7. Географічні засади територіального проектування і планування

1. Еволюція відносин між фізичною географією, технічною наукою та проектною справою

Виділяють три основні етапи.

І етап.

Географія служить техніці. Перед географією стоїть основна ціль – допомагати техніці досягати максимального використання природних ресурсів і сприяти мінімізації витрат при освоєнні природних ресурсів. При цьому географи розуміють, що технічні засоби можуть витримувати певні критичні навантаження, можуть потерпати від землетрусів, ураганів, селів та інших негативних природних явищ. Фізична географія попереджає техніку про найбільш можливі природні навантаження, збирає знання про природні ресурси, їх відтворюваність. Географія постачає техніці природничо-наукову інформацію, яка співставляється з технічними нормативами, або ці нормативи характеризують стійкість технічних споруд під час дії природних процесів. Природознавці мали головним завданням постачати техніку природознавчою інформацією. Також географи проводили польові дослідження, складали карти, легенди до них і т.д. в географії з’являються прикладі напрямки і нові дисципліни: інженерна гідрологія тощо. Географ виступає в якості розвідника, пошукача. Основним видом його діяльності є експедиційні польові дослідження. В цілому, це етап, коли географія була «вірною супутницею» технічних наук.

ІІ етап – етап протидії.

Суть цього етапу полягає в тому, що тут починається вивчення негативного впливу інженерних споруд на природні умови; формулюються висновки, рекомендації, що сприятимуть мінімізації негативного технічного впливу на природу; з’являються дослідження, які характеризують стійкість, ємність природних систем, норми використання того чи іншого природного ресурсу; формулюються географічні характеристики природних систем і співставляється з характеристиками технічних систем. Географи виявляють можливості чи неможливості вписування технічних систем в природні комплекси, таким чином виступаючи в ролі експерта, прогнозиста, є активними учасниками прийняття рішень.

ІІІ етап – етап спільної дії.

На даному етапі формується новий предмет дослідження. Дослідники виходили з того, що в результаті взаємодії природних і техногенних систем створюється новий об’єкт дослідження, метою якого є оптимізація природно-технічних систем. Географи беруть участь у розробці і обґрунтуванні проектів. Формуються нові галузі знань: наприклад, інженерна географія. Зростає участь географів у розв’язанні технічних, економічних, природних проблем. У результаті – формується конструктивна географія.

2. Види проектування

Інженерне проектування – проектування різних систем, споруд, що зводиться до розв’язання технічних задач, повинно бути науково обґрунтованим і враховувати соціальні та екологічні аспекти реалізації проекту.

У процесі інженерного проектування виділяють три основні види діяльності:

1. винахідництво

2. інженерний аналіз

3. прийняття рішень

Основне завдання: розробка певних систем, елементів, процесів, які забезпечують оптимальне використання поставленого завдання при деяких обмеженнях, які накладаються на інженерні рішення.

Процес проектування складається з кількох етапів:

1. постановка задачі і з’ясування цілі, яка має бути досягнута

2. опис більш конкретного завдання, вибір шляху розв’язання задачі, яка передбачає прийняття рішень

3. формулюючи спосіб розв’язання задачі, необхідно проявити винахідливість, визначити ідею

4. ідея, яка закладена в основу проекту, підлягає інженерному аналізу шляхом моделювання

5. етап конкретизації рішень

6. запуск моделі у виробництво

Територіальне проектування:

1. соціальне

2. природоохоронне

3. регіональне

Соціальне проектування – можливість управління соціальними процесами, суспільними відносинами і засіб регулювання соціальних процесів.

Процес соціального планування включає:

1. з’ясування суті соціальних потреб

2. визначення відповідності соціальних потреб

3. формування концепції соціального розвитку