9. Правова природа єс та його правової системи.

Існує три основні концепції правової природи права єс: федерації, міжнародної регіональної організації та об'єднання особливого характеру з автономним правопорядком. Федерація: європейським співтовариствам притаманна над національність.Ознаки: 1.володіння органами співтовариств виключною компетенцією у сферах, визнач. в устан.актах. 2.правоздатність головного представницького органу співтова­риств, в якому держави-члени мають нерівну кількість голосів, розши­рювати їхню компетенцію. 3. Право органів співтовариств, які діють у рамках своєї компетенції, зобов'язувати своїх членів без їхньої згоди шляхом ухвалення обов'язкових постанов більшістю голосів. 4. Право органів співтовариств, які діють у рамках своєї компетенції, укладати від імені співтовариств договори з третіми державами. 5. Право органів співтовариств, які діють у рамках своєї компетенції, зобов'язувати та уповноважувати своїми постановами та міжнародними договорами суб»єктів без трансформації цих постанов та між нар.дог. у національні правопорядки. Міжнародна регіональна організація: на установчі договори про створення європейських інтеграційних організацій поширюють свою дію норми права міжнародних договорів. їх норми регулюють насамперед відносини між суве­ренними державами. особливий характер ЄС передача державами-членами частини своїх повноважень інститутам інтеграційного об'єднання. З цим пов'язано визнання прима­ту норм права Євросоюзу щодо норм внутрішнього права держав-членів.

10. Суб’єкти права єс.

До суб'єктів права ЄС належать учасники інтеграційних відносин, які є носіями црав і обов'язків, що безпосередньо випливають з правопо­рядку Євросоюзу. Всі суб'єкти права Євросоюзу здатні реалізовувати свої права та обов'язки шляхом прямої участі в інтеграційних відноси­нах. З іншого боку, їх діяльність підпорядковується правопорядку Євро­союзу.В інтеграційних відносинах, які регулюються правом Євросоюзу, суб'єкти цього права беруть участь або безпосередньо (фізичні та юри­дичні особи), або через уповноважені ними органи (держави-члени та ЄС).

11. Джерела права єс.

Основу правопорядку ЄС складає так зване первинне за­конодавство: установчі договори (Договір про Європейсь­кий Союз, дог. створ. Європейських співтова­риств), договори про внесення змін до установчих договорів, угоди про приєднання до ЄС нових держав-членів, а також міжнародні договори, укладені між державами-членами з питань, що належать до сфери компетенції Союзу та Співто­вариств.Переважна більшість норм права ЄС є похідне, вторинне законодавство: рег­ламентів і директив.Регламенти — нормативно-пр. акти, що мають за­г.застосування, є обов’язк.у всіх своїх складо­вих частинах, підлягають прямому застосуванню в усіх дер­жавах-членах. Регламенти не потребують будь-яких заходів з імплементації в національні правопорядки держав-членів.Директиви – норм.-пр. акти, що є обов. для держав-членів щодо результатів, які мають бути досягнуті. Але держави-члени мають право вільно обирати форму та засоби імплемент. Дир.. у внутрішньодер­жавні правопорядки.Рішення – правові акти індивідуального значення, що є обов’язк. в усіх своїх складових частинах для тих, кому вони адресовані. Це можуть бути як держави-члени, так і юридичні або фізичні особи.Міжнародні договори, укладені Співтовариством із пи­тань, які належать до його компетенції, мають пріоритет над похідним законодавством