Термінологізація як результат вторинної номінації

Аристотелева ідея про нескінченність речей і обмеженість слів для їх позначення неодноразово модифікувалась у трактуванні мовознавців. Сьогодні маємо обґрунтовані твердження про кількісні й якісні зміни в мові. Наприклад, збагачення лексичної системи не тільки новими одиницями, а й новими значеннями, коли слово в актах вторинної номінації отримує новий деиотативно-сигніфікативний зміст, закріплений за його структурою.

Оскільки мислення сприймає нові дані про дійсність через відомий запас інформації та з допомогою інваріантних ознак, — виникає ситуація, коли виділене наукове поняття може (завдяки своїй подібності з побутовим) позначатися тим же знаком, що і останнє, а не спеціально утвореним терміном. Тобто здійснюється повторне використання номінативних одиниць, супроводжуване переосмисленням їх семантики.

Нові термінологічні значення треба розуміти: 1) як факт мови, а не літературні тропи; 2) як значення, закріплені без тривалої еволюції; 3) як лексико-семантичиий варіант значення того слова, на основі якого вони формуються; 4) як мотивовані загальновживаним значенням; 5) як такі, що не порушують семантичної єдності слова.

Нас цікавлять мовні одиниці, лексико-семантична структура яких має вихідне загальновживане значення і похідне — термінологічне. Це слова на зразок башта: І) висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа; 2) військ. — верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля; вишка на судні, в якій містяться гармати й кулемети.

Подібні двопланові одиниці виникають як наслідок роз в'язання суб'єктом номінації завдання — позначити, вичленовані теоретичним рівнем мислення. Як відомо, в актах номінації складовими є три елементи: суб'єк номінації (той, хто називає), мовний матеріал і об'єкт реалія, що потребує назви. Номінацію спеціальних понять треба розуміти як свідому і цілеспрямовану дію. Том використання загальновживаних слів для позначення сій діяльних понять в актах вторинної номінації — явищ детерміноване впливом екстралінгвістичних і психологи них факторів. Це взаємодія об'єктивного і суб'єктивног моментів термінологізації.

Отримавши в термінологі( основу дснотативно-сигніфікативну співвіднесеність (башта — частина будівлі і частина корпусу танка чи автомобіля), ці словесні знаки з новим термінологічним значенням набувають певного ступеня суб'єктивності порівняно із загальновживаними словесними знаками первинної номінації (кожух, мигдалина, башта). Такі одиниці у своєму вихідному значенні немотивовані на рівні української мови, хоч мають свою мотивацію у турецькій та грецькій мовах. У функції термінів вони отримують семантичну мотиваність (семантично мотивованими є ті лексеми, значення яких сформувалося внаслідок переосмислення, тобто закріплення в атаках вторинної нової денотативно-сигніфікативної зіставленості).

Перенесення існуючих слів на нові поняття з допомогою асоціації за подібністю — явище метафоризації, а перенесення ознаки за суміжністю визначає сутність метонімізації (ці явища розглянуті у попередньому розділі).

Термінологічне значення визначає реалізацію нових парадигмозначень. Як військовий термін слово їжак (позначає один із видів військових загорож) проявляє своє парадигмозначення у групах слів мінні поля, рови, ескарпи, контрескарпи, надовбні, завали, аеростати, барикади, об'єднані семою «призначення під час військових дій»; зоологічний термін їжак реалізує парадигмозначення в іншому ряді зі словами бурозубка, білозубка, кріт, кутора, об'єднані спільною ознакою своїх значень «комахоїдні».

За лексемою кінь в атаках вторинної номінації закріпилося нове значення — «колода для гімнастичних вправ», що передбачає функціонування слова у парадигматичному ряді перекладина, кільця, колода, паралельні бруси, козел, стіл, оскільки дані одиниці мають спільну сему «пристосування для тренувань». Зоологічна ж назва кінь реалізує парадигмозначення в іншому ряді — кінь Пржевальського, тарпан, дикий осел тощо. Шаховий термін кінь є членом нового парадигморяду: король, ферзь, тура, слон,

пішак та ін.

Як бачимо, асиміляція загальновживаних слів системами термінів внаслідок використання їх у процесах вторинної номінації є тим імпульсом, котрий зумовлює розвиток нових парадигмозначень. Ці якісно нові структурні значення лише частково реалізуються у лексиці загального

вжитку.

Предиковане термінологічне значення передбачає нові розгалуження синтагматичних значень, оскільки, як правило переосмислені…

Діапазон лексичної сполучуваності при цьому у терміна і загальновживаного слова не збігається. Конкретиза-тори позначають ознаки, виділені з допомогою теоретичного мислення: бик (бик водоскиду, бик затворів, бик греблі, мостовий бик, проміжний бик, річковий бик, пальовий бик); їжаки (морські їжаки, їжаки' протитанкові, їжаки протипіхотні тощо). Отже, синтагмозначення двопланових знаків у їх різній функціональній реалізації знаходяться у відношенні додаткової дистрибуції. Розвиток синтагматичних значень у ретроспекції може показати вплив демонологічного мислення на номінативну діяльність людини. Такі назви, як кров драконова (у мінералогії), чортове ребро, веселка чортова, відьмині мітли, іудине вухо (у ботаніці) засвідчують, що зміни значень зобов'язані дії асоціацій, зумовлених зв'язками явищ, певним історичним грунтом, національною сферою, у ряді випадків індивідуальною психологією людей.

Переосмислення може обґрунтовуватися не однією, а двома спільними ознаками — побутового і наукового понять. Так, у біології існує термін защічні мішки. Слово мішок має значення «зшите з шмаття грубої тканини вмістилище для зберігання і перевезення сипких тіл і різних речей, а також великий паперовий пакет цього ж призначення». У зоології термін защічні мішки позначає поняття «мішкоподібні складки слизової оболонки ротової порожнини деяких сумчастих, гризунів, і більшості вузьконосих мавп; служать тимчасовим складом для їжі, яка потрапляє із ротової порожнини; розділені переважно в області шиї, іноді сягають плечей». Вважаємо, що переосмислення відбулося на основі двох спільних ознак — подібність форми і подібність функції. Відбулося накладання побутового і наукового значень.

Одна загальновживана одиниця може використовуватися для позначення кількох наукових понять. Тому семантична структура слова охоплює вихідне загальновживане І декілька похідних термінологічних значень, напр.: значення слова ядро в лексиці загального вжитку «внутрішня частина плоду (горіха, зерна, насіння), покрита оболонкою або шкаралупою», а у геології це вже «внутрішня частина земної кулі, яка починається на глибині 2 900 км під поверхні», у фізиці — «важка, позитивно заряджена частина атома», у біології — «складова частина рослинних і тваринних клітин», у військовій справі —«кулястий суцільний заряд ударної дії в артилерії», а у спорті — «важке металеве пристосування для штовхання, що має форму кулі».

Подібне функціонування термінів призводить до розвитку міжсистемних омонімічних відношень.

Переосмислення одного й того ж загальновживаного слова у різних терміносистемах здійснюється за різними ознаками: «форма», «функція», «форма і функція».

Словосполучення у процесах вторинної номінації нерідко служать для утворення термінів-фразеологізмів на зразок: танець святого Вітта, вогні святого Ельма. Медичний термін, танець святого Вітта має значення «нервове захворювання, внаслідок якого рухи людини стають судорожними, м'язи сіпаються...» Утворення цього терміна пов'язане з Історичним фактом: у середньовіччі хворі у певний час І конкретний день виходили на вулицю і часто під супровід музики здійснювали химерні рухи. Існувало повір'я, що хворі могли вилікуватися лише біля каплиці святого Вітта в Цаберні (Ельзас). Так, 1418 р. у Страсбурзі спостерігалася велика «епідемія танцю», і магістрат направляв хворих саме до каплиці. Асоціативне сприйняття танцю і хвороби (двох різних понять) визначило вибір номінативної одиниці.

При використанні загальновживаних одиниць у процесах вторинної номінації свої значення можуть змінювати цілі тематичні групи одиниць, напр., назви тварин. Крім загальновживаної лексики і системи біологічних назв, зооніми функціонують у ролі технічних термінів (кішка, коник, коза, баранчик, гусениця, кабан, павук, хамелеон тощо), механічних назв (черв'як, котик), термінів машинознавства (собачка). Тобто згадані одиниці засвідчують свою похідність у двох напрямах — на рівні загально-вживатої лексики і в термінології. У першому випадку значення емоційно-забарвлені, у другому — нейтральні.

Не менш цікавою для спостереження є тематична група «назви частин тіла живих організмів», одиниці якої функціонують у технічній, гідротехнічній, машинобудівній, теплотехнічній, фізіологічній, географічній, мінералогічній системах, напр.: висок, волоски, вухо, вушко, головка, губи, губки, зуб, коліно, ніжка, ніс, око, очко, пазуха, палець, пальчик, серце, сосок, хребет, шийка, щелепи, щоки, язик, язичок, жало, крило, ніготь і т. д. Історичний аспект взаємодії цих одиниць з терміносистемами спостерігаємо в . назвах мінераілів: ікло собаче, гребінь півнячий, зуб .кінський; вороняча лапка лежача, вороняче око звичайне їжача голівка многогранна, їжача голівка проста.

Похідні термінологічні значення, що виникають з оди ниць інших тематичних груп: «назви продуктів харчуван ня» (горіх, горішок, груша, зерно, кашка, сахар, яблуко, яйце), «назви предметів кухонної приналежності» (блюдце, валки, горщик, котли, тарілка, чашка, чаша), «назві прикрас і предметів туалету» — серга, сережка, корона, гребінь, вінець — засвідчують тенденцію до системних семантичних змін під впливом термінології,

Які ж терміносистеми використовують для номінативних потреб переосмислені одиниці загального вжитку? Майже всі. Порівн.: авіаційна (штопор), анатомічна (труба), архітектурна (лопатка), біологічна (тканина), ботанічна (мисочка), ветеринарна (жабка), військова (стакан), геологічна (плита), гірнича (поверх), живопису (світло), зоологічна (туфелька), кінематографії (план), кулінарії (пудра), лінгвістична (сім'я), літературознавча (оповідання), математична (бік), медична (сироватка), металургійна (виливок), морська (шпиль), музична (штрих), мисливська (одинак), політична (ухил), радіотехнічна (хвилі), текстильна (цівка), технічна (барабан), фармакологічна (сироп), фізична (відбиття), філософська (необхідність),, фінансова (пасив), хімічна (ефір), електрична (ядро). Зазначимо, що у деяких випадках спостерігаємо акт не вторинної номінації, а номінації третього ступеня, тобто із загальної мови —у термінологію однієї терміносистеми, а з неї в іншу. Так, загальновживане слово канавка має значення «довгасте заглиблення, викопане в землі, рів». Воно увійшло в термінологію техніки зі значенням «жолобок, невеличке подовгасте заглиблення у чомусь» а з термінології техніки перейшло у радіотехніку зі значенням «доріжка запису у вигляді заглиблення в носії запису при механічному звукозапису. Аналогічні перетворення відбуваються зі словами магазин, кожух, завиток, стовпи та ін.

Використання загальновживаних слів у ролі термінів - як результат двоступеневої і триступеневої номінації має свого специфіку. Термінологічне значення, звичайно, продукується не будь-якому слову, а тому, яке вже реалізує свою номінативну функцію і позначає у мовній практиці певне поняття, що має асоціативну подібність з поняттям, котре потребує імені. Тобто утворений на основі загальновживаного слова термін — семантично мотивований знак.

Переосмислення значень гальновживаних слів під впливом термінології відбувається внаслідок використання мовних одиниць в актах непрямої і опосередкованої вторинної номінації. При цьому в першому випадку (непряма вторинна номінація) терміни набувають властивості автосемантії (можуть позначати нове поняття незалежно від значень інших слів); в умовах опосередкованої вторинної номінації терміни характеризуються властивістю синсемантизації, оскільки своє нове значення в термінології вони реалізують з опорою на значення конкретизаторів. Виникнення терміна у результаті вторинної номінації відбувається за рахунок метафоризації та метонімізації. Формування термінологічних значень може мати системний характер, оскільки для позначення спеціальних понять використовуються одиниці конкретних тематичних груп.

Зміна депотативно-сигніфікативної зіставленості загальновживаних слів у термінології визначає розвиток нових структурних значень — парадигматичного і синтагматичного.