Розділ 3. Балансові моделі економіки

3.1. Теорія загальної рівноваги

Слово «баланс» походить від франц. balance – терези або лат. bilanx – мають дві вагові чаші. Ми визначимось, що рівновага - це система показників, які характеризують співвідношення або рівновагу.

В економіці складають такі баланси: бухгалтерський; доходів і витрат підприємства; народного господарства країни (до якого належить баланс доходів і витрат населення); національного доходу; суспільного продукту; трудових ресурсів; основних фондів; виробничих потужностей; міжгалузевий та ін.

Балансовий метод застосовують в аналізі господарської діяльності та плануванні. В аналізі господарської діяльності – це порівняння взаємопов‘язаних показників господарської діяльності в цілях з‘ясування та вимірювання їх взаємного впливу і визначення резервів підвищення ефективності виробництва. Балансовий метод у плануванні – це узгодження потреб і ресурсів, порівняння затрат і результатів, узгодження та координація всіх завдань і показників плану забезпечення єдності та збалансованості всіх його частин і розділів.

Баланс і балансовий метод застосовують на всіх рівнях планування та керування економікою (підприємства, території, регіону, галузі, країни). При вивченні мікро- та макроекономічних проблем використовують однаковий інструментарій, але розглядають економічні явища під різним кутом зору. Макроекономіка вивчає стан, економічне “здоров‘я” країни; аналізує такі сукупні величини, як національний продукт, загальний рівень цін та ін. Основними макроекономічними проблемами є обсяг виробництва в країні, економічне зростання, зайнятість, інфляція та ін. У мікроекономіці вивчають обсяг виробництва окремої продукції та ціни на окремих ринках; чинники, що впливають на зміну попиту та пропозиції окремих товарів; з‘ясовують мотиви поведінки індивідуума та фірми.

Розглянемо балансовий метод і його математичне вираження в макроекономіці.

Проблема макроекономічної рівноваги – це проблема вибору, що задовольняє всіх у суспільстві; при цьому спосіб використання обмежених ресурсів (капітал, земля, праця) для створення різних товарів та їх розподіл між різними членами суспільства збалансовані. Ця збалансованість означає, що створюється сукупна пропорційність: виробництва і споживання; ресурсів та їх використання; пропозиції та попиту; чинників виробництва та їх результатів; матеріально-речових і фінансових потоків.

Отже, макроекономічна рівновага є основною проблемою економічної теорії та економічної політики країни. Цей висновок ґрунтується на тому, що ідеальна (теоретично бажана) рівновага – це стабільне використання економічної “енергії” індивідів при повній оптимальній реалізації їх інтересів для всіх структурних елементів, секторів, сфер народного господарства. У такому розумінні економічна рівновага є економічним ідеалом, системою хоча й істотних, але абстракцій реального життя.

В.Парето авторитетно стверджував, що економічна наука в своєму розвитку та русі до оптимального розміру має пройти три фази:

• емпіричне виявлення та фіксування економічних відносин;

• виявлення істотних зв‘язків між ними;

• точне кількісне визначення умов рівноваги елементів, з яких складаються економічні явища, згідно із законом про вільну конкуренцію.

В ідеалі (оптимумі) третя фаза є метою економічного наукового знання. За логікою В.Парето, макроекономічним ідеалом у теорії є побудова моделі загальної рівноваги економічної системи; на практиці – приведення поведінки всіх споживачів і виробників відповідно до закону вільної конкуренції. Принципові вимоги закону вільної конкуренції до основних елементів рівноважної економічної системи наведено у вигляді таблиці атрибутивних ознак (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Елемент економічної системи	Вимоги закону вільної конкуренції
Економічний індивід	Вільний (приватний) власник ресурсів
Споживач	Поведінка направлена на пошук максимуму корисності товарів
Фірма (виробник)	Економічна діяльність напрямлена на забезпечення максимуму прибутку підприємцем
Робітник	Поведінка напрямлена на пошук максимуму корисності від продажу чинника виробництва – праці
Ринок	Оптимальність стратегії учасників обміну
Добробут	Рівність в обміні для двох будь-яких його учасників співвідношення (корисності будь-якої пари придбаних ними товарів)
Макроекономічне відтворення	Оптимальне стійке економічне зростання

Прикладами простих моделей економічної рівноваги можуть бути:

• модель Сея, в якій макроекономічне пропонування товарів створює особистий попит, або AS=AD, де AS – сукупні пропозиції; AD – сукупний попит;

• модель “національного рахунку країни”, в якій обсяг сукупних національних витрат дорівнює національному прибутку, або

АЕ=NJ,

де АЕ – обсяг національних витрат; NJ – національний прибуток.

Нині існує багато моделей макроекономічної рівноваги, специфіку яких визначають авторські погляди на проблему та їх здатність відокремлювати головні економічні інтереси економічної діяльності. З усієї сукупності виділяють основоположні моделі, які наведені в табл.3.2.

Таблиця 3.2

Автор моделі	Характер моделі
Ф.Кене	Схема відтворення на прикладі економіки Франції XVIII ст.
К.Маркс	Схеми простого та розширеного капіталістичного суспільного виробництва й обігу
В.Ленін	Схеми капіталістичного суспільного розширеного відтворення зі зміною органічної побудови капіталу
Л.Вальрас	Модель загальної економічної рівноваги в умовах дії закону вільної конкуренції
В.Леонтьєв	Модель “витрати-випуск”
Л.Кейнс	Модель короткострокової економічної рівноваги
Дж.Нейман	Модель рівноваги розширюваної економіки

Серед множини моделей виключне значення в умовах ринкової економіки належить моделі Л.Вальраса. Це перша модель, яка за формою є макроекономічною, а за змістом її основою є мікроекономічні показники, що характеризують поведінку на ринку окремих виробників і споживачів товарів. Водночас модель Л.Вальраса є математичною, основаною на системі лінійних рівнянь. Для кожного товару виділяється окреме рівняння. Модель Вальраса містить чотири групи рівнянь загальною кількістю 2m+2n:

група m рівнянь, що виражає обсяг попиту на вироблену продукцію як функцію цін, тобто

х₁₌f(p_1, p_2,…, р_m;v_1, v_2,…, v_n),

………………………..

х_m=f(p_1, p_{2, …,}р_m;v_1, v_2,…, v_n);

група n рівнянь, що визначають обсяг пропонованих виробничих послуг як функцію цін, тобто

у₁₌j(v_1, v_2,…, v_n; p_1, p_2,…,р_m),

………………………………

у_n=j(v_1, v_2,…, v_n; p_1, p_2,…,р_m);

група m рівнянь, що визначають ціни виробленої продукції в цінах споживаних виробничих послуг через технологічні коефіцієнти, тобто

р₁₌ a₁₁ v₁ + a₁₂ v₂ + …+ a_1n v_n,

_{………………………………………………….}

Р_m= a_m1 v₁ + a_m2 v₂ + …+ a_mn v_n;

група n рівнянь, що визначають рівновагу між сукупною кількістю виробничих послуг, проданих на ринку, і кількістю споживаних окремих предметів вжитку (вироблених унаслідок витрат відповідних виробничих послуг), тобто

у₁₌ a₁₁ х₁ + a₂₁ х₂ + …+ a_m1 х_m,

_{………………………………………………….}

Y_n= a_1n x₁ + a_2n x₂ + …+ a_mn x_m.

У системі рівнянь величини р_i, v_J, х_i, у_j., " i = , j = означають:

р_i – ціна виробленого блага i-го виду;

v_J - ціна проданої послуги j-го виду;

х_i - кількість виробленого блага i-го виду;

у_j – кількість проданої споживчої виробничої послуги j‑го виду.

Четверта група рівнянь у моделі Вальраса є прообразом моделі В.Леонтьєва “витрати-випуск”. Незважаючи на те, що модель Леонтьєва істотно відрізняється від моделі Вальраса (в останній матриця технологічних коефіцієнтів прямокутна, а в моделі Леонтьєва – квадратна; у моделі Леонтьєва структуровано валовий випуск на проміжний і кінцевий та ін.), основна ідея моделі “витрати-випуск” містилася у висновках Вальраса.

У США для практичного аналізу макроекономічної рівноваги в продовження розвитку ідеї Вальраса було складено (1936 р.) баланс міжгалузевих зв’язків “витрати-випуск”. У його побудові активну участь брав Леонтьєв. Він запропонував макроекономічну модель загальної ринкової рівноваги, побудовану на основі структурних взаємозалежностей усіх фаз відтворення – виробництво, розподіл, обмін і споживання. На ідею Леонтієва “витрати-випуск” істотно вплинув досвід побудови Балансу народного господарства радянської економіки за 1923/24 р. У колишньому СРСР в 1961 р. було побудовано перший звітовий Міжгалузевий баланс (МГБ) за даними 1959 р., а також перший плановий МГБ на 1962 р. Ці баланси в США та колишньому СРСР було побудовано з різною метою. У радянській економіці практичне застосування МГБ більшою мірою мало технологічний характер, ніж економічний. Із моделі було вихолощено ринковий зміст, у моделі Леонтьєва міжгалузеві потоки продукції мають товарний характер.