договори оренди землі передбачають внесення земельного податку орендарями приватних земельних ділянок. Слід враховувати, що у такому випадку мова може йти лише про відшкодування орендарем орендодавцеві витрат останнього по сплаті земельного податку, оскільки суб’єктом сплати земельного податку законом визначений орендодавець – власник земельної ділянки, а ПКУ виходить із принципу т.зв. персональної податкової відповідальності, забороняючи уступку податкового зобов’язання або податкового боргу третім особам (п.87.7 ст.87 ПКУ).
Правила обчислення
Ставки земельного податку визначаються ст.ст.272-280 ПКУ. Ставки встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗКУ (ст.19) поділом земель за категоріями. Зокр., встановлюються окремі ставки для оподаткування земель у межах населених пунктів (див. ст.ст.275, 276 ПКУ).
У переважній більшості випадків земельний податок встановлюється у певному процентному відношенні донормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.201 ЗКУ), що оподатковуються, або оцінки одиниці площі ріллі по області. Опис правового регулювання нормативної грошової оцінки земельних ділянок див. у темі «Управління у галузі земельних відносин».
Проблема. У правозастосовчій практиці виникають питання щодо того, як повинні застосовуватися положення Закону у випадках, коли встановлення зниженої чи підвищеної ставки пов’язується із певним об’єктом (будівлею, спорудою тощо), розміщеним на земельній ділянці (див., напр., п.276.1 ст.276 ПКУ); чи повинна знижена чи підвищена ставка застосовуватися виключно щодо частини земельної ділянки під плямою забудови, чи вона повинна застосовуватися щодо земельної ділянки в цілому? На наш погляд, знижена ставка повинна застосовуватися щодо усієї земельної ділянки, якщо ця земельна ділянка призначена саме для розміщення відповідного об’єкту. Такою є і позиція органів державної податкової служби (див., зокр., лист ДПА від 28.03.2003 №3194/6/15-44161).
NB. У спеціальній літературі слушно відзначається, що оподаткування багатьох різновидів земель, особливо земель промисловості, (ст.278 ПКУ) у відсотках від грошової оцінки площі ріллі по області поряд з позитивними, на перший погляд, рисами (стабільність, простота обчислення) має й негативні (на наш погляд, вони істотно переважають): однаковий податок для всіх земель в межах області не створює передумов для розвитку периферійних районів без розвиненої інфраструктури. Висловлюється слушна пропозиція перейти на оподаткування таких земель також у відсотках від їх грошової оцінки2.