
- •61. Підстави та порядок виникнення та припинення права постійного землекористування.
- •62. Право обмеженого користування: емфітевзис і суперфіцій.
- •63. Поняття і юридичні ознаки договору оренди землі.
- •64. Поняття і особливості договору оренди землі.
- •65. Права і обов’язки орендаря і орендодавця земельної ділянки.
- •66. Особливості оренди земельних ділянок для створення індустріальних парків.
- •67. Специфіка припинення права оренди земельної ділянки.
- •68. Особливості виникнення права землекористування на умовах оренди.
- •69. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення.
- •70. Особливості розірвання договору оренди земельної ділянки.
- •71. Особливості використання земельної ділянки для здійснення концесійної діяльності
- •72. Виникнення земельних прав при проведенні аукціонів
- •73. Права та обов`язки землекористувачів
- •74. Поняття та стадії механізму реалізації прав на землю
- •75. Процедура припинення прав на землю
- •76.Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •77.Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
- •78.Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •79.Обмеження прав на землю,які випливають із права добросусідства
- •80.Земельні сервітути
- •81. Поняття та класифікація гарантій прав на землю
- •82. Форми та способи захисту прав на землю
- •83. Відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам
- •84. Земельні спори: поняття і класифікація
- •85. Система і компетенція органів, що вирішують земельні спори
- •87. Економіко-правовий механізм у сферы земельних відносин
- •Правовий режим земельного податку
- •Об’єкти оподаткування
- •Платники земельного податку
- •Пільги зі сплати земельного податку
- •Порядок сплати
- •Юридична відповідальність за несплату земельного податку
- •Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •Виділення коштів бюджету для відновлення попереднього стану земель
- •Звільнення від плати за земельні ділянки у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану
- •Компенсація зниження доходу внаслідок тимчасової консервації земель
- •Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Платні управлінські (адміністративні) послуги у сфері земельних відносин
- •89. Суб'єкти та об'єкти плати за землю та пільги
- •90. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •Глава 36 зку Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •96.Особливості правової охорони ґрунтів
- •97.Особливості охорони земель сільськогосподарського призначення
- •98.Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
- •99.Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •100 Особливості відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.
- •106 Використання земель громадянами у межах населених пунктів
- •107 Особливості права власності на землю та права землевикористання на забудовані земельні ділянки
- •108 Поняття, склад та специфіка використання земель, що особливо охороняються
- •109 Поняття, склад та загальна характеристика земель лісогосподарського призначення
- •110 Правові форми використання земель лісогосподарського призначення
- •111. Особливості правового режиму особливо цінних земель.
- •Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів
- •Особливості правового режиму земель загального користування в населених пунктах
- •Поняття і склад земель житлової та громадської забудови
- •Характеристика Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»
- •116. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •117. Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •118. Обмеження прав на землю, які випливають із права добросусідства
- •119. Земельні сервітути
- •120. Поняття та класифікація гарантій прав на землю
- •121.Правові форми використання земель лісогосподарського призначення
- •122.Загальна характеристика земель водного фонду
- •123.Правові форми використання земель водного фонду
- •124.Обмеження права користування землями водного фонду
- •125.Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
73. Права та обов`язки землекористувачів
Стаття 95. Права землекористувачів
1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Стаття 96. Обов'язки землекористувачів
1. Землекористувачі зобов'язані:
а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;
б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стані використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
74. Поняття та стадії механізму реалізації прав на землю
Реалізацію прав на землю необхідно розглядати як здійснення приписів правових норм земельного законодавства щодо власності та користування земельними ділянками (об'єктивне право), в практичну діяльність його суб'єктів (суб'єктивне право).
Застосування права — це правова форма діяльності уповноважених на те органів держави і посадових осіб з реалізації приписів норм матеріального права стосовно конкретних життєвих випадків шляхом винесення індивідуально-конкретних рішень.
Процедура реалізації прав на землю потребує від органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів виконання певних функцій із застосування таких норм. У свою чергу, виконання відповідних функцій можливо лише при додержанні визначеної земельно-процесуальними нормами процедури управлінської діяльності. Значний комплекс матеріальних земельно-правових норм, що регламентує суспільні відносини у галузі прав на землю, може бути реалізований лише за допомогою юридично значимої правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Процедура їх діяльності врегульована процесуальними нормами земельного та інших галузей законодавства.
До першої групи матеріальних земельно-правових норм слід віднести норми, що стосуються виникнення та припинення суб'єктивного права власності на землю або права землекористування, їх реалізація потребує виконання відповідними органами та іншими суб'єктами земельного права певних послідовних дій. До них належать: подання зацікавленою особою клопотання до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про надання (вилучення — у разі добровільної відмови від прав на землю) земельної ділянки; розгляд відповідним органом клопотань та прийняття стосовно них рішень; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості); одержання документа, що засвідчує право власності на землю або право землекористування, та його державна реєстрація. Зазначені дії органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування мають певну процесуальну форму і відбуваються у рамках приписів, врегульованих процесуальними нормами.
Другу групу матеріальних земельно-правових норм, які потребують своєї реалізації, становлять норми, що визначають ведення державного земельного кадастру (глава 34 Земельного кодексу).
Процедура ведення державного земельного кадастру передбачає виконання комплексу послідовних дій, врегульованих процесуальними нормами. Серед таких дій слід виділити: виконання попередніх заходів, необхідних для наступної систематизації відомостей щодо природного, господарського та правового становища земельних ресурсів; збирання відомостей щодо кадастрового зонування, кадастрових зйомок, бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, грошової оцінки земельних ділянок, їх державної реєстрації, обліку кількості та якості земель; внесення зібраних відомостей до земельно-кадастрової документації.