
- •Бюрократія і бюрократизм в механізмі держави
- •Відмінність норми права від інших соціальних норм
- •7. Внутрішня і зовнішня форма права
- •9. Деідеологізація наукового пізнання. Суб’єктивність, суб’єктивізм, партійність в
- •10. Держава і право, їх співвідношення
- •12. Державний службовець. Посадова особа
- •13. Державний (політичний) режим: поняття і види
- •14. Джерело (форма) права
- •15. Дія юридичних норм в часі, у просторі та по колу осіб
- •19. Загальна характеристика політичної системи суспільства
- •21. Зміст правовідносин
- •22. Зовнішня і внутрішня форма держави
- •24. Класифікація державних органів
- •25. Класифікація методів юридичного пізнання
- •27. Класифікація сучасних правових систем світу
- •29. Концепція законопроекту і лобізм
- •30. Застосування логічних прийомів в юридичному пізнанні
- •36. Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності
- •37. Опублікування та обнародування закону
- •41. Особливості юридичної техніки
- •42. Підготовча стадія законотворчого процесу, право законодавчої ініціативи
- •43. Поняття демократії, її різновиди. Виборчі системи
- •46. Поняття і особливості законодавчої діяльності. Референдум
- •47. Поняття і склад правопорушення
- •48. Поняття методології юридичної науки та їх види
- •49. Поняття методологічного принципу і його роль в пізнавальному процесі
- •50. Поняття механізму держави і його призначення
- •52. Поняття право- і дієздатності фізичної особи
- •53. Поняття правопорядку, його зв'язок із режимом законності
- •54. Поняття правоутворення. Юридичний мотив.
- •55. Поняття суверенітету. Суверенітет народний, державний, національний
- •Національний суверенітет
- •56. Поняття юридичної особи. Її право- і дієздатність
- •57. Порівняльний метод в юридичному пізнанні
- •58. Права людей і її захист на міжнародному рівні
- •59. Правова ідеологія та правова психологія
- •61. Форми порушення прав і свобод особистості
- •62. Правове регулювання і правовий вплив
- •63. Правовий статус особистості, її правове положення
- •64. Правові відносини як різновид суспільних відносин
- •65. Правосвідомість особистості: поняття, види, функції
- •66. Поняття і принципи громадянського суспільства
- •67. Правотворчість: поняття, принципи, види, функції
- •69. Принципи комплексності, все сторонності і плюралізму в юридичному пізнанні
- •70. Принципи організації і діяльності механізму держави
- •71. Принципи права
- •72. Природа і динаміка співвідношення приватного і публічного права.
- •74. Прогалини в праві. Засоби їх заповнення.
- •75. Перспективна і ретроспективна юридична відповідальність
- •77. Реалізація права. Форми реалізації.
- •78. Розвиток політичної системи суспільства в Україні
- •79. Система права і правова система, правова сімя
- •80. Система права і система законодавства: співвідношення
- •81. Систематизація норм права
- •82. Соціальні та технічні норми: визначення та порівняння
- •84. Соціологічний метод в юридичній науці
- •85. Співвідношення між правом і юридичним законом
- •86. Співвідношення нормативно-правового акту з актом застосування права і актом тлумачення права
- •87. Способи викладення норм права у статтях нормативно-правових актів
- •88. Способи тлумачення.
- •89. Стадії процесу застосування норм права
- •91. Структура теорії та права, як науки
- •92. Суб’єкти правовідносин
- •93. Об'єктивне та суб'єктивне право
- •94. Сутність держави: основні сучасні концепції
- •97. Місце теорії держави і права в системі інших наук
- •98. Тлумачення норм права. Види тлумачення
- •99. Фактичний склад: поняття, види
- •100. Форма державного устрою як складова форми держави: поняття та види
- •101. Форма правління: поняття і види
- •106. Цілі і принципи юридичної відповідальності
- •107. Чинники, які виключають юридичну відповідальність
- •108. Склад (елементи) правостосунків
- •109. Юридичні колізії: поняття, види, способи вирішення
- •110. Юридичні факти: поняття, класифікація
- •111. Юридична відповідальність працівника (роботодавця) за порушення вимог законодавства України про охорону праці
- •112. Правові основи пожежної безпеки
- •113. Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •114. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Діяльність моп
- •115. Державний нагляд за додержанням вимог законодавства України про охорону праці
- •116. Організація охорони праці на виробництві
75. Перспективна і ретроспективна юридична відповідальність
Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну).
Перспективна (позитивна) юридична відповідальність — це іінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.
Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність — це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку зазнати позбавлення волі й несприятливих наслідків особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.
Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності:
- державно-правовий примус;
- негативна реакція держави на правопорушення і суб'єкта,винного в його скоєнні;
- обов'язок правопорушника витерпіти несприятливі наслідки за його протиправну поведінку.
Державно-правовий примус — це спосіб державного впливу на суб'єкта правопорушення, що тягне для нього позбавлення особистого, майнового чи організаційного характеру. Державний примус характеризується конкретною діяльністю компетентних органів чи службових осіб, яка включає в себе: а) нагляд за правомірністю поведінки учасників суспільних відносин; б) дослідження обставин діянь, в яких виявлені ознаки правопорушень; в) розгляд справ про конкретні правопорушення; г) застосування юридичних санкцій до винних осіб; д) виконання актів застосування норм права.
Важливою ознакою юридичної відповідальності є негативна реакція держави на правопорушення і на суб'єкта, що винний у вчиненні правопорушення. Засуджуючи правопорушення, держава через правові норми закріплює моделі забороненої правом поведінки або обв'язки, які суб'єкти повинні виконати і за невиконання яких настає юридична відповідальність. Тим самим держава виказує своє негативне ставлення до правопорушення. Наприклад, Земельний Кодекс України вказує, що за порушення земельного законодавства суб'єкти несуть цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність. А в ст. 25 Закону України «Про міліцію» говориться, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Ще однією ознакою юридичної ретроспективної відповідальності є обов'язок правопорушника зазнати несприятливих для себе наслідків за протиправну поведінку. Компетентні органи або службові особи від імені держави покладають юридичну відповідальність у межах санкцій, якими передбачаються види покарань і стягнень.
Усі ознаки є обов'язковими. Відсутність хоча б одної з них говорить про те, що відсутня юридична ретроспективна відповідальність.
Таким чином, слід відрізняти позитивну і ретроспективну юридичну відповідальність. При позитивній відповідальності особа відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків і не порушує заборон. При ретроспективній відповідальності до особи застосовується державно-правовий примус, що характеризується засудженням протиправного діяння і правопорушника, і покладанням на нього обов'язку зазнати позбавлення волі й несприятливих наслідків особистого, майнового, організаційного характеру за вчинене правопорушення.