2 Методичні вказівки до виконання практичної частини контрольної роботи

У процесі виконання практичної частини контрольної роботи студент повинен виконати розрахунки стосовно доцільності придбання обладнання підприємством. Вихідні дані для цих розрахунків наведені в Додатках до даних методичних вказівок.

Практична частина контрольної роботи обов’язково має містити такі розділи:

2.1 Обсяг виробництва та обладнання

У цьому розділі необхідно вибрати вартість обладнання у Додатку Б та взяти річний обсяг виробництва у Додатку В і навести ці дані у вигляді таблиці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Назва обладнання та його вартість

Назва обладнання	Вартість, тис. грн.	Річний обсяг виробництва, од.

2.2 Персонал і посадові оклади

Для того, щоб оцінити реальність рівня витрат на оплату праці персоналу необхідно знати, що за персонал буде задіяний у проекті і на якому рівні заробітну плату ми пропонуємо йому платити.

Як правило, виробничий персонал будь-якого підприємства складається з таких категорій: керівників, спеціалістів, службовців і робітників.

Склад виробничого персоналу підприємства необхідно взяти з Додатку Д, а посадові оклади – з Додатку Г та навести ці дані у вигляді таблиці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Потреба в персоналі для організації виробництва

Посада	Кількість, чол.	Посадовий оклад, грн.
Керівники
Спеціалісти
Службовці
Робітники
Всього		-

2.3 Визначення витрат

Собівартість – це економічний показник, що включає витрати на спожиті засоби виробництва і на оплату праці. Численні витрати, що формують собівартість продукції, у практиці планування й обліку класифікуються за економічними елементами і статтями калькуляції. Перелік цих елементів і статей являє собою склад собівартості продукції.

Статті калькуляції в найбільш узагальненому виді представляють:

1. Сировина і матеріали (за мінусом зворотних відходів).

2. Паливо і енергія на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників.

4. Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

5. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування цеху.

6. Інші цехові витрати.

= Разом цехова собівартість.

7. Загальновиробничі витрати.

8. Підготовка і освоєння виробництва.

9. Інші виробничі витрати.

= Разом виробнича собівартість

10. Адміністративні витрати.

11. Витрати на збут (позавиробничі витрати).

= Разом повна собівартість.

Склад собівартості за економічними елементами витрат (кошторис витрат на виробництво) представлений нижче:

1. Матеріальні витрати (містять у собі матеріали, паливо, енергію і послуги виробничого характеру).

2. Витрати на оплату праці (визначаються, виходячи з проектної чисельності трудящих і розмірів посадових окладів).

3. Відрахування на соціальні заходи з фонду оплати праці згідно з чинним законодавством України.

4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування, збільшуючи собівартість, не зв'язані з реальними витратами і виконуються за діючими нормами амортизації для кожної групи основних фондів у відсотках до їхньої балансової вартості). Завдяки амортизаційним відрахуванням забезпечується поступове перенесення вартості засобів праці на вартість вироблених з їхньою допомогою продукції, робіт і послуг у міру їх фізичного і морального зносу. При цьому відбувається акумуляція грошових сум для наступного відновлення засобів виробництва.

5. Інші витрати включають витрати на управління, підготовку, освоєння, удосконалення й обслуговування виробництва; забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки; природоохоронні заходи і платежі за викиди забруднюючих речовин; набір робочої сили, підготовку і перепідготовку кадрів; страхування майна; сплату відсотків по кредитах банків; деякі податки, обумовлені законодавством, а також витрати на оренду приміщень і устаткування, телефони, витрати на відрядження тощо.

У цілому собівартість виробництва для кожного моменту часу може бути розрахована за формулою:

У цілому собівартість виробництва для кожного моменту часу може бути розрахована за формулою:

, (2.1)

де n – кількість видів продукції, що виготовляється підприємством;

Вмат_і – матеріальні витрати по і-тому виду продукції, грн.(матеріальні витрати в грн. беруться з Додатку В);

Воп_і – витрати на оплату праці по і-тому виду продукції, грн.

Витрати на оплату праці можна розрахувати за формулою:

, (2.2)

де m_j – чисельність персоналу j-тої категорії;

ПО_j –посадовий оклад j-тої категорії, грн./міс.;

12 – інтервал планування (крок розрахунку), міс.

Вн.фоп_і – нарахування на фонд оплати праці, грн.

Нарахування на фонд оплати праці розраховуються за формулою:

, (2.3)

де Св – ставка єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у відсотках), що являє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (Додаток Б).

Ва_t – амортизаційні відрахування у t-му році, грн.

Відповідно до Податкового кодексу України (N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010) амортизація визначається як систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизації підлягають:

• витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

• витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

• витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

• витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

• сума переоцінки вартості основних засобів тощо.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

У контрольній роботі амортизація обладнання нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Так, щорічна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

(2.4)

де Ва_t – амортизаційні відрахування у t-му році, грн.

Вобл - балансова вартість обладнання, грн. (Додаток Б).

Тк.в. – строк корисного використання обладнання, роки (приймаємо 10 років).

Він_і – інші витрати по і-тому виду продукції, грн.

Інші витрати необхідно розрахувати за формулою:

. (2.5)

Дані щодо розрахунку собівартості на перший рік роботи обладнання представляються у вигляді таблиці (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Структура собівартості виробництва

Показники	Значення, грн.
Матеріальні витрати
Витрати на оплату праці
Єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Амортизаційні відрахування (за перший рік роботи обладнання)
Інші витрати
Всього собівартість виробництва річного обсягу і-го виду продукції (Сі)

2.4 Визначення ціни

Враховуючи прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін можуть використовуватися такі методи ціноутворення:

1. Метод „витрати + прибуток”. За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:

, (2.6)

де С – собівартість продукції, грн.;

П – величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.

2. Отримання цільової норми прибутку – метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Підприємства намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність між загальними витратами і виручкою та обсягом продажу:

, (2.7)

де В_зм – величина змінних затрат на одиницю продукції, грн./од.;

В_пост – постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

П_заг – загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях, од.

3. Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок невиправданого завищення або заниження ціни.

4. Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають „за рівнем конкуренції”) ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

, (2.8)

де п – кількість продавців аналогічної продукції.

5. Метод „очікуваного прибутку” найчастіше застосовують тоді, коли підприємство планує підписати контракт і, пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші підприємства, має шанси виграти боротьбу за контракт.

6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення витрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.

При визначенні ціни в даній контрольній роботі необхідно скористатися методом ціноутворення – „Витрати + прибуток”.

Ціну одиниці продукції і-го виду без врахування податку на додану вартість необхідно визначити за формулою:

(2.9)

де С_і – собівартість виробництва обсягу продукції і-го виду за певний період, грн., розрахована в попередньому розділі;

N_і –обсяг виробництва продукції і-го виду за певний період, од. (Додаток В);

Нпр – норма прибутку, яку закладає в ціну виробник (Додаток Е).

Ціну одиниці продукції і-го виду з врахуванням податку на додану вартість ( ) необхідно визначити за формулою:

. (2.10)

- ставка податку на додану вартість, виражена десятковим дробом.

2.5 Визначення доходів

Зробимо припущення, що щорічний обсяг реалізації нашої продукції в кожнім періоді дорівнює обсягу виробництва. Тоді доходи від реалізації річного обсягу продукції і-го виду без врахування податку на додану вартість розраховується за формулою:

, (2.11)

де Д_і – річні доходи від реалізації і-того виду продукції, грн.;

N_i – річний обсяг виробництва і-того виду продукції, од.(Додаток В);

Ц_і – ціна і-того виду продукції без врахування ПДВ, грн./од.

Доходи від реалізації річного обсягу продукції і-го виду з врахуванням податку на додану вартість розраховується за формулою:

, (2.12)

де Д_і – річні доходи від реалізації і-того виду продукції, грн.;

N_i – річний обсяг виробництва і-того виду продукції, од.(Додаток В);

Цпдв_і – ціна і-того виду продукції з врахуванням ПДВ, грн./од.

2.6 Розрахунок беззбиткового обсягу виробництва (продажу)

Беззбитковий обсяг виробництва (продажу) товарів чи послуг може бути досягнутий, коли доходи від продажу товарів чи послуг будуть повністю покривати валові витрати. Тоді беззбитковий обсяг виробництва (продажу) товарів чи послуг можна визначити, виходячи з умови:

, (2.13)

, (2.14)

де Qбез – обсяг виробництва (продажу) товарів чи послуг, при якому досягається беззбитковість, од.;

Ц_і – ціна одиниці товару (послуги) без врахування податку на додану вартість, грн./од. (розрахована за формулою 2.6);

Взм_і – змінні витрати для виробництва одиниці товару (послуги), грн./од., розраховуються за формулою:

, (2.15)

де Вмат_і - матеріальні витрати на весь обсяг виробництва продукції і-го виду, грн. (з Додатку В);

N_i – річний обсяг виробництва і-того виду продукції, од. (Додаток В).

Впост – постійні витрати для виробництва річного обсягу продукції і-го виду, грн., розраховуються за формулою:

, (2.16)

Графік беззбиткової роботи – це графік, який показує вплив обсягів продажу, ціни і собівартості продукції (товару, послуг) на прибуток. Справа в тому, що підприємницька ідея принесе прибуток лише в тому разі, якщо обсяги продажу будуть досить великі. Якщо ж обсяги продажу малі, то доходи підприємця не покриють витрати, і в результаті замість прибутку ми будемо мати збитки. Таким чином, є така точка, яка відповідає обсягу продажу, при якому доходи рівні витратам. Якщо обсяги продажу менші, то підприємець буде мати збитки, якщо ж більші – прибуток. Для знаходження цієї межі (точки беззбиткової роботи) потрібно побудувати відповідний графік, у якому по горизонталі відкладені обсяги продажу, по вертикалі – показники витрат і доходів. Витрати доцільно умовно поділити на постійні, які не залежать від обсягу продажу (витрати, що залишаються незмінними щодо обсягів реалізації продукції, наприклад, орендна плата, плата за комунальні послуги, адміністративні та інші накладні витрати), і змінні, розмір яких прямо-пропорційний обсягу продажу (витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом товарів (послуг); до них відносяться витрати на витратні матеріали, технічне обслуговування, витрати на воду, тепло й електроенергію, що використовуються у виробництві товарів (послуг); із збільшенням обсягів реалізації товарів (послуг) ці витрати також зростають. Типовий графік беззбиткової роботи наведений на рис. 2.1.

Звичайно, реалізація підприємницької ідеї починається з малих обсягів продажу, тому на початковому етапі, як правило, робота збиткова. Поступово нарощуються обсяги продажу, вони досягають точки беззбиткової роботи і перевищують її. Тоді підприємець одержує прибуток, який перекриває попередні витрати і збитки. У цьому разі реалізація підприємницької ідеї економічно доцільна.

Графік беззбитковості можна побудувати з урахуванням податків, які буде сплачувати підприємець. Тоді точка беззбиткової роботи зміститься вправо. Іноді доцільно мати декілька варіантів графіків, які відповідають різним рівням цін продажу продукції (товару, послуг). У такому разі графік може бути оптимістичний, песимістичний, середній. В даній контрольній роботі необхідно побудувати графік беззбиткової роботи без врахування податків.

Прибуток

Збитки

Точка беззбиткової роботи

бсяги

Беззбитковий обсяг продажу Обсяги продажу

Рисунок 2.1 – Типовий графік беззбиткової роботи при реалізації підприємницької ідеї

2.7 Звіт про прибуток

Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства отримують закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Вони характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими є показники прибутку, що складають основу економічного розвитку підприємства.

Звіт про прибуток дозволяє визначити фінансові результати діяльності, зіставляючи за той самий період доходи з витратами, одержуваними в процесі роботи підприємства. Співвідношення доходів з витратами визначає суму податку на прибуток, виявляє резерви збільшення власного капіталу. Для бізнес-плану доцільно використовувати такі показники прибутку:

• валовий прибуток - розраховується за формулою:

, (2.17)

де Д_і – доходи від реалізації продукції і-го виду без врахування ПДВ, грн.;

С_і – собівартість виробництва продукції і-го виду, грн.

- чистий прибуток – прибуток, що безпосередньо залишається в розпорядженні підприємства, з урахуванням виробничих і позавиробничих доходів і витрат, а також сплати податку на прибуток. Розраховується за формулою:

, (2.18)

де ПП – податок на прибуток, грн.;

СТпп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом.

Податок на прибуток розраховується за формулою:

. (2.19)

Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва, що характеризує співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності і витратами на виробництво продукції, виступає рентабельність, яка розраховується за формулою:

(2.20)

де - чиста рентабельність виробництва, %

– чистий прибуток, грн.;

С_і- собівартість виробництва річного обсягу продукції і-го виду, грн.

Дані розрахунку доходів, собівартості, показників прибутку та рентабельності за перший рік роботи обладнання представляються у вигляді таблиці (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 – Результати діяльності за перший рік роботи обладнання

Показники	Значення
Річний обсяг виробництва, од.
Ціна без врахування ПДВ, грн./од.
Ціна з врахуванням ПДВ, грн./од.
Доходи без врахування ПДВ, грн.
Доходи з врахуванням ПДВ, грн.
Собівартість виробництва продукції, грн.
Валовий прибуток, грн.
Податок на прибуток, грн.
Чистий прибуток, грн.
Рентабельність, %

На основі проведених розрахунків у стислій формі підводяться підсумки з практичної частини контрольної роботи, які оформлюються у вигляді висновків.

У додатку Ж наведено приклад виконання практичної частини контрольної роботи.

Рекомендована ЛІТЕРАТУРА

Агафонова Л. Підготовка бізнес-плану: Практикум. – К.: Знання, 2001. – 158 с.

Аксимова И.М. Промышленный маркетинг. – Киев: Знання, 2000. – 293 с.

Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес, 2001. – 312 с.

Бойчик І.М.Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004.– 480 с.

Бондар Н.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2005.– 400 с.

Варналій З.С. Основи підприємництва. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.

Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

Вачевський М.В., Скотний В.Г., Вачевський О.М. Промисловий маркетинг. Основи теорії та практики. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.

Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 152 с.

Економіка виробничого підприємства. Навч. посіб. / Й. М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.. За ред. Й.М. Петровича. – 2-ге видання, переробка і доповнення. – К.: Т-во «Знання» , КОО, 2001 – 405с .

Економіка підприємств /За ред. Харіва П.С. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 449 с.

Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред.. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431 с.

Економіка підприємства: Навч.-метод. пос. для самостійної роботи. – К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

Економіка підприємства: Підручник / за аг. Ред.. С.Ф. Покропивного – Вид. 2-ге, перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / МАУП. – К.: МАУП, 2005 – 80 с.

Економіка транспорту/ Під ред. проф. Коби В.Г. - К.:Курс,1999. - 252 с.

Зубовський В. Економіка підприємства. – К.: Уфімб, 1999. – 64 с.

Іванов Ю.Б., Кравченко Ю.І., Хоменко М.М. Вступ до бізнесу. – К.: Лібра, 1995. – 122 с.

Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник. Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 154 с.

Козловський В. О., Козловький С. В. Організація виробництва. Практикум. Навчальний посібник. Частина 2. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 168 с.

Козловський В. О., Лесько О. Й. Бізнес-планування. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 189 с.

Козловський В. О., Погрищук Б. В. Основи підприємництва. Практикум: Навчальний посібник. Видання 5-е, доповн. і перероб. - Тернопіль: ВАТ "Терно-Граф", 2005. - 297 с.

Курочкин А.С. Организация производства. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

Малів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства : Навч. посіб , - 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006 – 580 с.

Организация производства на предприятии: Учеб для техн. и екон. спец. / Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербиновского. – Ростов-н/Д: Март, 2000. – 464 с.

Організація виробництва: Навч. посіб. /В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. – К.: Лібра, 2003. – 336 с.

Орлов О.А. Планирование деятельности промьышленного предприятия. Учебник. – К.: Скарби, 2006. - 416 с.

Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.

Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва : підручник. – ЛьВів: «Магнолія плюс», 2005. – 400 с.

Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін.. Економіка підприємства: підручник / за загальною редакцією Й.М. Петровича – Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча – 2004.-680 с.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. – К.: КНЕУ, 2000.–528 с.

Покропивний С.Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г.О., Шапринська Л.М. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. - К.: КНЕУ, 2001. - 160 с.

Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. по-сібник / М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. — К.: КНЕУ, 2002. - 252 с.

Примак Т.О.Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: МАУП, 1999. – 108 с.

Протопова В.О. , Полонський А.Н. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: ЦУП, 2003 – 220 с.

Пушкар М.С. Планування і організація підприємств, об’єднань і комплексів. Навч. посібник .- К.: НМК, 1992. – 414 с.

Сідун В.А., Пономарьова Ю.В., Економіка підприємста: навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 436с.

Скворцов Н.Н. Как разработать бизнес-план предприятия? Практическое руководство для бизнесменов. – К.: МКП „Прометей”, 1994. – 96 с.

Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства. Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. - 156 с.

Хопчан М.І., Харів П.С., Бойчик І.М., Латиш О.Я. Організація і планування виробництва: Теорія і практика. Навч. посібник. – Тернопіль: Марком, „Нова генерація”, 1996. – 194 с.

Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник.— Житомир: ЖІТІ, 2002. - 388 с.

Штефанич Д.А., Вашків П.Г., Штефанич О.Д. Бізнес-план фірми. – Тернопіль, 1997. – 144 с.

Экономика предприятия / Под ред. Горфинкеля В.Я., Купорякова З.М. – М.: ЮНИТИ, 1996. – 367 с.

Экономика предприятия: Тесты, задачи, ситуации: Учеб. пособие для вузов / Под ред. В. А. Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 254 с.