4/ Подібна (однорідна) продукція

Суд ЄС дав широке тлумачення поняттю "однорідні продукти" з точки зору ст. 110 ДФЄС. Воно охоплює не стільки податкову класифікацію продукції під однією назвою, скільки її призначення.

У справі 106/84 Commission v. Dcnmark [ 1986] при визначенні подібної продукції Суд ЄС враховував те, чи "мають вироби схожі характеристики і чи вони задовольняють однакові вимоги з позиції споживача ... не тому, що вони повністю ідентичні, а тому, що їхнє застосування є однаковим або порівнюваним". Ця справа стосувалася природи і призначення вина, що вироблялося з винограду та фруктів. Суд ЄС дійшов висновку, що ці вироби подібні, оскільки вироблялись із однорідної базової сільськогосподарської продукції, за допомогою процесу ферментації, мали однаковий вміст алкоголю і задовольняли потреби споживачів більш-менш однаковим шляхом. Тому Суд ЄС визнав, що відмова Данії від оподаткування продукції за еквівалентною ставкою порушує ст. 90 Договору про заснування ЄЕС (нині - ст. 110 ДФЄС).

У справі 243/84 John Walker [1986] Суд ЄС дійшов висновку, що фруктовий лікер та віскі мають зовсім різні суттєві характеристики стосовно вмісту алкоголю та способу виробництва. І хоча віскі (хай і помилково) і лікер (за звичаєм) розбавляються при споживанні, ці вироби не є подібними.

5/ Непрямий захист через оподаткування

Внутрішнє оподаткування, яке передбачає непрямий захист вітчизняних продуктів, суперечить ст. 110 ДФЄС. Ч. 2 ст 110 ДФЄС має більш широке тлумачення, ніж її перша частина, оскільки робить недоцільним вирішення питання про подібність вітчизняної та імпортованої продукції. Згідно з цією частиною необхідно, аби було доведеною, що вітчизняні та імпортовані вироби (не будучи подібними) фактично конкурують, і що в результаті дії спірного податкового режиму забезпечується непрямий захист вітчизняної продукції. Справа 170/78 Commission v. United Kingdom [1980] стосувалась конкуренції між вином та пивом на англійському ринку. Для Англії вино є типовим імпортованим продуктом, а пиво - типовим вітчизняним продуктом. Не вимагає доказів, що це безсумнівно різнорідні вироби. У Великій Британії податок на вино був вищий, ніж на пиво. Суд ЄС повинен був встановити, чи можуть різні ставки податків зашкодити продажу вина у Великій Британії. У своєму поданні до Суду ЄС Велика Британія робила наголос на тому, що ці вироби не є взаємозамінним, а тому не конкурують на ринку між собою. У цьому зв'язку вона вказувала на споживацькі звички, які надають перевагу пиву, та на те, що пиво переважно п'ють у барах, а вино - вдома. Проте Суд ЄС звернув увагу на можливість існування конкуренції між цими виробами у сегменті дешевих марок вин. Тому більше оподаткування вина, що маркувалось як продукт розкоші, означало непрямий захист вітчизняної продукції, що є порушенням ст. 90 (нині - ст. 110 ДФЄС). І можливе небажання споживача перейти до вживання вина пояснювалось вищою ціною, спричиненою більшими податками. Отже, Велика Британія була зобов'язана збільшити податки на пиво, одночасно зменшивши їх на вино.