Аналіз ризику можливих збитків

Аналіз ризику можна здійснювати з позиції можливих збитків, певною мірою притаманних будь-якому проекту. У низці праць, вжито поняття областей (зон) ризику. Виокремлю­ють такі зони ризику:

• Безризикова зона — область, в якій випадкові збитки неочікуються, їй відповідають майже нульові збитки. Це — область зиску підприємця.

• Зона допустимого ризику — область, у межах якої зберіга­ється економічна доцільність підприємницької діяльності, тобто випадкові збитки можуть мати місце, але вони менші за сподіва­ний прибуток від підприємницької діяльності.

• Зона критичного ризику — область, де можливою є величи­на збитків, обсяг яких перевищує величину очікуваних прибутків і може сягати величини обчисленої (розрахункової) виручки від підприємницької діяльності. Величина збитків у цій зоні може призвести до втрати всіх коштів, вкладених підприємцем у справу.

• Зона катастрофічного ризику — область можливих збит­ків, які за своєю величиною (обсягом) перевищують критичний рівень і можуть сягати величини (обсягу) майнового стану підприємця. Катастрофічний ризик може призвести до краху, бан­крутства підприємства, закриття й розпродажу його майна. До категорії катастрофічного ризику слід віднести також ризик, пов'язаний із безпосередньою загрозою для життя чи екологіч­ною катастрофою.

Слід зазначити, що найповніше уявлення про ризик дає крива щільності розподілу ймовірності збитків. Типову криву такого виду зображено на мал. 5.5

Мал. 5.5. Крива щільності розподілу ймовірності збитків

На малюнку 5.5 позначено найбільш характерні точки що­до величини можливих збитків: х*— точка, що відповідає ве­личині модальних збитків; — точка, що відповідає величині можливих збитків, яка за розмірами дорівнює величині очіку­ваного (розрахункового), прибутку; х_кр — точка, що відповідає величині збитків, яка за розмірами дорівнює величині повної розрахункової суми виручки; х_кт — точка, що відповідає вели­чині збитків, яка за розмірами дорівнює вартості всього майна підприємця.

Точки х = 0 та визначають межі зони допустимого ри­зику. Точки та х = х_кр визначають межі зони критичного ризику. Точки х = х_кр та х = х_кт визначають межі зони катастро­фічного ризику.

Зазначимо, що у прикладних проблемах поряд із кривою щільності розподілу ймовірності збитків (Дх)) не менш важливу роль відіграє функція розподілу ймовірності збитків р(х) (інтег­ральна функція). Цю функцію можна безпосередньо використовувати для визначення ймовірності недосягнення збитками фік­сованого рівня х_а:

або ймовірності перевищення цього рівня (оберненої величини):

Загальні підходи до кількісного оцінювання ступеня ризику

Важливою проблемою є розроблення методик кількісного оцінювання ступеня ризику в різних сферах економічної діяльно­сті, розвиток відповідного механізму відстежування (моніторин­гу), контролю економічного ризику та управління ним на засадах системного аналізу.

Зазначимо, що історично першим способом подолання неви­значеності було винайдення ймовірностей, створення теорії ймо­вірності на базі аксіом.

Пізніше почали застосовувати ймовірності, що не мають час­тотного сенсу, а виражають пізнавальну активність дослідника щодо невизначених процесів, який мусить приймати рішення (оцінювати) за умов дефіциту необхідної інформації. Зрештою з'явилися суб'єктивні (аксіологічні) ймовірності.

Нині можна виокремити низку математичних теорій, які до­цільно застосовувати для формалізації невизначеності й вимірю­вання ризику:

• багатозначна логіка;

• теорія ймовірності;

• теорія похибок (інтервальні моделі);

• теорія інтервальних середніх;

• теорія суб'єктивних імовірностей;

• теорія нечітких множин;

• теорія нечітких мір та інтегралів.

У концептуальному сенсі кількісне оцінювання ступеня ризику ґрунтується на: якісному аналізі ризику; кількісному аналізі ри­зику; ставленні до ризику його суб'єкта.

Необхідно наголосити, що міра ризику має відображати сту­пінь відхилення від цілей, бажаного (очікуваного) результату, мі­ру невдачі (збитків) з урахуванням впливу керованих (контро­льованих) і некерованих (неконтрольованих) чинників, прямих і зворотних зв'язків, ураховувати різні грані цього феномена еко­номічного буття. Отже, можна дійти висновку, що кількісна міра ризику є вектором, компоненти якого відображають різні грані ризику і формуються залежно від цілей дослідження, прийнятої системи гіпотез, наявної інформації, ставлення суб'єкта ризику до невизначеності, конфліктності.

Насамкінець, слід зазначити, що кількість показників ступеня ризику в економіці та підприємництві невпинно зростає й зроста­тиме надалі через багатогранність ризику.