Ономасіологічні проблеми термінології

У мовознавчій літературі термінотворення розглядається здебільшого як підсистема деривації Однак це не зовсім так, бо в науці і техніці спочатку з'являється поняття, яке, закономірно, потребує найменування. Тому при творенні термінів мусимо відштовхуватися від поняття. Звернемо увагу, що термін — це одиниця найменування.

У мовознавстві ми маємо два взаємодоповнюючі розділи, один з яких виходить із зовнішнього — слова і ставить питання, яке поняття зі словом зв'язане, яке значення йому притаманне. Звідси — семасіологія. Другий бере за вихідну позицію поняття і встановлює, яке позначення, найменування має мова для цього поняття; звідси — ономасіологія. П завдання — обґрунтувати, чому мова вживає ту чи іншу назву для позначення того чи іншого поняття.

Ономасіологія не є спеціальним розділом лексикології. Більшість учених вважає її підрозділом семасіології. Однак існує думка, що семасіологія та ономасіологія — це два взаємопов'язані розділи семантики.

Теорія номінації розвинулася як наукова концепція, спрямована па пояснення шляху від предмета до його позначення. Термінологічна номінація, під якою розуміємо процес найменування спеціальних понять науки і техніки, безпосередньо пов'язана з мовною номінацією.

Для створення нового слова можуть бути використані різні мовні засоби, а вибір оптимального способу номінації — складний процес, він визначається об'єктивними і суб'єктивними моментами, зовнішніми і внутрішніми факторами.

Термінологічна номінація на відміну від мовної — це вже цілеспрямований творчий процес, зумовлений взаємодією зовнішніх та внутрішніх мовних факторів.

Термінологія народжується та еволюціонує лише на ґрунті конкретної мови, а творці термінології є носіями мови.

Українська науково-технічна термінологія характеризується чотирма основними моментами що беруть участь у творенні нового терміна: 1) використання старої, існуючої у мові назви для позначення певного наукового поняття;

2)використання іншомовних слів для найменування нових.

понять;

3)використання існуючих у мові словотворчих моделей для творення нових назв;

4)використання словосполучень для найменування наукових понять.

Процес називання окремих елементів дійсності може відбуватися на рівні синхронії і па рівні діахронії.

Вторинна номінація та її види

Вторинна лексична номінація — це використання вже наявних у мові номінативних засобів у повій для них функції — функції найменування. Як правило, розрізняють два основних види вторинної номінації: метафору та метонімію.

Використання вторинної номінації у термінології пояснюється тим, що понять науки значно більше, ніж слів для їх номінації. Процес метафоризації — це вміння пізнавати одні предмети через інші, а нові явища — через порівняння з уже відомими. Як і кожне слово, термін внаслідок абстрагуючої роботи мислення узагальнює. Метафора — це особливий вид узагальнення. Вона є результатом пізнавальної діяльності людини. Процес метафоризації — не просто розвиток перепоєних значень, основаних на подібності предметів, це формування абстрактних понять.

Метафора — завжди порівняння, в якому приховане і переосмислене значення зіставляється з буквальним значенням на основі його внутрішньої форми. Підставою для метафоричного переносу є:

Подібність зовнішнього вигляду об'єкта номінації: жолудь, голка, рамка, рядок, сітка, стрічка, човник, кант тощо. Порівняймо: човник — зменшено до човен — «невеличке, найчастіше веслове судном і «тримач для пластин, що використовуються у дифузійних печах»; «деталь швейної машинки, ткацького верстата» тощо. Підстава для переносу — зовнішня схожість — контур човна.

Функціональна подібність (головка, дзеркало, ключ, котушка, місток, приймач, ручка, провідник і т. д.) Порівняймо: місток (зменшене до міст) — «споруда для переходу або переїзду через річку, автомагістраль, яр»; «частина шасі автомашини, трактора». Підстава для переносу — функція з'єднання.

Функціональна та зовнішня схожість (жила, слово, хвилі, шов). Порівняймо: жила — «судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини» і «провід кабелю». Підстава для переносу — переносити що-небудь (функціональна) і вигляд трубки (зовнішня).

Крім метафоричного, українській термінології властивий і метонімічний перенос, коли назви одного предмета переносяться на інший, який перебуває з ним у відношенні асоціації за суміжністю.

Д. Лотте вважає, що перенос за суміжністю може мати декілька видів: властивість або процес — кількісний показник, предмет — одиниця виміру, властивість — предмет, процес — властивість, матеріал — виріб, напівфабрикат, ціле — частина тощо.

Найбільша кількість термінів створює на основі метонімічного переносу «процес — предмет»: витік, вихід, вхід, загородження, заземлення, запис, притиск, прокладка, стік тощо. Наприклад: заземлення — «з'єднання з землею» і заземлення — «провідник і напівпровідник, що використовується для з'єднання електричних установок із землею»; насадка — «дія за значенням насадити», і насадка — «зйомна деталь основного валу, що перебуває у контакті з посієм запису або магнітною сигналограмою».

Перенос «процес — результат», властивий створенню термінів виклик, збій, згин, обмотка, повідомлення, розрив, спалах тощо. Наприклад: вимір — «визначення будь-якої величини чогось» і вимір — «величина, що вимірюють»; збій — «дія за значенням збити і одноразова відмова, тривалість якої мала порівняно з тривалістю роботи до наступної відмови».

Перенос «властивість — кількісний показник» є основ* ним при створенні термінів вибірність, довговічність, провідність, прозорість, різкість та ін. Наприклад: різкість — «властивість за значенням різкий — чітко окреслений, виразно видимий і ступінь розмитості зображень границь об'єктів».

На основі перенесення «процес — величина» утворені терміни гучність, опір, освітленість, яскравість тощо: гучність — «дзвінке звучання, далека чутність» і гучність — «суб'єктивна оцінка інтенсивності сприйняття на слух звукового коливання».

Метафоричність або метонімічність як засоби утворення зумовлюють «образність» термінів. Однак образність сама по собі не сприймається через досить тривале вживання слова у контексті наукової термінології. Експресивність характерна для термінів лише па початкових етапах існування у певній терміносистемі. З часом, коли термін стає широковживаним, його метафорична або метонімічна яскравість втрачається, образність пригасає, оскільки на перший план висувається логічна схема або взаємозв'язок певних наукових побудов.

Вторинна номінація може відбуватися не лише на основі загальновживаних слів, а й на основі зміни значень існуючих термінів інших терміносистем. Адже їх важливою ознакою є взаємопроникність.

Сьогодні певні відкриття та винаходи в одній науковій галузі часто трансформують систему поглядів в іншій, нерідко дуже віддаленій сфері знань.