20. Гармонізація корпоративного права в єс

Основоположну роль серед актів первинного права відіграють установчі документи ЄС у частині, що регулює свободу заснування та визна­чає компетенцію інститутів ЄС у галузі гармонізації і уніфікації корпо­ративного права. При виданні актів у сфері корпоративного регулювання інститу­ти ЄС зобов'язані керуватись принципом субсидіарності, закріпленим Лісабонським договором про Євросоюз. Він означає, що компетенція ЄС є субсидіарною стосовно компетенції його членів: Союз має право вирішувати певні питання лише в тому разі, якщо це не може бути належ­ним чином зроблено на національному рівні. В галузі корпоративного права такий принцип має практичне значення при вирішенні питання про інтенсивність гармонізації. Так, у ряді директив і регламентів саме принципом субсидіарності обґрунтовується надання переваги рамково­му, а не детальному регулюванню, а також намагання уникнути вирішен­ня конфлікту національних законів при гармонізації права. Крім установчих актів ЄС, більш детальними інструментами регулю­вання корпоративного права ЄС є акти вторинного права, що видаються інститутами ЄС, передусім Радою та Комісією ЄС. Серед вторинного законодавства ЄС у галузі корпоративного права основним джерелом служать директиви акти вторинного права, Окрім директив, спрямованих на гармонізацію національного за­конодавства, важливу роль в якості джерел корпоративного права віді­грають регламенти, На відміну від директив, регламенти мають загальне застосування та є обов'язковими в усіх своїх елементах і мають пряму дію у всіх державах- членах Саме за допомогою регламентів були запроваджені такі наднаціональні орга­нізаційно-правові форми компаній, як Європейське об'єднання з еконо­мічних інтересів, Європейське товариство, Європейський кооператив. При цьому регламент виступає унікальним джерелом наднаціонального права ЄС. Джерелом корпоративного права можуть виступати також рекомен­дації, які не мають обов'язкової сили. Окрім актів суто корпоративного права, діяльність юридичних осіб регулюється також і в рамках інших галузей права ЄС, зокрема податко­вого, антимонопольного, трудового права тощо.

21. Наднаціональні компанії у праві Євросоюзу

Ще на початку 1960-х pp. в ЄС з'являлися ідеї створення «істин­но європейських» компаній, які, на відміну від компаній національного права, мали б джерелом своєї правоздатності безпосередньо право ЄС. Основною метою при розробці статусу нових видів юридичних осіб, що регулюються не національним законодавством однієї з країн-учасниць ЄС, а правом ЄС, було створення європейських комерційних організацій, здатних вільно розміщувати центри своєї підприємницької діяльності в рамках усього Євросоюзу. Виконати таке завдання за допомогою директив було б складно, позаяк гармонізоване директивами право залишається національним правом, і його дія обмежується територією держави-члена. Тому правовою формою для створення наднаціональних організаційно-правових форм компаній через юридичну природу стали регламенти. Європейське об'єднання з економічних інтересів стало першим прикладом наднаціональних ком­паній. Оскільки мета створення Європейського об'єднання з економічних інтересів (ЄОЕІ) полягає в сприянні діяльності його учасників, функції об’єднання є суто допоміжними, і воно не має права отримання прибутку (п. 1 ст. З Регламенту). Прикладами діяльності ЄОЕІ можуть бути спільні дослідницькі проекти, транспортні об'єднання, спільна участь конкурсах тощо. Цікаво, що першим таким об'єднанням стало об'єднання юристів. На сьогодні кількість створених ЄОЕІ є порівняно невеликою. Як уже зазначалось, правове регулювання порядку створення і ді­яльності об'єднання з економічних інтересів здійснюється Регламентом №2137/85. Питання, не передбачені Регламентом, регулюються законо­давством держави, в якій були виконані формальності з реєстрації об'єд­нання і в якій воно має юридичну адресу (ст. 2). І хоча основним джере­лам регулювання ЄОЕІ є право Союзу, національне законодавство також відіграє важливу роль, оскільки до його компетенції Регламентом відне­сено ряд найважливіших питань. Зокрема, при включенні до національ­на® законодавства положень про ЄОЕІ держави-члени отримали право: 1) визнати або не визнати об'єднання юридичною особою; 2) заборонити тим чи іншим категоріям юридичних і фізичних осіб бути учасниками об'єднання; 3) обмежити число учасників тощо. Учасниками ЄОЕІ можуть бути як компанії, так і фізичні особи (ст. 4 Регламенту). Беручи до уваги «європейський», тобто інтернаціо­нальний характер цього об'єднання, необхідно, щоб принаймні два його члени були зареєстровані в різних державах-членах. Створення об'єднання відбувається шляхом укладення договору між учасниками і подальшої його реєстрації в державі-члені (статті 1,6). Європейське товариство ще одна наднаціональна організаційно-правова форма в корпоративному праві ЄС. На її узгодження державам-членам знадобилось понад ЗО років. 2001 р. Рада ЄС прийняла Регламент № 2157/2001 про статут Європейського товариства. Відпо­відно до його положень європейська компанія є відкритим акціонерним товариством, що регул юється спільно правом ЄС і національним правом держав-членів. Згідно зі ст. 1 Регламенту Європейське товариство (ЄТ) — це від­крите акціонерне товариство, статутний капітал якого розподілений на певну кількість акцій. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язан­нями компанії лише у розмірі вартості своїх акцій. Європейське товариство є торговою компанією, що має власну правосуб'єктність. Ця організаційно-правова форма розрахована на великі підприємства, про що свідчить мінімальний статутний капітал 120 тис. євро. Учасниками ЄТ можуть бути тільки юридичні особи, які створені відповідно до законодавства будь-якої держави-члена і мають юридичну адресу і центральне управління на території ЄС, причому відкриті акціо­нерні товариства можуть трансформуватися в ЄТ напряму. Для надання акціонерному товариству європейського характеру його засновники повинні бути зареєстровані принаймні у двох різних держа­вах-членах або протягом двох років мати дочірнє товариство чи філіал в іншій державі-члені. Таким чином, завдяки появі такої наднаціональної організаційно-правової форми, як ЄТ, компанії Євросоюзу вперше отримали можли­вість безперешкодного транскордонного злиття і переміщення по терито­рії об'єднання, що стало вагомим кроком у зміцненні єдиного економіч­ного простору в рамках ЄС. Європейський кооператив один вид наднаціональних товариств ЄС, передбачений прий­нятим з метою врахування інтересів кооперативного руху Згідно з п. З ст. і Регламенту основною метою ЄК є задоволення по­треб його учасників та сприяння їх господарській чи соціальній діяль­ності. Засновниками ЄК можуть виступати: 1) фізичні особи; 2) фізичні особи створені в ЄС компанії будь-якої організаційно-правової форми, втому числі юридичні особи публічного права; юридичні особи. В пер­ших двох випадках засновників повинно бути не менше п'яти, в остан­ньому — достатньо двох засновників, які в кожному випадку повинні бути принаймні з двох держав-членів. За своєю природою ЄК є товариством, статутний капітал якого поді­лений на вклади. Якщо статут ЄК не передбачає інше, відповідальність його учасників обмежена їх вкладами. ЄК має правосуб'єктність. Мінімальний статутний капітал ЄК повинен становити ЗО тисяч євро.