Географічні дослідження для цілей рекреації

Такі дослідження – одна із самих популярних сфер практичного застосування ландшафтознавства.

При рекреаційній оцінці доводиться виходити із специфіки вимог, що висуваються до природних умов відпочинку різними групами населення (в залежності від віку, стану здоров’я, професійних та інших особливостей). Але існують такі властивості природного комплексу, які практично у будь-якому випадку є бажаними: внутрішнє різноманіття ландшафту, комфортність кліматичних умов, живописність, оптимальна лісистість, наявність водойм, чистота повітря, води тощо. На цьому загальному фоні може бути проведена детальна диференціація стосовно різних видів відпочинку – літнього і зимового, активного чи пасивного. Найкращу об’єктивну основу для різносторонньої рекреаційної оцінки природних умов являє собою ландшафтна карта з відповідною характеристикою ландшафтів і урочищ. Тому у сфері ландшафтно-рекреаційних досліджень встановились тісні зв’язки між колективами ландшафтознавців і рядом проектних інститутів у різних містах.

Дуже серйозну проблему у ландшафтно-рекреаційних дослідженнях являє собою вивчення стійкості геосистем до рекреаційних навантажень – витоптування ґрунтів, рослинного покриву, пошкодження дерев, збір грибів, ягід, квітів, вилов риби, лісові пожежі тощо. Різні фації та урочища володіють неоднаковою стійкістю до подібних впливів, а від цього залежать науково обґрунтовані норми відвідування їх відпочиваючими, а також необхідність тих чи інших природоохоронних заходів.

Прогнозування

Прогнозування – процес отримання даних про можливий стан об’єкту дослідження.

Прогноз – результат прогнозних досліджень.

Прогностика розглядається як теорія прогнозування.

Предмет прогностики – дослідження законів і методів прогнозування.

Прогноз – науково обґрунтоване передбачення тенденцій у зміні навколишнього природного середовища і виробничо-територіальних систем. Це специфічний вид пізнання, де досліджується не те, що є, а те, що буде.

Отже, географічне прогнозування необхідно розглядати як науково обґрунтовані результати про майбутнє географічного середовища на основі минулого і сучасного його стану з метою прийняття практичних рішень щодо раціонального використання природного середовища і його збереження.

Схема прогнозування:

1. уявлення про минулі і сучасні закономірності і тенденції розвитку об’єкта прогнозування

2. науково обґрунтоване майбутнє, розвиток і стан об’єкту

3. уявлення про причини і фактори, що визначають зміну об’єкту, а також умов, що можуть стимулювати або затримувати розвиток

4. прогнозні висновки і рішення про управління НПС

Вибір головної проблеми має ґрунтуватися на наступних критеріях:

• відповідність сучасним суспільним і науково-технічним проблемам

• актуальність на значний період часу (25 років і більше)

• наявність наукових передумов вирішення даної проблеми

Географічні пронози можуть бути як частковими, або галузевими, так і комплексними. Головне завдання географічного прогнозування можна визначити як наукову розробку уявлень про географічні системи майбутнього.

Відправними моментами для географічного прогнозу слугують, з одного боку, вивчення закономірностей розвитку геосистем, а з іншого – поточні і перспективні плани соціально-економічного розвитку, а також прогрес техніки, які визначають напрямки людського впливу на природні комплекси. У залежності від конкретних завдань розрахункові строки географічного прогнозу можуть бути різними. Найбільш актуальним є прогноз на найближчі роки і десятиліття. Можливо, звичайно, розробляти пронози і на більш тривалі терміни, але відповідно зменшується вірогідність того, що прогноз справдиться, а крім того, у таких довготермінових прогнозах неможливо врахувати соціально-економічні фактори, адже ніхто не візьме на себе сміливість передбачати шляхи розвитку людського суспільства і науково-технічного прогресу на таку віддалену перспективу.

Просторові масштаби географічного прогнозу також різноманітні. Цілком закономірно ставити питання про майбутнє елементарних геосистем, обширних регіонів і всієї епігеосфери.

Основні методи географічного прогнозування:

1. екстраполяція (ніби продовження виявлених закономірностей минулого розвитку геосистем на майбутнє)

2. географічні аналоги (перенесення закономірностей, встановлених у одних ландшафтах, на інші, близькі або однотипні ландшафти)

При географічному прогнозуванні велику допомогу можуть надати математичні моделі геосистем. Важливим інструментом і тут залишається карта.