Лекція 14 Архітектурна деконструкція

Радикальний перегляд основ архітектурної теорії

у концепції архітектурної деконструкції.

Концептуальні проекти та їх реалізації.

Парк де ля Війетт у Парижі. Теоретична творчість Б. Чумі.

Подолання розривів між теорією і практикою.

Творчість П. Айзенмана та З. Хадід

Контрольні запитання:

1. Визначити головні громадські й творчі засади методу деконструкції.

2. Які принципові зміни в архітектурних теоретичних уявленнях знаменує розробка й реалізація проекту Парку де ла Війєтт?

3. Які головні прийоми подолання розривів між архітектурною теорією й практикою застосовують найзначніші майстри напряму деконструкції?

Рекомендована література: [1 – 2, 5; 2 – 94, 107, 108;]

Архітектурна деконструкція

... Деконструктивістська архітектура походить з

сучасного філософського напряму, відомого під

назвою “деконструкція”... “Деконструкція – це

не “руйнування” і не “розчинення”. Навпаки,

сила деконструкції в тому, що вона ставить під

сумнів цінність таких категорій, як гармонія,

цілісність, стійкість і натомість пропонує інший

погляд на споруду... Архітектор – деконструкти-

віст – це той, хто позначає у споруді внутрішні,

притаманні їй дилеми.

Марк Віглі:

“Деконструктивістська архітектура”

Парк ла Війєтт підтримує програмовані

нестійкість та непостійність... Ані пере-

повненість, ані рясний достаток, одначе,

навзамін, – “пустка”, “порожнеча”, наза-

повненість форми.

Бернар Чумі

Післясучасний світ виявився суспільством конфліктів, що не мають засобів до негайного й простого розв’язання. Виразові саме цих загрозливих тенденцій послуговує культура й філософія, мистецтво й архітектура деконструктивізму.

Деконструктивізм отримав власну назву за основним принципом аналізу текста, що практикувався Ж. Дерідою (нагадаємо, - в якості текстів можна розглядати й будь-які архітектурно-мистецькі твори). Сенс «деконструкції» у загальних рисах визначається у виявленні внутрішньої суперечливості тексту й відшукуванні в ньому прихованих і непомічених «остаточних сенсів» і кліше. Послідовники Деріди відкидають можливість єдино правильної інтерпретаціїї тексту й відстоюють тезис неминучої помилковості будь-якого його прочитання. При цьому засуджується практика «наївного читача», який намагається віднайти у художньому творі нібито (ніколи не присутній в ньому) один-єдиний й об’єктивний сенс. Відчитання твору має наслідком активну його інтерпретацію з боку читача. Кожний читач оволодіває твором й накладає на нього певну схему «сенсу». Деконструктивісти пропонують «критику-читачеві» віддатися «вільній «грі активної інтерпретації», що за їх уявленнями повинно відкрити перед критиком «безодню» можливих значень.

До архітектури деконструктивізм надійшов з літературно-критичної практики постструктуралізму - перед усім, у перегляді системи архітектурних понять. Таким став найвідоміший деконструктивістський проект-реалізація «Парк де ла Війєтт» у Парижі (1982- ).

Творчість провідних архітекторів напряму: