Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
EMM.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4.26 Mб
Скачать

Аналіз ризику методами імітаційного моделювання

Методи імітаційного моделювання широко застосовують в економіці. Подібно до методу аналізу чутливості ризику, тут та­кож оцінюють коливання результуючого показника за випадко­вих змін вхідних величин, але детальніше, з урахуванням рівня взаємозалежності вхідних величин.

Узагальнюючи матеріали, наведені в низці літературних дже­рел, у процесі кількісного аналізу ризику за допомогою методів імітаційного моделювання можна виокремити сім кроків.

Перший крок аналізу полягає у формуванні моделі об'єкта (проекту), що розглядається.

Другий крок здійснюють для визначення ключових аргументів (чинників ризику), застосовуючи, зокрема, метод аналізу чутли­вості (вразливості).

Для подальшого аналізу ризику залишаються лише ті чинни­ки, які не є строго детермінованими, а еластичність відповідної функції за цим чинником (аргументом) є значною (суттєвою).

Третій крок полягає у визначенні можливих інтервалів відхилень прогнозованих значень параметрів (чинників ризику) від очікуваних (найімовірніших). На цьому етапі доречно вико­ристовувати математичні (статистичні) оцінки якості прогнозів.

Четвертий крок полягає у визначенні розподілу ймовірності випадкових значень аргументів (чинників ризику). Він здійсню­ється паралельно з третім кроком.

П'ятий крок призначений для виявлення залежності, яка на практиці може існувати між ключовими аргументами (чинниками ризику). Вважають, що дві та більше випадкові змінні корельовані у тому разі, коли вони змінюються систематично.

Слід зазначити, що ігнорування кореляції може призвести до неправильних результатів в аналізі ризику, тому важливо пере­конатися в наявності або відсутності таких взаємозв'язків і, де це необхідно, ввести під час моделювання обмеження, здатні знизи­ти до раціонального рівня ймовірність вироблення сценаріїв, що порушують вплив кореляції (взаємозалежності).

Шостий крок полягає у здійсненні генерації випадкових сце­наріїв відповідно до системи прийнятих гіпотез щодо чинників ризику та згідно з обраною на першому кроці моделлю. Після то­го, як усі гіпотези і відповідні залежності ретельно досліджено, послідовно здійснюють обчислення згідно із побудованою мо­деллю доти, доки отримують репрезентативну вибірку можливих значень ключових аргументів. Для цього, як свідчить досвід, до­статньо, щоб вибірка була одержана як результат здійснення 200—500 обчислень («прогонів»). Серію «прогонів» здійснюють за методом Монте-Карло.

Сьомий крок. Після серії «прогонів» можна одержати розподіл частот для підсумкового показника (ефективності, чистої те­перішньої вартості проекту, норми доходу тощо). Результати мож­на подати як дискретним, так і неперервним законом розподілу результуючого показника як випадкової величини. Для перевірки гіпотез щодо виду закону розподілу можна застосувати відповід­ні статистичні критерії, а також обчислити числові характеристи­ки результуючого показника: математичне сподівання, дис­персію, семіваріацію, асиметрію, ексцес тощо. Слід наголосити, що отримані результати вимагають інтерпретації

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]