5.7.Ієрархічні моделі оцінювання економічного ризику та обґрунтування прийняття багатоцільових рішень Загальна ієрархічна модель та етапи її побудови

Майже кожну більш-менш складну практичну задачу обґрун­тування прийняття рішення доводиться розв'язувати за умов не­визначеності, конфлікту й зумовленого ними ризику, з позиції досягнення різних (часто суперечливих) цілей та з використан­ням при цьому кількох критеріїв оцінювання якості альтернатив­них рішень (стратегій).

Один із підходів до реалізації цієї ідеї — розгляд певної еко­номічної проблеми як ієрархічної структури. Сутність цього під­ходу полягає в тому, що кожен елемент (інформаційну базу) ви­щого рівня ієрархії можна розкласти (деталізувати) на кілька часткових елементів нижчого рівня, які, у свою чергу, деталізу­ються множиною елементів наступного (нижчого) рівня тощо. Цей процес триває доки з'являється можливість побудувати ма­тематичні моделі у вигляді цільових функцій (функціоналів оці­нювання) для простіших часткових цілей.

Слід виокремити такі етапи побудови ієрархічної моделі:

3. формування множини допустимих рішень (стратегій);

4. формування множини цілей та побудова цільових функцій (функціоналів оцінювання);

5. формування набору критеріїв оцінювання якості рішень (стратегій);

6. встановлення шкали їх оцінювання (методу нормалізації);

7. виявлення системи пріоритетів суб'єкта управління;

8. побудова вирішувальних правил.

Теоретико-ігровий підхід до побудови багатоцільової моделі

Позначимо цільові функції, що відповідають системі цілей, на які орієнтується економічна система (фірма, СПР), через

де S — множина альтернативних рішень; — множина станів економічного середовища; N— кількість цілей.

Необхідно зазначити, що в дискретному випадку (який є адекватним наявній інформації, а тому покладений в основу переваж­ної більшості моделей) розглядаються (цільові) функціонали оці­нювання:

— кількісна оцінка рішення (стратегії) з по­зиції е-ї цілі за умови, що економічне середовище перебуває у стані . Тобто обґрунтування при­йняття багатоцільових рішень за умов невизначеності, конфлікту й зумовленого ними ризику здійснюється з використанням теоретико-ігрового підходу, власне, шляхом аналізу трьох множин: — множина всіх функціоналів оцінювання.

Формування набору критеріїв

Необхідно відмітити, що мета формування набору критеріїв оці­нювання якості рішень (стратегій) полягає у найповнішому виокрем­ленні тих аспектів наслідків, на які зважають під час порівняння альтернативних рішень. При цьому набір критеріїв має задовольня­ти таким вимогам, як повнота, ненадмірність, оперативність тощо .

Множину критеріїв, які обрав СПР для порівняльного аналізу рі­шень, позначимо через . Тоді кожному рішенню (стра­тегії) відповідає вектор ,який є кількісним відображенням спектра її якісних характерис­тик, виокремлених на основі цільового функціонала оцінювання . Елемент вектора яв­ляє собою реалізацію q-го критерію якості (кількісна оцінка q-ї якісної характеристики рішення ), — вектор оцінювання, що відповідає рішенню .