5 Етап з 1 листопада 1993 р. Європейське співтовариство перейшло у нову стадію економічної інтеграції і за рішенням держав і урядів країн-членів стало називатись Європейським Союзом.

3. Створення Європейського Союзу Однак більш рішучий та ефективний крок у цьому напрямку був зроблений у 1992 р. на конференції країн - членів співтовариства в Маастрихті (Нідерланди), де був розроблений і підписаний Договір про Європейський Союз (ЄЄ), який, за місцем його прийняття, одержав назву "Маастрихтський договір". Цей Договір офіційно об'єднав усі раніше згадані європейські співтовариства. Договір виділяв серед інших дві найважливіші сфери співробітництва - у сфері вироблення і проведення єдиної зовнішньої політики і політики безпеки та у сфері юстиції і внутрішніх справ. Надалі, в 1996 р., в Амстердамі сфера юстиції і внутрішніх справ була уточнена і виражалася як співробітництво поліції і судів у кримінально-правовій сфері. Відповідно до Амстердамської редакції у сфері прав і свобод громадян, Європейський Союз розглядався як простір для волі, безпеки і справедливості, в рамках якого приймаються заходи для підвищеного захисту прав, свобод та інтересів громадян. Договір про Європейський Союз затвердив триопорну струк¬туру ЄС:;Початок переговорів про членство в ЄС з Кіпром, Польщею, Словенією, Угорщиною та Чехією (1998 р.).В одинадцяти державах-членах ЄС 1 січня 1999 р. було введено єдину грошову одиницю — євро — у безготівковий обіг.Набуття юридичної сили Угодою про партнерство і спів¬робітництво між Україною та ЄС (1 березня 1998 р,).Концепція розвитку 2000 (1999 р.)ЄС визначає країни Центральної та Східної Європи, з якими він готовий розпочати переговори про членство в ЄС (Болгарія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Румунія, Угорщина, Чехія). Ніццький Договір (2001 р.) став необхідним кроком у під-готовці ЄС до майбутнього розширення. Перспектива вступу нових членів до ЄС вимагала негайних структурних реформ Європейського Парламенту, Ради Міністрів та Європейської Комісії. Між іншим, було збільшено загальну кількість місць у Європейському Парламенті, але водночас зменшено їх кіль¬кість для кожної окремої держави-члена. Європейський Конвент (2001 р.). У м. Лаакен (Бельгія) Євро¬пейська Рада прийняла Декларацію про майбутнє ЄС Започатковано "Європейську політику сусідства" (2003 р.), яка стосується відносин між ЄС та країнами-сусідами. Прийняття Закону України від 18 березня 2004 р. "Про За¬гальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу". Ради тощо. Зараз проходить процес ратифікації Лісабонського Договору державами-членами ЄС.

4. компетенція Євросоюзу.— це сукупність прав і повноважень, необхідних для діяльності Союзу. Вони стосуються питань, що перебувають у відан¬ні ЄС (предметна компетенція), та здатності Союзу впливати на вирі¬шення питань предметної компетенції (регулююча компетенція). Різно¬видом регулюючої компетенції є юрисдикційна компетенція. Установчі договори про ЄС окреслюють межі компетенції Союзу (принципладщедня повноваженнями) та засоби її реалізації (принципи субсідіарності і пропорційності). Зовнішня компетенція реалізується шляхом укладання міжнарод. них угод. Компетенція ЄС у відповідності до Ніццького договору поширюється на наступні напрями політики: торгова, сільськогосподарська, міграційна, транспортна, конкурентна, податкова, економічна, валютна, митна, промислова, соціальна, культурна політика, політика у сфері зайнятості та охорони здоров'я, економічного і соціального згуртування, захисту прав споживачів, розвитку транс-європейських транспортних та енергетичних мереж, досліджень і технологічного розвитку, навколишнього середовища, співробітництво з метою сприяння розвитку, економічного, фінансового і технічного сприяння з третіми країнами, а також на спільну зовнішню політику та політику безпеки і співпрацю в галузі внутрішніх справ та правосуддя. При аналізі політики Європейського Союзу можна виділити три основних напрями («три опори»): - Економічний і валютний союз (ЕВС); - Спільна зовнішня політика та політика безпеки ЄС (СЗБП), в якій все більшої ваги отримує військова складова - Європейська політика безпеки і оборони (ЄПБО);

- Співпраця держав-членів у сфері внутрішніх справ та правосуддя. Створений на основі Європейських співтовариств, Європейський Союз будується перш за все на економічній інтеграції держав-членів. Політична співпраця, закладене Маастрихтським договором 1992 р. в області зовнішньої політики і політики в області безпеки, до цих пір залишається прерогативою держав-членів. Лише співпраця судів і поліції в кримінально-правовій сфері поступово почало набувати наднаціональні риси. Проте в цілому це не зменшує визнані всіма успішність та ефективність європейських інтеграційних процесів. Розуміння розмежування компетенції між державами-членами та ЄС є ключовим при виборі правильного контрагента для ведення переговорів як на міждержавному рівні, так і для здійснення комерційної діяльності з партнерами з держав - членів ЄС.