3. Інститути інфраструктури фінансового ринку.

Інфраструктура фінансового ринку – це сукупність установ та організацій, які обслуговують учасників фінансового ринку з метою підвищення ефективності здійснюваних ними операцій і забезпечують процес безперервного функціонування фінансового ринку та вільний рух товарів і послуг на ньому. До інститутів інфраструктури належать: валютні та фондові біржі, банківські установи, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Професійні учасники можуть утворювати саморегулівні організації – це неприбуткові об’єднання з метою вироблення спільних стандартів діяльності на фондовому ринку. Держава може делегувати саморегулівним організаціям частину повноважень у сфері регулювання ринку цінних паперів. До основних повноважень таких організацій належать: розробка і внесення змін до нормативних документів; запровадження й забезпечення достигання правил поведінки; врегулювання спорів, переважно через арбітраж, тощо.

4.Сутність цінних паперів, їх класифікація

Операції на фінансовому ринку здійснюються за допомогою фінансових інструментів – це різноманітні фінансові активи, які обертаються на ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку.

Основними інструментами на фінансовому ринку є готівкові гроші та цінні папери.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів іншим особам.

В Україні одним із законодавчих документів, що регулює фінансовий ринок та визначає цінні папери (і їх види) є Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (№ 3480-ІV від 23.02.2006 р.). Характеристика цінних паперів (Закон або Опарін, с.225-227).

Відповідно ст.3 Закону цінні папери можна класифікувати:

• за порядком їх розміщення (видачі) – емісійні та неемісійні;

• за формою існування – документарні та без документарні.

• за формою випуску – на пред’явника, іменні або ордерні.

Цінні папери можна поєднати в наступні групи:

• пайові інструменти (або інструменти власності); акції, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери

• боргові інструменти (або інструменти позики); облігації, казначейські зобов'язання і ін..

• гібридні інструменти, які поєднують ознаки пайових і боргових цінних паперів (до них відносять привілейовані акції та конвертовані облігації);

• похідні цінні папери (вони дають право на купівлю-продаж протягом встановленого строку цінних паперів). опціони, ф'ючерси, бони, варранти тощо.

Одна із сучасних тенденцій розвитку фінансового ринку полягає у посиленні його сек’юритизації. Це означає, що все більше операцій на фінансовому ринку опосередковується цінними паперами. Вони представляють собою стандартизовані контракти, що забезпечує основу для їх вільного обігу.