19. Загальна характеристика правового регулювання юридичних осіб в Євросоюзі

Згідно Договору про функціонування Європейського союзу.

Цілі ре­гулювання юридичних осіб у праві ЄС:

1) забезпечення свободи заснування юридичних осіб, а також усу­нення перешкод на шляху відкриття філій, представництв і дочірніх під­приємств на території будь-якої держави-члена на умовах національного режиму даної держави (компанії і фірми, крім неприбуткових)

2) встановлення єдиних мінімальних вимог до юридичних осіб, на­самперед надання однакового захисту на всій території ЄС учасникам і кр|щиторам юридичних осіб;

3) полегшення діяльності транс'європейських компаній шляхом зняття бар'єрів, що витікають з відмінностей, які існують між національ­ними правовими системами;

4) заохочення співпраці між юридичними особами різних держав- членів у всіх сферах економічної діяльності.

корпоративного права ЄС, має частковий і допоміжний характер - доповнює регулювання, яке здійснюється на національному рівні.

Провідну роль - Рада Євросоюзу, Комісія ЄС та Європарламенту¹.

Джерела корпоративного права ЄС – НПА первинного і вторинного права ЄС. первинного - установчі документи ЄС (свободу заснування- 1.свобода пересування підприємців («осіб, що займаються самостійною діяльністю») 2. свобода заснування юридичних осіб та інших форм, що не є юридичними особами; і компетенцію інститутів ЄС у уніфікації корпо­ративного права.) При виданні актів у сфері корпорат. регулюв. інститу­ти ЄС зобов'язані керуватись принципом субсидіарності (Лісабонський договір)- Союз має право вирішувати певні питання лише в тому разі, якщо це не може бути належ­ним чином зроблено на національному рівні.

Так як положення установчого договору юр.ос. - містять посилання на нац.законодавство держав-членів. І порядок створення і діяльності юр.ос. у законодавстві різних держав-членів суттє­во відрізняється. Наприклад, неодноразово визначається національність юри­дичної особи (в деяких державах — за місцем реєстрації компанії, в ін­ших І за місцем ведення основної підприємницької діяльності), обсяг правоздатності;І у самому визначенні поняття юридичної особи. Тому для їх подолання розбіжностей в установчий договір було включено норму, що дозволила інститутам ЄС гармонізувати корпоративне право держав- членів шляхом прийняття директив.

Вторинного права акти видаються передусім Радою та Комісією ЄС – директиви – у результаті їх прийняття протяіом певного терміну держава-член зобов'язана привести своє внут­рішнє законодавство у відповідність до норм права ЄС. Наприклад, Д. «про гласність»; «про капітал акціонерних това­риств»; «про злиття» ; «про розділення компа­нії»; «про філії»; «про права акціонерів». Лісабонський договір для прийняття директив у галузі корпоративного права передбачає необхідність застосування Радою і Європарламентом звичайної законодавчої процедури після консультації з Економічною і соціальною радою.

Регламенти - мають загальне застосування та є обов'язковими в усіх своїх елементах і мають пряму дію у всіх державах- членах. Основна роль – у ств. Наднаціон. Юр. осіб, чий правовий статус регулюється не на національному, а на рівні ЄС. Напр. - Європейське об'єднання з еконо­мічних інтересів, Європейське товариство, Європейський кооператив.

рекомен­дації - мають обов'язкової сили. Зокре­ма, питанню винагороди членів керівництва акціонерних товариств, акції яких котируються на біржі.

Окрім актів суто корпоративного права, діяльність юридичних осіб регулюється також і в рамках інших галузей права ЄС, зокрема податко­вого, антимонопольного, трудового права тощо.