15)Економічний розвиток Англії XVI – 1-й пол. XVIII ст.

Важливою подією у становленні й розвитку капіталізму в Англії стала буржуазна революція 1640—1660 pp. Це була перша буржуазна революція європейського масштабу, яка завдала нищівного удару по феодалізму і відкрито проголосила буржуазні порядки, проклала дорогу швидкому розвитку капіталізму. Економічні передумови Англійської буржуазної революції такі: 1. Розвиток промисловості на капіталістичних засадах. 2. Активізація і розвиток торгівлі. 3. Різке зростання попиту на промислові товари у зв'язку з розвитком зовнішньої торгівлі. Стара цехова система, неспроможна забезпечити цей попит, поступалася місцем мануфактурам у гірничій, ткацькій промисловості, суднобудуванні, виробництві зброї4. Активне впровадження капіталістичного виробництва в сільському господарстві. 5. Розшарування селянства.

Потрібна була нова технічна база, адекватна капіталістичному виробництву. В Англії впровадження машинної технології раніше, ніж в інших галузях, розпочалось у бавовняній промисловості. Розпочалася гостра конкуренція між суконною і бавовняною промисловістю, де працювала третина промислового населення. Держава під натиском революції також сприяла розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобов'язував доставляти товари в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав — на англійських або суднах країн-експортерів. Англія стала найбільшим у світі морським і торговим центром. Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав панувати в діловому світі. Паперові гроші перебували в обігу нарівні з металевими. Появилася ще одна новинка — банківські чеки. У XVIII ст. чеки в Лондоні настільки поширилися, що в 1775 р. лондонські банкіри заснували розрахункову палату для погашення чеків шляхом взаємних зарахувань (так званий кліринг).

16)Генезис капіталізму у Франції та німецьких князівствах

Франція.Мало низку характерних рис: По-перше, не було поміщицьких господарств, за винятком деяких районів. Право володіти землею мали тільки дворяни, церква і корона. По-друге, цензиву, що закріплювалася договором про оренду на різні терміни згідно з традиціями того часу сеньйор не міг приєднати до свого домену. Експлуатація дрібних самостійних виробників — селян-цензитаріїв і селян-орендарів — була головним джерелом існування дворян, духовенства і королівського двору Франції. По-третє, селяни Франції були юридично вільними. Французьке дворянство вважало, що займатися промисловістю, сільським господарством, торгівлею, піратством, пограбуванням колоній і вкладенням отриманих грошей у промисловість чи інші галузі народного господарства недостойно, соромно. Податки, сплачувані французькими селянами, спрямовувались на утримання духовенства, армії та королівського двору. По-четверте формування капіталістичного виробництва відбувалося шляхом розвитку капіталістичних відносин серед селян: зростання оренди, використання найманої праці безземельних і малоземельних селян, розшарування селянства та виділення селянської буржуазії. З одного боку, не було ринку праці, а з другого — нагромаджений капітал, як правило, вкладався не в промисловість і сільське господарство, а в ті сфери, де йому найменше загрожувала конфіскація. Світову славу здобули французькі мануфактури — виробники предметів розкоші.  Податкове пограбування так званого третього стану, консервація цехових обмежень і відносна нерозвиненість мануфактурного виробництва, паразитизм дворянства, духовенства та придворної аристократії — причини економічного й політичного характеру зумовили глибоку кризу феодально-абсолютистського ладу Франції і викликали революційний вибух. Генезис капіталізму в німецьких князівствах. Німеччини як держави ще не було. Тридцятилітня війна та переміщення світових торгових шляхів в Атлантичний океан затримали економічний розвиток німецьких князівств. Панівні класи бачили вихід: більше експлуатування селян. Різке зниження виробництва сільськогосподарської сировини, занепад гірничодобувної промисловості, порушення торгових зв'язків із зарубіжними країнами, значне скорочення населення міст призвели до падіння внутрішнього попиту, негативно вплинули на поновлення промислового виробництва. Економічний занепад міст. Втрата самостійності й занепад уповільнили процес формування у князівствах національної буржуазії. Виникнення королівства Пруссії. Попит на сільскогосп. продукцію з боку розвиненої Європи – сприяло зростанню товарності поміщицтва – збільшили панщину – довели селян до крайніх меж.. Промисловий розвиток німецьких князівств і земель відбувався повільнішими темпами. Значного поширення набула розсіяна мануфактура. Наприкінці XVIII ст. капіталістичні форми в промисловості набувають розвитку у текстильній промисловості, особливо у виробництві тканин із вовни, шовку, виникли досить великі централізовані мануфактури. Цеховий лад ліквідовано тільки в 1869 р. Причини повільного розвитку капіталістичних форм: по-перше, панування кріпосного ладу, що затримувало формування ринку праці, без якого неможливе існування мануфактурного виробництва; по-друге, негативний вплив на розвиток німецької промисловості конкуренції з боку найбільш розвинутих у той час Голландії, Англії, Франції; по-третє, недостатність коштів у німецьких купців, майстрів та інших заможних міщан для організації великого мануфактурного виробництва.

ТЕРМІНИ МОДУЛЬ 1

економічна історія (предмет, об’єкт) - Економічна історія — розділ науки, в рамках якого вивчаються явища і процеси, пов'язані з еволюційним розвитком і взаємодією господарської діяльності суспільства. Економічна історія займає проміжне положення між історичною та економічною науками, є однією з т. зв. суміжних наук.

Предмет.В широкому розумінні слова предметом економічної історії є “економічний рух” суспільства, особливості тих змін, що відбуваються в ньому, трансформація закономірностей такого руху, їх звязок зі всіма сторонами суспільного життя. У вузькому розумінні - це вивчення господарської діяльності народів різних країн, розвитку їх продуктивних сил, зміни способів виробництва. Обєктом вивчення є історія зародження, становлення і розвитку економічних процесів і явищ. Для економічної історії різних регіонів обєктами є економічні причини і наслідки окремих історичних подій, економічна політика держав, класів. А для історії народного господарства обєктами є еволюція способів виробництва, історія господарських механізмів, історія галузей господарства, історія окремих історичних процесів та економічних інститутів (ціни, податки, зарплата тощо).

предмет економічної історії: в широкому розумінні слова предметом економічної історії є “економічний рух” суспільства, особливості тих змін, що відбуваються в ньому, трансформація закономірностей такого руху, їх звязок зі всіма сторонами суспільного життя. У вузькому розумінні - це вивчення господарської діяльності народів різних країн, розвитку їх продуктивних сил, зміни способів виробництва.

методи економічної історії: Метод – це спосіб, своєрідний інструмент пізнання об'єктивної дійсності. Вивчення курсу передбачає використання системи взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих методів: 1. Діалектичний метод – метод пізнання, який базується на використанні законів і принципів філософії, зміст яких полягає в зв'язку і взаємозалежності економічних явищ та процесів. 2. Метод наукової абстракції пізнає реальні економічні процеси шляхом відокремлення основних та найважливіших (абстрагованих) ознак певного явища. 3. Історичний та логічний методи досліджують економічні процеси в єдності. Історичний метод вивчає виникнення, розвиток, зміну процесів в історичній послідовності. Логічний метод досліджує економічні процеси в логічній послідовності

Цивілізація - рівень розвитку, досягнутий суспільством у певн історичну епоху з урахуванням рівня розвитку матеріальної культури(а саме: точних наук і техніки), що є показником ступеня опанування людьми сил природи і використання її багатств для задоволення своїх потреб.

формаційний підхід Маркса: синтез соціології та економіки для пояснення еволюції економічних процесів зробив К. Маркс у своїй теорії суспільно-економічних формацій, кожна з яких характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин. На певному етапі історичного поступу рівень розвитку продуктивних сил та виробничих відносин заходять у суперечність, яка й приводить до зміни однієї суспільно-економічної формації на іншу. Історія людства за К. Марксом ділиться на три етапи та п'ять суспільно-економічних формацій: 1.Общинний (або первіснообщинний) лад із X тисячоліття по VI ст. до н.е. ; 2.Рабовласницький лад — із V ст. до н.е. по V ст. н.е.; 3.Феодальний лад — VI—XXIII ст.; 4.Капіталістичний лад — XIXст.; 5.Комуністичний лад — наступає з перемогою робітників над буржуазією.

первіснообщинний лад: із X тисячоліття по VI ст. до н.е. Рівень економічного розвитку низький, що забезпечує споживання на грані фізичного виживання. Немає приватної власності на землю — основний засіб виробництва, а отже, немає експлуатації. Основні суспільні відносини — общинний дарообмін. Примус до праці носить об'єктивно-фізіологічний характер — хто не добуває собі їжі, вмирає з голоду. Класів не існує.

періоди кам’яного віку: 1.Палеоліт(3 млн.-10 тис. до н.е)Знаряддя від палки до списа. Приблизно 100 типів знарядь. Використ. кісті та рогу. Збиральництво,Загінне полювання,Рибальство. Людина підтримує вогонь.

2.Мезоліт.(9-6 тис.до н. е.)Утвор.сучасн.клімат.умов. Великі звірі.вимер. Полювання на тварин,птахів. Винайдені лук,стріли,сітки. Прируч.дик.тварин. Кам’ян.знаряд. для обробки девера.Сокира.2.1Протонеоліт(перехід від мез.до нео)Криза привласнюю чого госп. З’явил. відтворююче госп. Перші постійні.поселення3.Неоліт(4тис до.н.е-2 тис. н .е)Відтвор. госп.стало домінуючим.Перший поділ праці.Гончарне,бронзоливарне ремесла. Мануфактури, металургії.

східне рабство - тип рабства, характерний для Стародавнього Сходу(Індія, Китай, Єгипет, держави Месопотамії ) в якому раба розглядали не як засіб виробництва,а як члена общини. Власне праця рабів не мала великого виробничого значення.

класичне античне рабство - рабство, яке було характерне для суспільств з розвинутими товарно-грошовими відносинами, відрізняється більшою ступінню експлуатації раба (праця якого орієнтована на задоволення невизначених потреб ринку) і більшим юридичним закріпленням експропріації особи раба.

Колонат - форма виробничих відносин між великим землевласником і безпосереднім виробником – колоном, яка була поширена в Римській Імперії. При системі колонату велика земле власність ділилась на парцели – невеликі земельні наділи, які надавались землевласниками в оренду колонам, які поступово прикріплювались до землі. Поширення колонату викликане кризою рабовласницького господарства.

шляхи становлення феодалізму: 1) через селянську громаду. Наділ землі, яким володіла селянська родина, переходив у спадок від батька до сина (а з VІ ст. — і до дочки) і був їх власністю. Так поступово формувався аллод — земельна власність, що вільно відчужується. 2) практика земельних пожалувань королем або іншими великими землевласниками-феодалами своїм наближеним. Спочатку ділянка землі (бенефіций) надавався васалу лише за умови несення служби та на час його служби, а сеньйор зберігав верховне право на бенефіций.

Феодалізм - класовий соціально-економічний устрій, що базується на повній власності класу феодалів на основний засіб виробництва – землю –і особистій (або поземельній) залежності від них класу безпосередніх виробників – селян, які мали одноосібну власність на знаряддя праці і продукцію свого приватного господарства (на землі, що юридично належала феодалу).

бенефіціальна реформа Карла Мартела - 714—715 рр. замість пожалувань землі в повну, безумовну власність (алод), набула значного поширення і закінченої форми система пожалувань землі в умовну феодальну власність у вигляді "бенефіціїв". Бенефіції надавалися в довічне користування на умовах виконання певної служби, частіше за все кінної військової.

«Капітулярій про вілли» Карла Великого (кінець VIII ст.), земля у вотчині ділилася на дві частини — на панську або домен (становила приблизно 25—30 % площі), до якої входили панські орні землі, і землю, яка перебувала в користуванні залежних селян і складалась із наділів. Землі вотчинника лежали черезсмужно з ділянками селян, тому панувала примусова сівозміна. Селяни виконували регулярну панщину 2—3 рази на тиждень у сезон сільськогосподарських робіт. Селянські господарства включали двір з будинком, будовами, орним наділом, інколи із садком і виноградником. Селяни користувалися неподільними общинними лісами і пасовиськами.

«Салічна правда» - збірник ранньофеодального права. її було укладено на рубежі V-VI століть за правління Хлодвіга. Салічна правда регулювала внутрішньо-общинні відносини і в основному містила норми карного та процесуального права.

«Кодекс Юстиніана» - звід римського цивільного права, складений в 529-534 при візантійському імператорі Юстиніані Великому. Складається з 12 книг, що викладають: церковне право й обов'язки державних службовців; приватне право - майнові та інші відносини; кримінальне право; адміністративне та фінансове право .

феодальна рента (види) -Феодальна земельна рента – це частина додаткового продукту залежних селян, яку безплатно, безеквівалентно привласнює землевласник. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу. Види ренти: фіксована(по к-ті чоловік або по S земельної ділянки), прогресивна(частка врожаю).

Цех - професійна організація ремісників у містах; у західній Європі виникали з 10-12 ст., на українських землях - з 14 ст; примусово об’єднували ремісників однієї або кількох споріднених спеціальностей; забезпечували виключне право виробництва у певному місті і захищали його інтереси; у 18 ст. значення цехів почало зменшуватись. У 19 ст. зберегли організаційно-самоврядні та навчальні функції.

комунальна революція в Європі - боротьба міських жителів з феодалами – власниками міст проти феодальних повинностей (ХІ – ХІІІ ст.) сприяли формуванню системи прав та привілеїв західноєвропейських міст: 1. право обрання посадових осіб (мер, радники – магістранти, охоронці та ін); 2. особливе міське право („Магдебурзьке право”) і право суду на підставах незалежності від церковного і феодального (земельного) права.

Великі географічні відкриття - (кінець ХV – початку XVI ст.): - доба відкриттів європейськими мореплавцями невідомих раніше морів та океанів, островів і континентів, здійснення першої навколосвітньої морської подорожі, колонізації заморських територій. Відкриття морського шляху з Європи в Індію через Атлантичний океан (Васко да Гама,1497-1498 рр.); -Відкриття Америки (Колумб,1492р.);- Перша навколосвітня подорож (Магеллан, 1519-1521рр.) ВГВ мали важливе значення для господарства Західної Європи. Почалася перебудова європейських економічних відносин виникли зв’язки з найвіддаленішими областями, землями і народами різної матеріальної культури. Зовнішня торгівля у XVI – XVIII ст. досягла масштабів світової. Почалося формування світового ринку як складової частини індустріальної економіки. Наслідки ВГВ: 1) заснування колоніальної системи; 2) складення світового ринку; 3) революція цін

«революція цін» в Європі - період значного підвищення товарних цін внаслідок падіння вартості благородних металів, що виконують функцію загального еквівалента. В історії світової економіки відзначають два випадки надзвичайно стрімкого росту цін, пов'язаних з падінням вартості благородних металів. Після відкриття Америки в європейські країни стало надходити золото й срібло, вартість видобутку яких була значно нижча, ніж у Європі. Друга хвиля помітного підвищення цін спостерігалася після того, як наприкінці 40-х р. 19 ст. почалася розробка каліфорнійських (а згодом - і австралійських) золотих рудників.

первісне нагромадження капіталу - процес перетворення основної маси дрібних товаровиробників(здебільшого селян) у найманих робітників шляхом відокремлення їх від засобів виробництва та перетворення останніх у капітал. Епоха первісного нагромадження капіталу охопила у XV-XVII ст. Західну Європу. В своїх класичних формах процес первісного нагромадження проходив у Англії, де в кінці XV ст. Поширилось так зване обгороджування земель

аграрний переворот в Англії - XVI — XVII ст. переворот набув форми обгороджування, коли лендлорди забирали громадські землі з метою збільшення своїх володінь для розведення овець, розоряючи цим селян. Останні, позбавлені засобів до існування, перетворювались у дешеву найману робочу силу. Найактивніше процес «розселянювання» відбувався у XVIII ст., коли парламент ухвалив майже 1,5 тисячі законів, що дозволяли обгороджування. Другою важливою передумовою промислової революції стали зміни в техніці. Мануфактурне виробництво, яке базувалося на ручній праці та поділі на окремі прості операції, наштовхнуло на думку, що руку людини можна замінити пристроєм, машиною.

мануфактура (види)- форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам. Розсіяна мануфактура: підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачав їх сировиною, знаряддями виробництва. Дрібний виробник фактично знаходився на положенні найманого працівника, що отримував заробітну плату, але продовжував працювати у своїй домашній майстерні. Змішана мануфактура поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома. Подібна мануфактура виникала, як правило, на базі домашнього кустарного промислу. Централізована мануфактура: об'єднувала найманих робітників в одній майстерні. Мануфактура вела до спеціалізації працівників і розділенню праціміж ними, що підвищувало його продуктивність.

Секуляризація - вилучення чого-небудь із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному; конфіскація церковних земель державою, зокрема, скасування монастирського землеволодіння в Англії королем Генріхом VIII Тюдором в ході Реформації XVI ст.

Реформація – сусп-політ та ідеологічний рух у більшості країн Зх та Центр Європи в ХІV ст., спрямований проти католицької церкви. Її наслідком стало виникнення протестантизму.

меркантилізм - одне з найбільших ранніх економічних учень політичної економії, згідно з яким головну роль в економіці, у створенні прибутку відіграє сфера обігу, а багатство нації – в грошах.;прибічники якого джерело багатства вбачають у торгівлі, а саме багатство ототожнюють із золотом та сріблом;

форми організації торгового капіталу епохи ПНК: торгові компанії, акціонерні компанії, біржі.

основні торгові союзи епохи ПНК: Ганза - унія вільних німецьких «ганзейських міст» на чолі з Любеком та торгових гільдій, яка підтримувала і захищала торгівлю від феодалів і піратів у Північній Європі у 14—17 століттях.  «Любецька Ганза» Ганзейский союз

прогрес у металургії та с/г в епоху середньовіччя: металургія – винайшли механізм відкачування води,засоби подачі повітря, підняття та подрібнення руди. Спорудження доменних печей, що дало змогу отримувати чавун. Винайшли спосіб добування сталі і заліза з чавуну. Вдосконалення молотів, котрі рухалися силою води. Свердлильні верстати та верстати для виробництва листового заліза. сільське господарство – збільш. площа ріллі(осушування боліт,викорчовування лісів),перехід до багатопілля та травосіяння, використання мін. добрив, зросла кіл. і якість реманенту.

«азійський» спосіб виробництва - суспільна організація економіки, за якої влада і власність не розділені. Держава контролює не тільки розподіл і споживання необхідного та додаткового продукту, а і його виробництво, а часом навіть відтворення самого працівника.

основні етапи історії Риму: 1)царський(8-6 ст до н.е); 2)республіканський(509-31 рр до н.е); 3)імператорський(31 р до н.е-476 р. н.е)

основні етапи історії Греції: 1.крито-мікенський(30-12 ст. до н. е.); 2. Гомерівський, або предполісний («темні віки»), — XI—IX ст. до н. є. 3. Архаїчна Греція (VIII—VI ст. до н. є.) — час формування полісних структур, Великої грецької колонізації і ранньогрецької тиранії. 4. Класична Греція (V— IV ст. до н. є.) — розквіт давньогрецьких полісів, їхньої економіки, період найвищих культурних досягнень давніх греків.

основні етапи історії Візантії: 1) 395 р. – середина VІІ ст. Виникнення Візантійської імперії; 2) Друга половина VІІ – перша половина ІХ ст. “варваризація” імперії — “варвари-слов’яни” оселялися на землях Візантії та ставали підданими імператора.; 3) Друга половина ІХ –середина ХІ ст. “Золотий час” Візантії; 4) 1081 – 1204 рр. Час нового піднесення Візантії. “епоха Комнінів”; 5) 1261-1453 рр. “палеологівським відродженням»

реформи Солона – (595 р до н.е) анулювались селянські борги, заборонялося продавати афінян у рабство, а продані викуповувались, ввів закон про свободу заповіту, пов'язав права громадян на участь у виборах і заняття політичною діяльністю з їхнім прибутком.

МОДУЛЬ 2