Тема 6. Прикладні дослідження в географії Цілі і напрямки прикладної географії

Географія завжди знаходила собі практичне застосування. У минулому її прикладні функції були переважно довідково-інформаційні. На сучасному етапі прикладне значення географії визначається перш за все її роллю у вирішенні проблем взаємодії природи і суспільства, причому не лише в теоретичному аспекті, але і у практичному або конструктивному.

У наш час в сучасних географічних науках вже існують спеціалізовані прикладні розділи або напрямки (наприклад, прикладна геоморфологія, будівельна кліматологія), а крім того на стику географії з технічними науками виникли самостійні прикладні дисципліни. Деякі з них знаходяться на порівняно початкових стадіях формування (інженерна географія, меліоративна географія, рекреаційна географія).

Слід відмітити, що цілі прикладних географічних досліджень можна розглядати двояко. Найпростіша, пасивна форма зв’язку географічних наук з практикою зводиться до оперативного обслуговування різних поточних господарських запитів – головним чином шляхом забезпечення їх необхідною інформацією: картами, схемами районування, статистичними даними, описами. Але такий підхід сильно звужує практичне значення нашої науки і не дозволяє повністю використати її науковий потенціал. Більш досконала, активна форма прикладних географічних досліджень передбачає безпосередню участь географа у постановці господарських та інших практичних завдань, у плануванні і проектуванні. Це означає, що географічні дослідження повинні мати випереджувальний характер, тобто передувати розробці планів і проектів. Такий профіль прикладної роботи географа безпосередньо відповідає його провідній ролі у обґрунтуванні наукових принципів оптимізації взаємовідносин між людиною і географічним середовищем і, звичайно, потребує опори на всебічне (фундаментальне) дослідження і аналіз геосистем.

Зміст прикладних досліджень активного типу визначається перш за все роботами з оцінки природних комплексів і прогнозування їх подальшої «поведінки» в залежності від запланованого впливу.

Оціночні дослідження і географічний прогноз

Суть оціночних досліджень у географії полягає у визначенні ступеня придатності або сприятливості природних умов для тих чи інших суспільних потреб. Оцінка природного середовища повинна слугувати необхідною передумовою для прийняття рішення про його раціональне використання, охорону і покращення. Об’єктами оцінки можуть бути будь-які окремі елементи природного середовища, але в цьому часто буває замало практичного змісту, оскільки всі елементи виступають разом і вплив кожного з них залежить від решти. Відповідно, найбільш актуальним завданням є оцінка природного комплексу як цілого.

Що стосується цілей оцінки, то вони практично нескінченні; оцінка геосистем може бути здійснена з точки зору можливості сільськогосподарського освоєння території загалом або лише стосовно якоїсь галузі або культури, з точки зору будівництва залізничних або шосейних шляхів, нафтопроводів, житлових масивів, організації тих чи інших видів відпочинку, лікування і т.д. Один і той же ландшафт може являти собою різну цінність в залежності від того, з позиції якого суб’єкту до нього підходити.

Існують різні форми і методи оцінок. Кількісна оцінка базується на економічних критеріях (наприклад, ефективності освоєння території з врахуванням необхідних затрат) і виражається у вартісній формі. Питання економічної оцінки природних ресурсів викликають ще багато питань.

Найбільш універсальне значення має якісна оцінка, тобто групування природних комплексів з урахуванням тих якостей, які виявляють позитивний і негативний (обмежений) вплив на даний суб’єкт. Наприклад, для сільськогосподарського освоєння важливо прийняти до уваги нахил поверхні, характер форм рельєфу, тепло- і вологозабезпеченість, природну дренованість, умови перезимування культур, строки готовності ґрунту до обробки, водний режим, хімічний і механічний склад ґрунту, його завалуненість та інші якості, характер материнських порід. Поєднання цих показників можуть дати величезне різноманіття конкретних природних умов сільськогосподарського виробництва.

Зазвичай кожний показник оцінюється окремо у балах, потім оцінки всіх показників сумуються, і сума балів слугує основою для розробки всіх природних комплексів, що підлягають оцінці і поділу на бонітіровочні групи, наприклад найбільш сприятливі, сприятливі і несприятливі.

Якісна оцінка не може обмежуватися встановленням сумарного балу, або бонітету, вона повинна завершуватися класифікацією природних комплексів, що розкриватиме їх якість з точки зору даного суб’єкту. Результати цієї роботи повинні бути обов’язково представлені на карті.

Залежно від характеру поставленого завдання і стадії планово-проектних розробок об’єктами оцінки можуть бути геосистем різного рангу.

Необхідно підкреслити, що первинною умовою для оціночних робіт є повна інвентаризація геосистем відповідного рангу, тобто створення ландшафтної карти і всебічної характеристики (опису) геосистем. Як правило, основою для того й іншого є польова ландшафтна зйомка.

Перш ніж вносити рекомендації з раціонального використання, покращення і охорони природних комплексів, важливо не тільки оцінити їх сучасний стан, а й передбачити можливі зміни, які відбудуться в майбутньому у силу природних динамічних тенденцій і можливого використання і перетворення. Таким чином, постає проблема розробки прогнозу.

Для розв’язання господарських проблем зараз потрібне планомірне нормоване використання природних ресурсів, правильне розташування населених пунктів тощо.

Крім галузевих підходів вивчення даних проблем найважливішу роль відіграють комплексні географічні дослідження.

Одним з основних напрямків є розробка питань оцінки земель, земельного кадастру України, розробка питань використання природних ресурсів та питання охорони природи, обґрунтування системи меліорації земель, дослідження території на предмет містобудування, ландшафтно-архітектурне зонування території. Важливими також є розробка питань районної планіровки, дослідження рекреаційних ресурсів та медико-географічні дослідження.

Ці комплексні прикладні дослідження поєднують 2 підходи:

1. розробка проблеми потребує синтезу різногалузевих знань;

2. специфічні регіональні географічні дослідження, які властиві лише певній тематиці.

Кінцева мета розробки будь-якої комплексної проблеми полягає у виявленні основних зв’язків і відповідностей між елементами природи, населення і господарства, просторових закономірностей поширення цих зв’язків. Необхідно також встановити норми природокористування для різних типів господарств.

Особливість комплексних досліджень полягає у спеціальній розробці відповідної природно-виробничої структури:

1. визначення завдань і мети;

2. розробка програми збору матеріалів і систематизація їх під кутом зору поставленого завдання;

3. розробка програм спеціальних географічних досліджень відповідно до програми;

4. розробка основи дослідження з виділенням однотипних ділянок (в залежності від масштабу завдань);

5. визначення оптимальних норм і господарського навантаження;

6. прогнозні роботи;

7. відповідальність за проведення роботи.