4.Особливості побудови систем озеленення в містах.

Величина міста і його господарчий профіль у великій мірі визначають склад об’єктів озеленення, їх площу і розміри.

У малих містах з населенням до 50 тис. жителів житлова територія не поділена на житлові райони. Заміські об’єкти озеленення розміщені поряд. У зв’язку з цим,

У системі озеленення малих міст виділяють:

1. Мікрорайонні сади

2. Міський парк

3. Сквери в міському центрі

4. Вуличні насадження.

У середніх та великих містах житлова територія складна за своєю структурою і поділяється на декілька житлових районів.

Основні вимоги до побудови насаджень у середніх та великих містах:

1. Облаштування садів мікрорайонів і парків житлових районів, пов’язаних між собою озелененими шляхами, проїздами, вулицями

2. Облаштування міського парку неподалік від центра міста

3. Створення озеленених територій уздовж річок, озер, водоймищ для сполучення міських насаджень із заміськими

4. створення об’єктів спеціального призначення у вигляді захисних насаджень у залежності від особливостей промислових об’єктів міста

Проект нового населеного пункту (мікрорайону) базується на містобудівничому дослідженні території для майбутнього будівництва. В межах вибраної для території міста (селища) з урахуванням розміщення основних зон проводиться диференційований аналіз:

1. Природно-кліматичні дослідження з комплексною оцінкою інсоляції, температурного, вітрового режимів та вологості на різних формах ландшафту – біля водойм і в лісових масивах, на підвищеннях і в низинах, з оцінкою ґрунтових умов та існуючої рослинності.

2. Топографічні дослідження та інженерно-будівельна оцінка території з уточненням гідрологічного і гідрогеологічного режимів, геологічної будови і несучих властивостей ґрунтів, затоплюваних і незатоплюваних ділянок, ерозійних ділянок і т.п.

3. Архітектурно-ландшафтне вивчення території.

При проектуванні і формуванні системи зелених насаджень міста необхідно дотримуватись наступних принципів:

рівномірність розміщення великих масивів зелених насаджень по території міста.

безперервність системи зелених насаджень по всій території міста. Досягається шляхом об’єднання території зелених масивів садів і парків між собою озелененими пішохідними бульварами, набережними і скверами у неперервну систему

комплексність вирішення внутрішньоміських і заміських зелених насаджень. Досягається функціональним та композиційним об’єднанням внутрішньоміських зелених масивів з приміськими лісопарками і лісами шляхом створення своєрідних “зелених клинів”, які проникають в глибину жилих районів міста.

При створенні проекту планування і забудови населеного пункту необхідно встановити розмір його території, характер забудови, а також благоустрій та озеленення , кількість жилої площі та ін. Для цього необхідно знати розрахункову чисельність населення.

Умовно все міське населення поділяють на 3 групи:

1. Містоутворююча, яка складає 30-40 % населення

2. Обслуговуюча – складає для великих міст – 23-26 %, для середніх і малих – 19-22 %. З ростом міста питома маса цієї групи збільшується, оскільки розвивається система культурно-побутового обслуговування населення

3. Непрацююче населення (діти, пенсіонери, інваліди) – складає 46-48 % і не залежить від величини міста.

Розрахункову чисельність населення обраховують за формулою:

N=100A/a,

де N – перспективна чисельність населення, А – абсолютне значення містоутворюючої групи, а – питома маса містоутворюючої групи населення, %

питома маса містоутворюючої групи населення, обраховується за формулою:

а=100-(b+c)

де b – питома маса обслуговуючої групи населення, с – питома маса непрацюючого населення

Територія населеного пункту, де розміщені комплекси будівель і споруд певного призначення , умовно називається зоною.

Вирішення питань про взаємне розміщення зон по всій території міста чи селища, називається функціональним зонуванням. В його основі лежать основні соціальні функції – праця, побут, відпочинок жителів та їх переміщення. Ці функції визначають структуру населеного місця.

Види праці міських жителів різноманітні і відносяться до різних областей виробництва, науки, культури, охорони здоров’я, обслуговування та ін. В нових промислових містах переважає виробництво. Промислові підприємства об’єднують в промислові комплекси, які бажано об’єднувати в промислові райони, ізольовані від житлової забудови.

Побут жителів міста визначається інтересами їх сімей, вихованням дітей, необхідністю відпочинку тощо. Він має забезпечуватися як у промислових районах і зонах відпочинку, так і безпосередньо в житловій зоні.

Житлова зона міста має свою планувальну структуру, яка базується на принципах ступінчастої побудови. Для неї характерне послідовне формування основних ланцюгів – житлових районів, мікрорайонів, груп будинків.

При проектуванні зелених зон необхідно враховувати як їх різноманітне функціональне призначення, так і рівень негативного впливу факторів середовища на рослини.

В містах утворюються райони короткотермінового відпочинку (у вихідні дні) і тривалого відпочинку (під час відпусток).

Комплекс планувальних та агротехнічних заходів з розробки та створення ефективних систем озеленення, які сприяють оптимізації санітарно-гігієнічних умов для проживання населення називається ландшафтною організацією населених пунктів.

При створенні таких систем вирішують 3 основні групи задач:

Містобудівничі, пов’язані з поділом окремих зон і структур населеного пункту

Оздоровчі, пов’язані з оптимізацією мікроклімату, підвищенням сануючого ефекту

Рекреаційні, які вирішують проблеми відпочинку міського населення