
- •§1. Поняття житлового права
- •§2. Предмет і метод житлового права
- •§3. Функції та принципи житлового права
- •§4. Здійснення права на житло
- •§5. Класифікація житлових правовідносин
- •§6. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука
- •§7. Поняття житлового фонду і види житлових фондів
- •§8. Поняття житла та його ознаки
- •Конституція
- •Житловий кодекс
- •Закони України
- •Дія законів у часі
- •Нормативно-правові акти
- •Рішення Президента України
- •Рішення Кабінету Міністрів України
- •Рішення Центральних органів виконавчої влади
- •Місцеві органи
- •Рішення Конституційного Суду України
- •Тема №1. Житлове право України, як галузь законодавства (2 год.)
Нормативно-правові акти
Нормативну базу, що визначає державне регулювання у сфері житлового права, становлять підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, нормативні акти державних відомств, а також нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань, що не врегульовані законодавством України, якщо вони не суперечать Конституції та законам нашої держави. Нині нормативно-правові акти приймаються стрімко і динамічно розвиваються, що зумовлено необхідністю переходу від старої системи найму державного житла до нової системи, яка грунтується в основному на відносинах власності, притаманних ринковій економіці. Тому систему нормативно-правових актів логічно розглядати через повноваження державних органів, що їх приймають, через рішення, які вони приймають, і через їх вплив на суспільні відносини в житловій сфері.
Рішення Президента України
Певна роль у створенні нормативно-правових актів з питань житлового законодавства відведена Президентові України, який є суб’єктом державно-правових відносин з функціями забезпечення дотримання конституційності, законності дій інших суб’єктів права. На виконання Конституції і законів України Президент може видавати укази і розпорядження з питань житлового законодавства, які є обов’язковими для виконання.
Президент зобов’язаний створювати умови, що забезпечували б чітке та своєчасне реагування відповідних органів держави на будь-які факти порушення конституційних норм. Як гарант прав і свобод людини він має сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечувати їх реалізацію, а відстоюючи їх — створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод.
Статус Президента, визначений Конституцією, дає підстави вважати його представником державної влади в цілому. Як глава держави він є вищою посадовою особою і наділяється повноваженнями виступати від імені України у внутрішньому житті та в міжнародних відносинах. Акти Президента України виступають правовою базою для прийняття актів органами виконавчої влади. Президент враховує можливості та компетенцію виконавчих органів, виходячи з розподілу їх повноважень, для втілення в життя прийнятих ним рішень.
За юридичними ознаками укази й розпорядження Президента можуть бути нормативними чи індивідуальними. У нормативних актах містяться правила поведінки загального характеру, розраховані на багаторазове застосування. Індивідуальні (правозастосовні) стосуються конкретних відносин чи окремих осіб і мають одноразовий характер (призначення на посаду, нагородження).
Відповідно до указів Президента України прискорено реформування житлово-комунального господарства, затверджено Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999-2005 рр., заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, будівництва житла для військовослужбовців тощо.
Рішення Кабінету Міністрів України
Вищий орган державної виконавчої влади в межах своєї компетенції наділений правом видавати постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. На постанови Кабінету Міністрів повинні спиратися найважливіші-рішення, що мають нормативний характер. Рішення оперативних, поточних питань приймаються у вигляді розпоряджень.
Найважливішою функцією Кабінету Міністрів України є систематичний нагляд за виконанням вимог Конституції та законів України, актів Президента України органами виконавчої влади всіх рівнів та вжиття заходів до усунення їх порушень.
Кабінет Міністрів України є центральним органом виконавчої , влади, покликаним реалізувати державну політику у сфері житла.
Він має забезпечувати виконання визначеної Верховною Радою України житлової політики, зокрема:
1) встановлювати єдиний порядок державної реєстрації прав власності та інших майнових прав на житло;
2) затверджувати, за погодженням з Федерацією профспілок України, правила обліку та надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов;
3) затверджувати правила користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, їх утримання та інші нормативні документи;
4) щорічно під час формування державного бюджету передбачати кошти на будівництво нового житла для громадян, які мають право на пільги, тобто забезпечувати житлом за рахунок держави; обсяг кредитів для будівництва чи придбання власного житла, а також розмір субсидій та пільг населенню для відшкодування витрат оплати житлово-комунальних послуг;
5) визначати порядок надання пільг юридичним і фізичним особам, які беруть участь у будівництві або утриманні житлового фонду;
6) встановлювати порядок здійснення державного нагляду та контролю за використанням і збереженням житлового фонду;
7) встановлювати порядок визначення мінімальної норми забезпечення загальною площею житла для визнання громадян такими, щз потребують поліпшення житлових умов.
Кабінет Міністрів спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади. Центральні органи управління, що входять до системи виконавчої влади, перебувають у його безпосередньому віданні та підпорядковуються йому. Уряд відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85 і 87 Конституції України.
Саме постановами Кабінету Міністрів України регулюються:
питання щодо розміру витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надання житлової субсидії;
система державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій;
порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання та використання майна жилих будинків, що перебуває у загальному користуванні;
порядок надання наймачам одноквартирних будинків і квартир у будинках, включених до планів ремонту, компенсації за непрове-дений ремонт;
порядок виплати грошової компенсації наймачам за умови обміну їхніх квартир на квартири меншою площею;
організаційна та фінансова діяльність молодіжного житлового будівництва;
порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання;
правила користування приміщеннями жилих будинків і прибу-динковими територіями тощо.
Слід зазначити, що механізм здійснення виконавчих розпорядчих функцій не досить ретельно врегульований. Закон “Про Кабінет Міністрів” поки що не прийнятий, тому існують випадки їх дублювання і неузгодженості. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України та центральних і місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією та законами України.