Функціональний підхід до вивчення терміносистем

Функціональний підхід до вивчення національної тер кінології передбачає передусім усвідомлення логіко-психологічних основ термінологічної роботи. Вчений у своїй творчості звертається до розуму. Його мета — розширити обсяг знань, «поглибити розуміння механізму, якими доповнюються явища» '. Апеляція до розум; передбачає розширення і систематизацію знань, викликає потребу переглянути існуючі зв'язки між терміном і загальновживаним словом, тобто з'ясувати питання тер термінологізації й детермінологізації.

Враховуємо тон факт, що між мовними науковими значеннями термінів і поняттями, вкладеними в дані терміни і явною наукою є суттєва різниця. Семантика термінів, загальномовне значення слів — це загальномовні категорії, стосовно яких О. Потебня писав: «Що таке «значенню слова»? Очевидно, мовознавство, не ухиляючись від досягнення своєї мети, розглядає значення слів тільки до певної межі». І далі: «...без згаданого обмеження мовознавство вміщувало б у собі, крім свого незаперечного змісту про який не судить жодна інша наука, ще й зміст усіх інших наук. Наприклад, коли ми говоримо про значення слова дерево, ми повинні були б перейти у сферу ботаніки а з приводу слова причина або причинного зв'язку —трактування про причинність у світі». Ці положення вихідні нашому підході до функціонального розгляду термінів з системі української мови.

Функціональне дослідження термінології передбачає орієнтацію на її комунікативну роль з урахуванням конотативних нашарувань, глибинне пізнання мови як засобу оформлення думки, акумуляції історії народу, інтелектуалізації нації,

У зв'язку з тим, що функціональний підхід до дослідження наукової мови повинен враховувати і конотацію термінів, вважаємо за потрібне розрізняти вживання найпоширеніших в обігу термінів та їх сприйняття. Маємо на увазі те, що терміни публіцистики, преси, художньої літератури, ужиті в своєму суто науковому значенні, можуть по-різному сприйматися читачами. Ступінь їх засвоєння залежить від загальної освіти народу і специфічної підготовки до сприйняття. Таким чином, у мові чітка дефініція — необхідна умова того, щоб термін став компонентом певної термінологічної системи; у мовленні — збереження суті значення, конотативності як результату контекстної зумовленості.

Коли термін входить у систему загальновживаної лексики, його понятійні, спеціальні зв'язки уступають місце тим, які забезпечують його позицію у сфері слів, що називають загальновідомі поняття — предмети чи явища. Так, телевізор, антена, підсилювач, покинувши суто радіотехнічну мікрогрупу, стали в один ряд з Іншими словами — виразниками домашнього цивілізованого побуту.

Загальновживане слово і термін

На початковому етапі розвитку та чи інша наука відштовхується від понять побутового мислення. Тому майже у кожній терміносистемі існують спеціальні назви — за своєю генетичною природою — загальновживані слова. Матеріали лексикографічних досліджень показують, що у ролі термінів використовуються назви: а) тварин (баран, бик, бджола, журавель, їжак, кінь, козел тощо; б) рослин та їх частин (береза, гілка, груша, дерево, плід, стебло, яблуко, ячмінь; в) окремих органів (вим'я, вухо, голова, жало, коліно, крило, ніс, плече, хвіст); г) природних явищ (вітер, вода, дощ, зоря, іній, іскра, хвиля); д) форм ландшафту, конкретного середовища (берег, гирло, земля, ліс, море, озеро, печера, устя); є) продуктів харчування (зерно, каша, масло, молоко); ж) одягу, взуття, їх елементів (мантія, підошва, пояс, рукав, сорочка, шапка); з) предметів побуту (батіг, гніздо, голка, ковш, корито, ланцюг, чаші гощо). Термінологічні значення цих слів історично нові й закріплюються за знаками з початком розвитку системи наукових знань, виникаючи або внаслідок семантичного довантаження слів у нових системах функціонування, або при повторному використанні, тобто в актах вторинної номінації.

Зміну семантики загальновживаних слів у терміносистемах відбивають такі аспекти значення: сигніфікативний, денотативний, парадигматичний і синтагматичний, оскільки: 1) і термін, і загальновживане слово як словесні знаки характеризуються своєю предметно-понятійною зіставленістю, що дає змогу в значенні виділити дснотативний і сигніфікативний аспекти; 2) парадигматичне і синтагматичне значення при своїй внутрішпьомовній природі є ніби власне мовною «відповіддю» загальновживаного значення на вилив термінології, вони розкривають у парадигматиці — відношення слова у нелінійному ряду, п синтагматиці — у лінійній площині, іншими словами — імпліцитно-парадигматичні відношення і екстіліцитно-синтагматичні зв'язки словесних знаків.

Денотативне значення слова зумовлюється матеріальною сутністю реалії (предмет, явище, дія, тощо), сигніфікатнвне — її понятійним відображенням. Обидва значення формують семантику і на рівні побутового, і па рівні теоретичного (наукового) мислення.

Сутність семантичного довантаження можна зрозуміти, зіставивши денотативно-сигніфікативиі значення слова і терміна, оскільки це явища одного плану, які відрізняються глибиною відображення. Для цього беремо до уваги тлумачення загальновживаних слів і дефініцію термінів. Напр.: озеро — загальноприйняте значення — «природна або штучна заглибина, заповнена водою». Як геологічний термін слово пояснює поняття «западина на поверхні суші, заповнена водою». За походженням западини озера поділяють на тектонічні, вулканічні, льодовикові, карстові, лиманні, штучні; за водним режимом — стічні та безстічні; за складом і кількістю солей — прісні й мінеральні. Отже, значення загальновживаного слова у його новій системі функціонування доповнюється семами «походження» і «склад».

Нелінійні відношення термінів розкриваються через парадигматичний аспект їх значень. Маючи статус внутрішньомовних, ці значення визначаються на основі спільної семантичної інформації певної групи слів. Про це засвідчує інтегральна сема. Так, спільна сема «форма існування матеріального денотата » виділяється на основі, інформації про рідину і об'єднує в лексичну парадигму Мовні одиниці вода, відвар, кров, молоко, сік, сироватка. Порівн.: відвар — «рідина, в якій що-небудь варилося»; вода — «прозора, безбарвна рідина, що становить найпростішу хімічну сполуку з водню і кисню», кров — «червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин», молоко — «рідина, одержана від деяких сільськогосподарських тварин як продукт харчування»; сік — «рідина, що міститься у клітинах, тканинах і порожнинах рослинних і тваринних організмів», сироватки — «рідина, яка виділяється при згортанні молока» тощо.

Предиковані у терміносистемах нові компоненти значень сприяють розширенню нелінійних відношень двопланових одиниць. Лексема кров, отримавши термінологічну сему «роль в організмі», нове парадигмозначення може реалізувати в групі одиниць дихання, тканини, газообмін, лімфа тощо. Оскільки предиковапс термінологічне значення містить термінологічну сему «склад», у системі біологічних термінів слово може реалізувати ще одне парадигмозначення — у складі термінів плазма, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Сема «матеріальна сутність» дає змогу термінові кров бути членом нового парадигморяду — епітелій, сполучна тканина, нервова тканина, м'язова тканина.

Логічною передумовою нових синтагматичних значень, що регламентують лінійні відношення мовних одиниць, є взаємозв'язок між родовим і видовими поняттями, які відбивають реальний зв'язок «рід» — «вид» у природі, суспільстві.

Родове поняття позначається двоплановим знаком, котрий у системі термінів реалізує своє термінологічне значення. Формування видових понять об'єктивно викликає подальший розвиток термінологічного значення, тобто його збагачення у зв'язку з відображенням нових ознак позамовної дійсності. Внаслідок відомого взаємозв'язку форми і змісту змінене термінологічне значення має певну форму вираження. Для найменування нового змісту — видового поняття — одного тільки родового терміна недостатньо, тому воно відбувається за рахунок актуалізації мовною одиницею її синтагматичних властивостей, тобто з опорою на значення лексичного конкретизатора. Напр., щоб передати можливі видові особливості поняття озеро, родовий термін вступає у зв'язок з новими одиницями у лінійному ряді, реалізуючи при цьому свої синтагмозначення; звідси формуються нові складені номінації — озеро карстове, озеро тектонічне, озеро льодовикове і т. д. По суті, нові синтагматичні значення двопланових одиниць у терміносистемах актуалізовані родовидовими відношеннями між поняттями певної науки. За рахунок саме таких лінійних контактів між мовними одиницями родовий термін може функціонувати у різних терміносистемах; напр., вода є терміном бальнеотерапії — перший етап термінологічної деталізації відбувається ще в синтагматичному значенні вода мінеральна.

Нові конкретизатори привносять у сигніфікат складеної номінації дані про:

— температурний фактор: мінеральні води холодні. мінеральні води теплі, мінеральні води термальні;

— наявність газів та конкретних елементів: мінеральні води вуглекислі, мінеральні води сульфідні, мінеральні води залізисті, мінеральні води радонові тощо.

У мінералогії відображення матеріальною денотата системою мінералогічних знань передбачає реалізацію нових синтагмозначень: вода, адсорбційна, вода гідроксильна, вода конституційна, вода мідна, вода молекулярна, води ювенальні; в) у ботанічній науці спеціалізація значення вода передбачає такі складені номінації: вода гравітаційна (ознака підкорятися силі тяжіння), вода капілярна (відображена ознака поняття заповняти тонкі капіляри гранту); г) у фізиці та хімії: важка вода, дистильована вода; д) у мікросистемі термінів лісівництва лексема вода реалізує нові синтагматичні значення: вода адсорбована, вода артезіанська, вода атмосферна, вода підгрунтова, вода тверда, вода надлишкова, вода поверхнева, вода підземна, вода багниста тощо є) у географічній терміносистемі синтагматичний план виражається у таких конструкціях: внутрішні води, вода болотна, вода, вода вихідна, вода гігроскопічна, воді долинна, вода жильна, вода мінералізована, - вода морська вода напірна, вода пластова, вода підльодовикова, воді тріщинна, вода фільтраційна та ін.

Подібні складені номінації комплексно відображаю зі структурної точки зору термінологічне значення, реалізоване у лінійному ряді. Розвиток подібних синтагмозначень визначений системою понять конкретних наук і об'єктивним явищем у зв'язку з тим, що пізнавальна діяльність свідомості сприяє членуванню з допомогою теоретичного мислення нових ознак відомих у побуті понять.

Предикація термінологічних значень у мікросистемах термінів може відбиватися на рівні лексики загального вжитку: семантика цих одиниць формується з допомогою наукової інформації.

«Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.» так подає значення слова вода: 1) водні угіддя, 2) річка, потік, 3) вміст водоймища; а «Словарь української мови» за редакцією Б. Грінченка лише реалізує конкретні контекстуальні значення цього слова: «Тихо-тихо Дунай воду несе», «Ой я гляну в чисту воду та на свою вроду». «Словник української мови» засвідчує вилив наукової інформації — «прозора безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем», тобто загальновживане значення збагачується термінологічною семою «склад».

Отже, сигніфікативні значення окремих одиниць загальновживаної лексики містять дані про відображення матеріального денотата не тільки буденпо-практичною свідомістю, а й теоретичним мисленням. Закономірність подібного збагачення загальновживаних значень об'єктивна у зв'язку з чіткою взаємозалежністю між семантичними й енциклопедичними поняттями в умовах зростання культурного і освітнього рівня носіїв мови. Тому в значеннях одиниць загальновживаної лексики реально виділяються компоненти, зумовлені науковою інформацією. У кінцевому підсумку, вони засвідчують вплив наукових знань на формування семантики загальновживаного слова, передбачають можливу перспективу розвитку сигніфікативних значень.

Подібне збагачення компонентного складу в термінології обов'язково зумовлює нові парадигматичні й синтагматичні значення, що відомі фахівцям з окремих наук і можуть реалізуватися у різних системах. Зміна сигніфіка-тивпих значень у термінології, реалізація парадигмо- і синтагмозначень дають змогу вбачати сутність термінологічної спеціалізації у звуженні значення словесного знака через включення в його семантику нових компонентів — термінологічних сем, які поглиблюють її з проекцією на конкретну мікросистему термінів.

Закріплення за мовними одиницями термінологічних значень викликає певний резонанс на семантичному рівні лексики загального вжитку, оскільки значення окремих мовних знаків формуються з допомогою наукової інформації.