Роль транснаціональних корпорацій у міжнародному русі капіталу

Транснаціональні корпорації (ТНК) є головним суб'єктом світогосподарських відносин і формою, що втілює в собі, як правило, усі види сучасного міжнародного бізнесу. ТНК нині -це в основному великі за обсягом виробництва та величиною доданої вартості, виключно ефективні з точки зору виробництва і прибутку фірми. Вони мають величезний економічний потенціал.

Середньорічний обсяг продаж ТНК становить кілька сотень мільйонів доларів, понад 500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 1 млрд дол., а найбільші - десятки мільярдів доларів США1

Серед факторів, які сприяли високому рейтингу компаній, слід назвати:

· проведення гнучкої політики та стабільної діяльності в умовах економічного спаду;

· активне розширення виробництва на території інших країн. Так, японська фірма "Toyota" завдяки цій політиці посідає 3-е місце, хоч у 2002 р. була на 5-у місці.

· великі масштаби діяльності та опора на інформаційні технології. Так, цей фактор сприяв компанії з роздрібної торгівлі "Wal-Mart", яка перемістилася з 17 місця в 1998 р. на 5-е в 2003 р. (загальний обсяг продаж склав близько 270 млрд дол.).

· установлення цін не просто трохи нижче, ніж у конкурентів, а на такому низькому рівні, який тільки може дозволити собі компанія.

Головними критеріями транснаціональності фірми є три моменти: 1) система міжнародного виробництва, що ґрунтується на розпорошенні виробничих одиниць по багатьох країнах; 2) проникнення в передові галузі виробництва, швидкий розвиток яких передбачає наявність величезних капіталовкладень і залучення висококваліфікованих працівників; 3) поведінка фірми.

Транснаціональність капіталу і діяльності - основна риса ТНК. Вирішальним у визначенні ТНК є не стільки те, з яких країн надходить капітал, скільки те, куди він прямує, де оперує, звідки здобуває прибутки. Більшість сучасних ТНК становить один національний, а не багатонаціональний капітал.

За визначенням ООН, ТНК - це "підприємства, що є власниками або такими, що контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни, в якій вони базуються" [77, с. 10].

Інакше кажучи, ТНК - це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), яка тримає акції цих

Деякі ТНК функціонують більше ніж у 100 країнах. Наприклад, фірма "Інтернешнл Бізнес Мешінз" (виробництво електронно-обчислювальної техніки та оргтехнічного устаткування) має філії більше ніж у 80 країнах, "Сіменс" - у 52, концерну "Дженерал Моторе" належить 209 заводів у США, 12-у Канаді і 32 - в інших країнах. Прн цьому обсяг виробництва закордонних філій ТНК перевищує обсяг експорту країн їх

У багатьох ТНК досить висока частка зайнятих на підприємствах, розташованих за межами країн їх походження. Назвемо деяких лідерів:

"Нестле" (Швейцарія) - 96%, ІТТ (США) - 72, "Юнілевер" (Великобританія-Нідерланди) - 70, "Зінгер" (США) - 60%.

2. Роль міжнародних фінансових організацій в сучасній світовій економіці

МВФ здійснює спостереження і контроль за дотриманням країнами-членами свого Статуту, який фіксує основні структурні принципи світової валютної системи. Якщо на початку звий діяльності МВФ надавав кредити в основному розвиненим країнам, то приблизно з 70-х років пріоритет почав зміщуватися у бік країн, що розвиваються. У 90-і роки для МВФ склалася нова ситуація, коли до його складу увійшла група колишніх соціалістичних країн зі своїм характерним комплексом економічних проблем. Надання допомоги цим країнам МВФ обумовлюється низкою жорстких умов [11, с.430]. МВФ крім усього іншого можна розцінювати і як форму і як інструмент посилення міжнародних інтеграційних процесів на світовому рівні, що випливає з цілей його діяльності. За час свого існування МВФ перетворився на справді універсальну організацію, добився широкого визнання як головного наднаціонального органу регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-позичальників. Одночасно він починає грати важливу роль у реалізації рішень «сімки» провідних держав Заходу, стає ключовою ланкою формується системи регулювання світової економіки, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і корисний досвід [10].

Як глобальні інституції МВФ та СБ мають специфічну цільову функцію. Її суть полягає у сприянні процесам інтеграції країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. З моменту свого виникнення і протягом еволюціонування, що триває понад 50 років, ці міжнародні фінансові організації, змінюючи інструменти реалізації своєї цільової функції, спрямовано впливали на формування глобальної економічної системи. Якщо на перших етапах діяльності МВФ мав стежити за “правилами гри”, що були встановлені для забезпечення нормального функціонування валютної системи золото-девізного стандарту, а Світовий банк - прокредитувати відбудову західноєвропейської економіки, то з 60-х років минулого сторіччя до цільової функції МВФ як наддержавної установи додалася субфункція надання кредитно-фінансової допомоги для здійснення антиінфляційної політики та вирівнювання платіжних балансів у країнах, що розвиваються, а Світовий банк у цей період починає диверсифікувати свою діяльність через створення розгалуженої системи фінансових інститутів, діяльність яких була зорієнтована на доповнення функціональної дієздатності МБРР і спрямована на посилення його глобалізаційного впливу.