- •61. Підстави та порядок виникнення та припинення права постійного землекористування.
- •62. Право обмеженого користування: емфітевзис і суперфіцій.
- •63. Поняття і юридичні ознаки договору оренди землі.
- •64. Поняття і особливості договору оренди землі.
- •65. Права і обов’язки орендаря і орендодавця земельної ділянки.
- •66. Особливості оренди земельних ділянок для створення індустріальних парків.
- •67. Специфіка припинення права оренди земельної ділянки.
- •68. Особливості виникнення права землекористування на умовах оренди.
- •69. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення.
- •70. Особливості розірвання договору оренди земельної ділянки.
- •71. Особливості використання земельної ділянки для здійснення концесійної діяльності
- •72. Виникнення земельних прав при проведенні аукціонів
- •73. Права та обов`язки землекористувачів
- •74. Поняття та стадії механізму реалізації прав на землю
- •75. Процедура припинення прав на землю
- •76.Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •77.Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
- •78.Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •79.Обмеження прав на землю,які випливають із права добросусідства
- •80.Земельні сервітути
- •81. Поняття та класифікація гарантій прав на землю
- •82. Форми та способи захисту прав на землю
- •83. Відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам
- •84. Земельні спори: поняття і класифікація
- •85. Система і компетенція органів, що вирішують земельні спори
- •87. Економіко-правовий механізм у сферы земельних відносин
- •Правовий режим земельного податку
- •Об’єкти оподаткування
- •Платники земельного податку
- •Пільги зі сплати земельного податку
- •Порядок сплати
- •Юридична відповідальність за несплату земельного податку
- •Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •Виділення коштів бюджету для відновлення попереднього стану земель
- •Звільнення від плати за земельні ділянки у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану
- •Компенсація зниження доходу внаслідок тимчасової консервації земель
- •Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Платні управлінські (адміністративні) послуги у сфері земельних відносин
- •89. Суб'єкти та об'єкти плати за землю та пільги
- •90. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Глава 36 зку Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •96.Особливості правової охорони ґрунтів
- •97.Особливості охорони земель сільськогосподарського призначення
- •98.Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
- •99.Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •100 Особливості відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.
- •106 Використання земель громадянами у межах населених пунктів
- •107 Особливості права власності на землю та права землевикористання на забудовані земельні ділянки
- •108 Поняття, склад та специфіка використання земель, що особливо охороняються
- •109 Поняття, склад та загальна характеристика земель лісогосподарського призначення
- •110 Правові форми використання земель лісогосподарського призначення
- •111. Особливості правового режиму особливо цінних земель.
- •Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів
- •Особливості правового режиму земель загального користування в населених пунктах
- •Поняття і склад земель житлової та громадської забудови
- •Характеристика Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»
- •116. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •117. Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •118. Обмеження прав на землю, які випливають із права добросусідства
- •119. Земельні сервітути
- •120. Поняття та класифікація гарантій прав на землю
- •121.Правові форми використання земель лісогосподарського призначення
- •122.Загальна характеристика земель водного фонду
- •123.Правові форми використання земель водного фонду
- •124.Обмеження права користування землями водного фонду
- •125.Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
79.Обмеження прав на землю,які випливають із права добросусідства
Право добросусідства являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають між власниками та користувачами сусідніх (в т.ч. суміжних) земельних ділянок. Ця сфера суспільних земельних відносин вперше в історії земельного законодавства України врегульована чинним Земельним кодексом. Як відомо, земельне законодавство надає власникам та користувачам земельних ділянок свободу вибору способів та видів їх використання в межах цільового призначення цих ділянок. Однак, обраний власником чи користувачем земельної ділянки відповідно до чинного законодавства спосіб та вид її використання може по-різному впливати на осіб, які використовують сусідні (суміжні) земельні ділянки. Трапляються випадки, коли останні зазнають негативного впливу від діяльності (або бездіяльності), яку правомірно здійснює (або утримується від здійснення) власник чи користувач сусідньої ділянки. Основне положення права добросусідства якраз і полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Більше того, згідно зі ст. 103 ЗК власники та користувачі земельних ділянок не мають права здійснювати на сусідні земельні ділянки неприпустимий вплив.
Іншими словами, вони не можуть використовувати земельні ділянки способами, які унеможливлюють використання сусідніх земельних ділянок їх власниками та користувачами за цільовим призначенням ділянок. У цьому полягає основне обмеження прав на землю, яке випливає з права добросусідства. Крім цього, правом добросусідства вводяться й деякі обмеження прав на землю, які мають правову форму додаткового обов'язку. Так, ст. 106 ЗК встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. При цьому витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
80.Земельні сервітути
Право земельного сервітуту фактично полягає в тому, що особа набуває можливість обмеженого використання чужої земельної ділянки для певних цілей.
Відносини, що виникають при встановленні та існуванні земельних сервітутів, крім Глави 16 ЗК України, регулюються також Главою 32 «Право користування чужим майном» ЦК України. Сервітути можуть бути постійними і строковими. Постійний сервітут забезпечує особі, яка набула право на нього, можливість безперервно користуватися земельною ділянкою щодо якої встановлений земельний сервітут (наприклад, провести водопостачання через земельну ділянку). Щодо строкових сервітутів, він може бути встановлений на будь-який строк, адже чинним законодавством не передбачено максимального строку встановлення земельних сервітутів. Земельні сервітути, встановлені на земельну ділянку, не позбавляють власника цієї земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею. Проте, фактично встановлення земельних сервітутів обмежують права власника чи землекористувача у праві користування земельною ділянкою. В той же час, в силу ч. 2 ст. 102 ЗК України, коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку. Звичайно, встановлення сервітуту створює незручності і обмеження прав власника або землекористувача земельної ділянки, що надається на праві земельного сервітуту іншій особі. З метою зменшення негативних наслідків встановлення земельних сервітутів, земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника земельної ділянки або землекористувача (наприклад, здійснення проїзду повинно здійснюватися таким чином, щоб не заважати вирощуванню культур на земельній ділянці).
Види права земельного сервітуту
Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Способи встановлення земельних сервітутів, до яких належать наступні: встановлені договором, законом, заповітом, рішенням суду. В той же час, слід зазначити, що на сьогодні немає випадків існування земельних сервітутів, встановлених на підставі закону.
Якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови, сервітут може бути встановлений на підставі рішення суду. В цьому випадку зацікавлена особа у встановленні сервітуту повинна довести, що нормальне використання її земельної ділянки неможливе без встановлення сервітуту на чужій земельній ділянці. Особа в отриманні права земельного сервітуту та власник (володілець) земельної ділянки, можуть укласти договір про встановлення земельного сервітуту. Чинним законодавством не встановлена форма такого договору та його зміст. Очевидно, що в договорі необхідно визначити предмет договору, вид земельного сервітуту, що встановлюється, строк дії сервітуту, права та обов’язки сторін, питання оплати встановлення сервітуту та користування ним, умови припинення дії сервітуту тощо. Також при встановленні сервітуту повинна бути розроблена документація із землеустрою з визначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту. Договір про встановлення земельного сервітуту набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація таких договорів здійснюється у порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно
Земельні сервітути належать не конкретній особі, а відносяться до конкретної земельної ділянки. Саме тому у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія земельного сервітуту зберігається.
Відповідно до п. «д» ч. 2 ст. 132 ЗК України однією із умов угоди про перехід права власності на земельну ділянку є зазначення відомостей про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо). Статтею 10 Закону України «Про оренду землі» визначено, що передача земельної ділянки в оренду не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку. Враховуючи те, що земельний сервітут не можна відокремити від визначеної земельної ділянки, земельні сервітути не можуть виступати самостійним предметом угод та не можуть бути продані чи іншим способом відчужені особою, яка користувалася сервітутом. Частина 1 ст. 98 ЗК України визначає, що користування земельним сервітутом може бути платним та безоплатним. В той же час передбачено право власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, вимагати плату за встановлення земельного сервітуту.
У разі вирішення питання про встановлення земельного сервітуту в судовому порядку, варто одночасно також ставити питання про визначення плати за здійснення земельного сервітуту.
дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:
а) поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;
г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:
а) припинення підстав його встановлення;
б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.