
- •Л.М. Заміховський, с.В. Зікратий основи теорії надійності і технічної діагностики систем курсове проектування
- •1 Теоретичні відомості
- •1.1 Основні поняття і визначення
- •Ймовірність безвідмовної роботи для простого потоку відмов
- •1.2 Структурно - логічний аналіз технічних об’єктів
- •1.3 Методи підвищення надійності
- •1.4. Побудова діагностичної моделі об’єкта, заданого схемою з’єднань блоків
- •1.5. Визначення функціоналів ентропії та інформації
- •1.6. Адекватність діагностичної моделі об’єкта
- •2 Методичні рекомендації
- •3 Приклад виконання розрахунків до курсової роботи
- •3.1 Розрахунок надійності технічних об’єктів
- •3.2 Побудова діагностичної моделі об’єкта
- •Список використаних джерел
1.2 Структурно - логічний аналіз технічних об’єктів
Кінцевою метою розрахунку надійності технічних пристроїв є оптимізація конструктивних рішень і параметрів, режимів експлуатації, організація технічного обслуговування і ремонтів. Тому вже на ранніх стадіях проектування важливо оцінити надійність об’єкта, виявити найбільш ненадійні вузли і деталі, визначити найефективніші заходи підвищення показників надійності. Рішення цих задач можливо після попереднього структурно-логічного аналізу системи.
Більшість технічних об'єктів, зокрема системи управління (СУ), є складними системами, що складаються з окремих вузлів, деталей, агрегатів, пристроїв контролю, управління і т.д..
Розчленовування ТО на елементи достатньо умовне і залежить від постановки задачі розрахунку надійності. Наприклад, при аналізі працездатності автоматизованої системи управління технологічним процесом в її складі можна виділити окремі системи управління окремими установками, які свою чергу також можуть вважатися технічними системами і при оцінці їх надійності повинні бути розділені на елементи – вузли, блоки і т.д.
При визначенні структури ТО в першу чергу необхідно оцінити вплив кожного елемента і його працездатності на працездатність системи в цілому. З цієї точки зору доцільно розділити всі елементи на чотири групи:
1. Елементи, відмова яких практично не впливає на працездатність системи (наприклад, деформація кожуха, зміна забарвлення поверхні і т.п.).
2. Елементи, працездатність яких за час експлуатації практично не змінюється і ймовірність безвідмовної роботи близька до одиниці (корпусні деталі, мало навантажені елементи з великим запасом міцності).
3. Елементи, ремонт або регулювання яких можливі при роботі виробу або під час планового технічного обслуговування (наладка або заміна технологічного інструменту устаткування і т.д.).
4. Елементи, відмова яких сам по собі або в поєднанні з відмовами інших елементів приводить до відмови системи.
Очевидно, при аналізі надійності ТО має сенс розглядати тільки елементи останньої групи.
Для розрахунків параметрів надійності зручно використовувати структурно-логічні схеми надійності ТО, які графічно відображають взаємозв'язок елементів і їх вплив на працездатність системи в цілому. Структурно-логічна схема є сукупністю раніше виділених елементів, сполучених один з одним послідовно або паралель. Критерієм для визначення виду з'єднання елементів (послідовного або паралельного) при побудові схеми є вплив їх відмови на працездатність ТО.
В цілому аналіз структурної надійності ТО, як правило, включає наступні операції:
1. Аналізуються виконувані системою і її складовими частинами функції, а також взаємозв'язок складових частин.
2. Формується зміст поняття “безвідмовної роботи” для даної конкретної системи.
3. Визначаються можливі відмови складових частин і системи, їх причини і можливі наслідки.
4. Оцінюється вплив відмов складових частин системи на її працездатність.
5. Система розділяється на елементи, показники надійності яких відомі.
6. Складається структурно-логічна схема надійності технічної системи, яка є моделлю її безвідмовної роботи.
7. Складаються розрахункові залежності для визначення показників надійності ТО з використанням даних по надійності її елементів і з урахуванням структурної схеми.
Залежно від поставленої задачі на підставі результатів розрахунку характеристик надійності ТО робляться висновки і ухвалюються рішення про необхідність зміни або доробки елементної бази, резервуванні окремих елементів або вузлів, про встановлення певного режиму профілактичного обслуговування, про номенклатуру і кількість запасних елементів для ремонту і тощо.