12.Структурна криза в 1970-х рр.. Форми державного регулювання економіки: соціально-ринкове господарство, рейганоміка, тетчеризм.

Економічна криза 1974 - 1975 рр.. за своїми масштаам перевершувала усі попередні післявоєнні кризи.

Структурні кризи — кризові явища тривалого нециклічного характеру, що виявляються у занепаді окремих галузей і комплексних (групи) галузей народногосподарського значення, порушують ключові загальноекономічні (відтворювальні) пропорції. Структурні кризи у розвинутих країнах розпочались у 70-ті роки XX ст. Вони охопили насамперед групу галузей паливно-енергетичного комплексу (енергетична криза), добувних (сировинна криза) та енергомістких галузей (автомобільна, сталеливарна та ін.).У найбільш кризовому стані опинилися вугільна, металургійна (чорна металургія), суднобудування, автомобільна, гумова, текстильна та деякі інші галузі.Такі кризи поширюються на галузі оброблювальної промисловості. Так, паливно-енергетична криза 1973— 1975 рр., що супроводжувалася різким зростанням цін на енергоносії, вплинула передусім на енергомістку автомобільну промисловість, змусила її перейти на ресурсозберігаючі технології. Водночас різко скоротилося виробництво в інших енергомістких галузях, відбулось знецінення основного капіталу.

Соціально-ринкове господарство. Л. Ергард у 1957 р. констатував початок другого етапу "соціального ринкового господарства" в ФРН. Згодом в одній зі своїх публікацій початку 60-х років Л. Ергард зазначав, що саме "вільна конкуренція є передусім основним елементом соціального ринкового господарства". Політика Ергарда була спрямована на усунення суперечностей, на підтримку підприємництва, створення умов для зростання життєвого рівня середніх верств, і забезпечила поширення соц.-ринк госп. Основними елементами структури соціального ринкового господарства є: - конкурентний лад, який заснований на приватній власності на засоби виробництва; конкуренція сприяє економічному зростанню, підвищенню продуктивності, технічному прогресу. - ринок, який виступає як координуючий механізм і регулятор господарської діяльності; -домашні господарства, промислові, сільськогосподарські, банківські, торговельні та інші підприємства виступають як суб´єкти господарювання; -держава, яка за допомогою політики зміцнення конкурентного ладу забезпечує і контролює загальні умови функціонування ринкової системи та сприяє соціальному вирівнюванню, обґрунтування особливої ролі держави.

Рейгано́міка — державна економічна політика аме­риканського уряду Рональда Рейгана (звідси — назва) в 1981—1988 роках для по­долання економічної кризи 1980—1982 років та її наслідків. По­долання економічної кризи здійсновалося шляхом запро­вадження системи ре­форм і заходів таких як: відмова від кейнсі­анських принципів державного регулювання економіки, які перестали себе виправдовувати, та повернення до економічних концепцій неокон­серватизму та неолібералізму (монетаризму); жорсткі антиін­фляційні заходи, в тому числі: скорочення видатків державного бюджету і феде­ральних соціальних програм з їх заміною програмами штатів та муніци­палітетів; стимулювання інвестицій шляхом значного зниження податків на корпо­рації (з 70 до 50 відсотків, а потім — до 34 відсотків) та фізичних осіб з висо­кими і середніми доходами (з 50% до 28 і 15%) та звільнення від опода­ткування 6 млн. громадян з низькими доходами; де­регулювання підприєм­ницької діяльності; лібералізація процентних ста­вок за банківськими депозитами, що призвело до підвищення ставок і припливу іноземних капіталів до банків США; зняття обмежень на про­ведення прямого інвестування промисловості комерційними банками, які були запроваджені ще урядом «Нового курсу» президентаТеодора Рузвельта. Наслідками «рейганоміки» були: приток зарубіжних грошових коштів до американських банків; підвищення завантаженості промислових потужностей; скорочення безробіття; зростання питомої долі США у промисловому вироб­ництві капіталістичних країн.

Тетчеризм — політика консервативного правління Великої Британії на чолі з Маргарет Тетчер (1979—1990), що супроводжувалась приватизацією національних підприємств, монетаризмом у фінансово-економічній сфері, зменшенням фінансування освіти й охорони здоров'я. Політика тетчеризму тісно пов'язана з соціально-економічними поняттями та категоріями неолібералізму та "шокової терапії". Поняття "тетчеризм", як і "рейганоміка", увійшло до світової економічної літератури, відображаючи нове розуміння економічної політики (у межах неолібералізму — це концепція в економічній науці і практиці управління господарською діяльністю, прихильники якої відстоюють принципи саморегулювання, вільного від надлишкової регламентації). Запропонована нова економічна програма М. Тетчер базувалась на теорії економічного лібералізму і його сучасної модифікації — монетаризму.