Детермінологізація

Проникнення термінів у лексику загального вжитку зумовлюється екстралінгвістичними факторами: поняття виробнично-інтелектуального життя засвоюється рівнем загальнонаціональної свідомості, що знаходить безпосереднє відображення у мові.

Термін покидає вузьконаукову систему свого функціонування і стає відомими не тільки обмеженому колу спеціалістів конкретної галузі знань, а усім носіям мови.

Проникнення термінів має прояв у статиці й динаміці. Як динамічне явище — міграція спричиняє кількісне (у вигляді нових номінативних одиниць) і якісне (нових значень) збагачення лексики загального вжитку на рівні мовлення: через засоби масової інформації, науково-популярну і художню літературу тощо. Як статичне явище міграція визначає кількісне і якісне збагачення лексики загального вжитку па рівні системи, що документально фіксується тлумачним словником і є уже соціально відтворюваним мовним фактом, а не тільки ознакою мовлення (як у першому динамічному прояві).

Статичний прояв. Фіксація терміна є типовою для лексикографічних довідників української мови XIX ст. Спостереження за їх реєстром засвідчує, що увага до термінів почиталася з уваги до народних спеціальних назв — ботанічних, зоологічних, технічних. Так, А. Кримський в рецензії на перший том «Словаря росинсько-українського» М. Умаиця і А. Спілки (1893) позитивно відзначив наявність у його реєстрі великої групи назв рослин і тварин3. Більше технічних народних назв містить «Словарь української мови» Б. Грінченка: у реєстр зазначеного словника потрапили назви інструментів, їх складових частин, пристосувань, станів і т. д. (брай, бретналь, бритваль, важель, верстат, веретінник).

Щодо наукових назв, то подібні терміни подаються в дуже обмеженій кількості. І це не дивно, оскільки об'єктивні суспільно-політичні перешкоди розвитку мови привели до того, що технічний переворот, який розпочався її 60-х роках XIX ст. і закінчився в 90-х роках цього ж століття, ще не міг мати сильного впливу на мовленнєву практику носіїв мови (тобто, про соціальну відтворюваність термінів за межами терміносистем не могло бути й мови).

Проникнення термінів у нову систему функціонування відбиває «Малорусско-німецькпй словарь» Є. Желехівського і С, Недільського (1886), фіксуючи такі назви: наук (аритметика, анатомія, географія, геометрія мінеральогія, фізика, фізиольогія, фільозофія, фільольогія), речовин (азот, аміяк, водород, кварц, кисень, нашатир, поташ, ртуть, хром), медичні (вена, вивих, 'живчик, жила, лікарня, тепломір), математичні (двочлен, знаменник, квадрат, параболя), фізики (маятник, силомір), військової справи (трибунал), мінералогії (копалина).

Реєстр подає і нову тенденцію — відображення у загальному словнику назв людей за родом їх занять: лікар, ланцомір, машиніст, адвокат, аптекар, годинникар, підофіцер, словникар, суддя, телеграфіст.

Враховуючи, що в невеличкому випуску «Русско-укра-нпского словаря» Є. Тимченка (1892) знаходимо незначну кількість термінів (агрикультура, азот, алюміній, арифметика), як і в словнику М. Уманця і А. Спілки (1893) — одиничні назви на зразок адвокат, агрономія, дрібногляд, куб, магніт тощо, маємо право вважати, що матеріали словника Є. Желехівського і Є. Недільського у XIX ст. найповніше засвідчують проникнення термінологічних одиниць у загальновживану лексику української мови.

Загалом аналіз лексикографічних джерел показує слабкий прояв соціальної відтворюваності термінів за межами терміносистем. Причин такого стану кілька: українська термінологія лише починала формуватися у той час, коли виходили основні загальпомовні лексикографічні довідники. Крім цього, лексикографічна практика була не повністю ще вироблена — загальномовні словники передбачали відтворення ресурсів народної української мови, а не літературного її варіанту, який ще формувався.

Динамічний прояв міграції термінів був дуже сильним через періодичні видання, зокрема у Галичині. Терміни потрапляли в нову систему — загальновживану лексику.

Оскільки міграція термінів у XIX ст. ще не мала сильного відображення в загальномовних лексикографічних джерелах, то вона ще не могла сприяти кількісному і якісному збагаченню загальновживаної лексики української мови (процес гальмувався умовами функціонування української мови у царській Росії і цісарській Австрії).

Синхронний зріз. Розвиток науково-пізнавального потенціалу носія української мови позначився на лексиці загального вжитку у вигляді міграції в неї нових термінологічних одиниць.

Найбільш комплексно за всю історію лексикографії статичний прояв детермінологізації відбивають матеріали «Словника української мови» в одинадцяти томах (1970— 1980). Вони подають у складі загальновживаної лексики терміни авіації (фюзеляж), анатомії (передсердя), антропології (палеонтропія), археології (неоліт), архітектури (неф), астрономії (комета), бактеріології (вірус), біології (симбіоз), біохімії (антитоксини), ботаніки (самозапилення), бухгалтерії (дебет), ветеринарії (бруцельоз) врськової справи (танкодром), географії (екватор), геол'іії (породоутворення), гірничої справи (виробка), дипломатії (парафування), живопису (темпера), залізничні (семафор), зоології (примати), мистецтвознавства (імпресіонізм), історії (кунсткамера), кінематографії (зйомка), лінгвістики (лексема), літературознавства (гротеск), логіки (дилема), математики (співмножник), медицини (невропатолог), металургії (мартен), метеорології (антициклон), механіки (гідродинаміка), мінералогії (малахіт), морські (лайнер), музики (кода), суспільно-політичні (сепаратизм), психології (підсвідомість), радіотехніки (радіозондування), сільського господарства (гібридизація), спорту (батерфляй), будівельні (бетоніт), текстильної справи (шерстеткацтво), технічної промисловості (гвинторіз), поліграфії (матриця), фармацевтики (ундевіт) та ін.

Як і всі словесні знаки, терміни у загальновживаній лексиці мають" сигніфікативно-денотативну співвіднесеність. Серед них виділяємо терміни — назви конкретних предметів. Денотативна співвіднесеність охоплює класи рослий, частин людського організму, механізмів, тварин, пристосування тощо. У групу назв предметів, що не піддається обчисленню, увійшли назви рідких, твердих і газоподібних речовин.

У семантиці термінів — назвах конкретних предметів — головним є денотативний аспект значення, оскільки сема «матеріальна сутність» виконує ідентифікуючу роль: з її допомогою і виділяються позначувані ім'ям реалії. Сигніфікативний аспект значень цих термінів відіграє характеристичну роль, оскільки його семи вказують на взаємозв'язок між відношеннями у конкретній галузі знань. Таким чином, про позначу вашій терміном об'єкт номінації уявлення формуються у свідомості всіх носіїв мови за раху нок відсилання мислення до денотата і до сигніфікат; словесного знака.

У систему загальновживаної лексики мігрують герміни, що мають лише сигніфікативне значення, це, як правило, абстрактні одиниці, що створюють навіть тематичн групи: «назви якостей, властивостей, дій» або «назви ідеологій, політичних і філософських рухів, напрямів, теорій: тощо.

Компонентний склад термінологічних значень у систем загальновживаної лексики привертає особливу увагу. Тке значення біологічного терміна адреналін у своїй мікро системі має такий комплекс сем: «матеріальна сутність (у тлумаченні поняття знаходимо, що це «гормон мозкової тканини наднирників»), «склад» (інформація — «похідне пірокатехіну), «дія па організм» (прискорює й по силює серцебиття, звужує кровоносні судини, виклика підвищення кровотворного тиску, зумовлює розслабленії м'язів бронхів і кишково-шлункового тракту, посилює розкладання глікогену у м'язах і печінці»); «способи і мате ріал утворення» («отримують... із мозкової тканини пал ниркових залоз або синтезують»), «застосування в лік) вальній практиці» (інформація «використовують при за хворюванні серцево-судинної системи, шоці, отруєнні, пралергічних захворюваннях, астматичних приступах»).

У системі загальновживаної лексики термін «адреигліп» реалізує такі компоненти: «матеріальна сутність (інформація «речовина»), «спосіб утворення» (у значені знаходимо, що це речовина, ^яку виділяють надмиркої залози або одержана синтетичним способом»), «застосування в лікувальній практиці» (інформація про «лікувальний засіб)

Як бачимо, значення терміна адреналін на рівні загальновживано? лексики зберегло не всі свої семи.

Цю ж тенденцію — спрощення семного складу — підтверджують приклади з мінералогічної термінології. Спостереження за «Мінералогічним словником» В. Лазарен ка і О. Винар дозволяє виділити сталий набір сем у значенні термінів, а саме: «матеріальна сутність», «форми існування», «хімічні властивості», «фізичні властивості», «місце знаходження». У загальновживаній лексиці у зв'язку з міграцією термінологічних значень реалізація цього комплексу сем здійснюється у різних комбінаціях: 1) «Матеріальна сутність» і «склад» (див. значення терміна содаліт — «мінерал класу силікатів, який має у своєму складі натрій»); 2) «матеріальна сутність» і «фізичні властивості» (див. значення терміна хризокола — «мінерал класу силікатів блакитного, зеленого, синього кольору»); 3) «матеріальна сутність», «фізичні властивості», «призначення» (див. значення терміна стронціаніт: «безбарвний або зеленкуватий, сіруватий мінерал, який застосовують у хімічній промисловості при рафінуванні цукру, в піротехніці і т. ін.); 4) «матеріальна сутність», «фізичні властивості», «склад» (див. значення термінів стибніт: «непрозорий свинцево-сірого кольору з металевим блиском мінерал, який містить сурму й сірку»).

Отже, один і той же комплекс сем у значеннях мінералогічних термінів в системі загальновживаної лексики реалізується не тільки спрощено, а й в різному складі. Звідси вважаємо, що міграція термінів позначається на іх компонентному складі: у лексиці загального ужитку реалізуються лише ті семи, що відіграють ідентифікуючу роль у характеристиці позначуваного ним поняття (для засвоєння останнього рівнем «побутової» свідомості).

Розширення сфери функціонування терміна, знання його більшою частиною носіїв мови можуть викликати розгалуження семантичної структури терміна у новій системі внаслідок нового термінологічного значення. Тобто термін використовується у новій номінативній функції, отримавши іншу денотативно-сигніфікатнвну зіставність, він стає двоплановим словесним знаком.

Логіко-психологічні закономірності утворення термінологічного значення терміна ті ж, що і переосмислення загальновживаного знака у термінології, оскільки обидва процеси здійснюються за рахунок прояву одного і того ж механізму вторинної номінації.

В основі розвитку нетермінологічних значень від термінологічних — абстрагуюча властивість людського мислення, що встановлює зв'язки між поняттями — науковим і з неспеціальної, побутової сфери.

Використання термінів в актах вторинної номінації — явище індивідуальне і пов'язане із загальним рівнем розвитку, загальнопауковою підготовкою носіїв

мови.

Кваліфікувати факт утворення похідного загальновживаного значення від терміна можна у випадку соціальної, а не одинично-індивідуальної його відтворюваності у мовленнєвій практиці. Тобто, похідні нетермінологічні значення — це факти мови, а не слововживання, їх використання має суспільний характер.

Вивчення таких значень засвідчує, що розгалуження семантичної структури відбувається з допомогою семантичного переосмислення (нова денотативмо-сигніфікатии-на співвіднесеність), семантичного розширення (в основі цього явища — відношення підпорядкування понять). Так, семантична структура терміна астрономії апогей охоплює два значення: «найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі» і переносне — «найвищий ступ і ні. чого-небудь, вершина, розквіт». Основою для нового найменування послужила виділена у процесі абстрагування одна з ознак наукового поняття — «найвища міра прояву», за якою суб'єкт номінації встановив асоціативну схожість з новим об'єктом номінації. Па семантичний перенос у цьому випадку вказує інша денотативна зіставність, окільки нема конкретних вказівок на матеріальний денотат. Можна стверджувати, що в його ролі вживатиметься будь-який, що відповідає заданому параметру мати найвищий прояв.

Динамічний аспект проявляється у тому випадку, коли термін покидає свою мікросистему і починає вживатися у різних стильових варіантах загальнолітературної мови. Слово війна, наприклад, як військовий термін позначає організовану збройну боротьбу між державами, суспільними класами тощо. Та у фразі «Однак дехто з цими пернатими має клопоту: війну птахам оголосили» (О. Гончар) слово «війна» перейшло в інший парадигматичний ряд, вступило в інші синтагматичні відношення і позначає уже «боротьбу, стан ворожнечі». Маємо яскравий приклад детермінологізації Функції терміна в художньому контексті можна звести до таких основних: фіксація понять на науковому рівні (рідко), уживання терміна в побутовому значенні і, нарешті, повна детермінологізація (переносне значення): «—Сто шістдесят і навіть сто двадцять градусів — ось! — вигукнув Шляхтич зраділо. — Сто шістдесят і навіть сто двадцять, а не триста, н не чотириста, і не шістсот, як нам чомусь здавалось. Л чому? Бо ми керувалися елементарною логікою учня шостого класу:" від нагрівання тіла розширюються, метал стає податливішим, молекулярні зв'язки порушуються тощо. А деформація? Ми не враховували деформації!...» (П. Загрєбельний). У цьому уривку художній текст містить вкраплення наукового, де терміни деформація, розширення, тіла, температура вживаються у своєму прямому значенні.

Причетність термінів до загальнонародної мови полягає передусім у тому, що вони, обслуговуючи одну чи кілька спеціальних галузей, стають широко відомими неспеціалістам, напр., слова арка, аркада, арктура — це архітектурні терміни, а нокаут, ногдаут — фізкультурні, спортивні. Широкий діапазон використання цих терміни) стає причиною того, що вони входять і до загальномовної лексики. Зокрема слова нокаут, ногдаут з мови боксерів відомі не тільки спортсменам, а її численним вболівальникам. Багато суспільно-політичних, хімічних, фізичних термінів входять до лексикону сучасної людини, оскільки вона живе у політизованому суспільстві, користується в побуті виробами з новостворених матеріалів, читає науково-популярну літературу (напр., широко відомі терміни вимикач, лазер, поліетилен, поролон, брифінг, спікер, мітинг, відеокасета, холодильна камера І т. д.). Нерідко трапляється, що те саме слово може вживатися і як термін, і як загальновживане слово. Так, для астрономів, географів планета — це «кулясте, несамосвітне тіло, яке обертається навколо сонця по еліптичній орбіті, створюючи враження пересування зорі серед нібито нерухомих зір». Про планети знають і неспеціалісти: «Признаюсь, заздрю планетам — воші мають свої орбіти і ніщо не стає на їхній дорозі» (М. Коцюбинський). А в побутовому, художньому, публіцистичному мовленні «планета» — це ще й наша Земля. Момент створення цього значення відбив у романі «Бригантина» О. Гончар. Його герой-інопланетник говорить: «Коли підлітаєш до вашої планети, вона з висоти зовсім блакитна здається, це тому, мабуть, що так багато у вас води, вся планета огорнута океаном». Тут лланста водночас позначає і астрономічне тіло, яким є Земля, і фіксує увагу на ній як конкретному місці проживання

людей.

Відмінність наукового і побутового понять призводить до того, що між ними встановлюються неоднакові зв'язки, які породжують відмінності в організації систем. Для спеціальної лексики мови науки характерний вищий ступінь її внутрішньої організації. Галузева терміносистема для терміна є тим семантичним полем, де терміни знаходяться у взаємозалежності між собою. Подібна залежність Існує і па побутовому рівні тільки з Іншими елементами, оскільки встановлюється нове семантичне поле, визначне новими об'єктами та реаліями побутового плану. У художньому контексті у парадигматичні відношення можуть вступати терміни різних мікросистем.

Дослідження дає підстави наголосити, що сучасна українська термінологія є невід'ємним складником науково-функціонального стилю, а водночас інтелектуалізує інші стилі української літературної мови. Па сучасному етапі" творення і функціонування української іермінології нові терміни вводяться в мову на чітких наукових засадах. Однак міграція терміна — це вже об'єктивне життя мови, зумовлене екстралінгвальпими факторами: статус літературної мови, інтелектуальний рівень суспільства тощо. До того ж важливими є й конотації, що виникають у процесі вживання термінів у різних груп людей у конкретних історичних і суспільно-політичних умовах. Соціально-оцінна конотація формується під впливом різних факторів: світогляду, контексту, ситуації. Все це дає підстави підходити до вивчення терміна на рівні його природного вживання (науковий текст, термінологічні словники) і на рівні виходу в загальнолітературну мову (філологічний словник), не забуваючи, однак, суб'єктивного моменту — вживання терміна та його сприйняття, розуміння.

Питання детермінологізації багато в чому залишається дискусійним, як і загалом підхід до терміна, розбудови термінологічних систем у плані їх унормування, збагачення і стандартизації.