- •Конспект лекцій з курсу
- •Лекція 10 Ґенеза “соцреалізму” в радянській архітектурі ………………
- •Лекція 12 Завершення розвитку радянської архітектури ……………….
- •Лекція 15 Архітектура “Нової архітектурної парадигми” ………………
- •1. Інформаційний обсяг (зміст) дисципліни
- •Ґенеза й розвиток функціоналізму
- •З першого проекту програми веймарського «Буахауса» (1919):
- •«Де Стейл» («Стиль», Нідерланди) 1917-1931: «Неопластицизм» Тео ван Дусбург: «До колективного будівництва»:
- •1. 2. 1 Теорії і практика авангардного мистецтва в реалізації найбільшого в історії соціального експерименту.
- •Художня культура революційної доби. Період революційного романтизму (1918-1922)
- •2. 2 Головні змістовні архітектурно-містобудівні тематизми
- •1920-1930-Х р. Р. У спробах соціального перетворення.
- •Містобудування, архітектура і мистецтво першого десятиліття радянської розбудови (1923 – 1931). Авангардне мистецтво та архітектура в соціальному експерименті радянської доби
- •Конкурс на проект Палацу Праці у м. Москві
- •Архітектура Дніпровської гідроелектростанції (Дніпрогес імені в. І. Леніна) в м. Запоріжжі
- •Проблеми реконструкції існуючих міст і створення нового типу соціалістичного розселення.
- •Житло та побут нового типу: “будинки - комуни” й “житлові комбінати”
- •Архітектура робітничих клубів та споруд масових видовищ авангардного періоду розвитку радянської архітектури
- •Конкурси на проекти театру масового музичного дійства (в м. Харкові) та синтетичних театрів (1930-32)
- •2. 3 Архітектура в системі синтезу мистецтв тоталітарної доби Лекція 10 Ґенеза “соцреалізму” в радянській архітектурі
- •Контрольні запитання:
- •Архітектура як монументальний символ та п’єдестал
- •Лекція 12 Завершення розвитку радянської архітектури
- •1.3.1 Особливості естетики постмодернізму в контексті його філософії
- •Лекція 14 Архітектурна деконструкція
- •3.6.1. Заха Хадід [z. Hadid] (нар. 1950)
- •Заха Хадід
- •3.6.2. Даніель Лібескінд [d. Libeskind](нар. 1946)
- •Лекція 15 Архітектура “Нової архітектурної парадигми”
- •3.7.1. Сер Норман Фостер [ n. Foster] (нар. 1935)
- •3.7.2. Френк Гері [f. Gheri] (нар. 1929)
- •3.7.3. Сант’яго Калатрава [s. Calatrava] (нар. 1951)
- •Заха Хадід
- •Лекція 16 Заключна
- •Видавець і виготовлювач:
Лекція 14 Архітектурна деконструкція
Радикальний перегляд основ архітектурної теорії
у концепції архітектурної деконструкції.
Концептуальні проекти та їх реалізації.
Парк де ля Війетт у Парижі. Теоретична творчість Б. Чумі.
Подолання розривів між теорією і практикою.
Творчість П. Айзенмана та З. Хадід
Контрольні запитання:
Визначити головні громадські й творчі засади методу деконструкції.
Які принципові зміни в архітектурних теоретичних уявленнях знаменує розробка й реалізація проекту Парку де ла Війєтт?
Які головні прийоми подолання розривів між архітектурною теорією й практикою застосовують найзначніші майстри напряму деконструкції?
Рекомендована література: [1 – 2, 5; 2 – 94, 107, 108;]
Архітектурна деконструкція
... Деконструктивістська архітектура походить з
сучасного філософського напряму, відомого під
назвою “деконструкція”... “Деконструкція – це
не “руйнування” і не “розчинення”. Навпаки,
сила деконструкції в тому, що вона ставить під
сумнів цінність таких категорій, як гармонія,
цілісність, стійкість і натомість пропонує інший
погляд на споруду... Архітектор – деконструкти-
віст – це той, хто позначає у споруді внутрішні,
притаманні їй дилеми.
Марк Віглі:
“Деконструктивістська архітектура”
Парк ла Війєтт підтримує програмовані
нестійкість та непостійність... Ані пере-
повненість, ані рясний достаток, одначе,
навзамін, – “пустка”, “порожнеча”, наза-
повненість форми.
Бернар Чумі
Післясучасний світ виявився суспільством конфліктів, що не мають засобів до негайного й простого розв’язання. Виразові саме цих загрозливих тенденцій послуговує культура й філософія, мистецтво й архітектура деконструктивізму.
Деконструктивізм отримав власну назву за основним принципом аналізу текста, що практикувався Ж. Дерідою (нагадаємо, - в якості текстів можна розглядати й будь-які архітектурно-мистецькі твори). Сенс «деконструкції» у загальних рисах визначається у виявленні внутрішньої суперечливості тексту й відшукуванні в ньому прихованих і непомічених «остаточних сенсів» і кліше. Послідовники Деріди відкидають можливість єдино правильної інтерпретаціїї тексту й відстоюють тезис неминучої помилковості будь-якого його прочитання. При цьому засуджується практика «наївного читача», який намагається віднайти у художньому творі нібито (ніколи не присутній в ньому) один-єдиний й об’єктивний сенс. Відчитання твору має наслідком активну його інтерпретацію з боку читача. Кожний читач оволодіває твором й накладає на нього певну схему «сенсу». Деконструктивісти пропонують «критику-читачеві» віддатися «вільній «грі активної інтерпретації», що за їх уявленнями повинно відкрити перед критиком «безодню» можливих значень.
До архітектури деконструктивізм надійшов з літературно-критичної практики постструктуралізму - перед усім, у перегляді системи архітектурних понять. Таким став найвідоміший деконструктивістський проект-реалізація «Парк де ла Війєтт» у Парижі (1982- ).
Творчість провідних архітекторів напряму:
