Лекція 5. Держава як суб'єкт інвестиційної діяльності. Державне регулювання інвестиційної діяльності.

1. Інвестиційний клімат

2. Необхідність, мета та форми державного регулювання інвестиційної діяльності

3. Пряме управління державними інвестиціями

4. Організаційно-правові методи регулювання інвестиційної діяльності

5. Економічні методи регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності

6. Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності

1. Інвестиційний клімат

Інвестиційний клімат держави — це сукупність політич­них, правових, економічних і соціальних умов, які забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних ін­весторів. Сприятливий інвестиційний клімат має захистити інвес­тора від інвестиційних ризиків (непередбачених фінансових втрат капіталу та прибутків (доходів). Сукупність інвестиційних ризиків всебічно характеризує інвестиційний клімат (від неспри­ятливого до сприятливого).

У макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення інфляції, забезпечення захисту депозитів і вкладів, зниження процентних ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту населення.

Чинники створення інвестиційного клімату можна ранжувати за такою схемою (рис. 1.3):

До чинників, які забезпечують подолання або зниження ризи­ків для інвесторів в Україні, належать:

1. рівень розвитку продуктивних сил і стан ринку інвестицій;

1. правове поле держави (законодавча база);

2. політична воля всіх гілок влади;

3. стан фінансово-кредитної системи;

4. статус іноземного інвестора;

5. інвестиційна активність населення.

Країна, в якій вітчизняний інвестор практично не вкладає кош­ти у розвиток виробництва, не є привабливою і для іноземного інвестора. Тому за умов економічної кризи важливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв (промислова політика), а також упро­вадження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвес­тиційної активності.

Основним завданням інвестиційної політики держави є забез­печення оптимальної організаційної структури суспільного виробництва і на цій основі здійснення структурної перебудови національної економіки.

Сучасна інвестиційна політика має суперечливий характер, оскільки, з одного боку, направлена на збільшення обсягів інвес­тування, пошук джерел інвестиційних ресурсів і на цій основі забезпечення виробничого розвитку країни, а з другого боку, призводить до різкого спаду обсягів інвестування, скорочення державних централізованих інвестицій, а також знецінення і скорочення інвестиційних ресурсів суб'єктів інвестування через неефективну амортизаційну, непродуману податкову та грошово-кредитну політики.

Елементами економічного механізму реалізації інвестиційної політики є пільгові позики, субсидії, пряме фінансування та кредитування з бюджету, держзамовлення на інвестиційну продукцію, пільгове оподаткування інвесторів тощо

Інвестиції в економіку України сьогодні збільшуються повільно. Впродовж останніх років вони коливаються в межах 16-21% від ВВП. Світовий досвід показує, що для економіки країни небезпечно, коли обсяг інвестицій є нижчим межі 17-25% ВВП.