11

Тема 2: Система зелених насаджень населеного пункту та її компоненти

План:

1. Типи міських зелених насаджень

2. Основні елементи міських та паркових насаджень

3. Нормування в озелененні населених місць

4. Особливості побудови систем озеленення в містах.

5. Фактор часу у проектуванні та формуванні зелених насаджень.

6. Особливості створення на функціонування об’єктів озеленення загального користування, обмеженого користування та спеціального призначення - самостійно

1. Типи міських зелених насаджень За територіальним принципом озеленені території поділяють на:

Внутрішньоміські, які знаходяться в межах міської забудови

Заміські – які розміщені за межами міської забудови, в зеленій або приміській зоні.

За функціональними ознаками міські зелені насадження діляться на три групи

(згідно правил утримання зелених насаджень – наказ міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

N 105 від 10.04.2006):

загального користування - міські та районні парки; парки культури і відпочинку, сади житлових районів і груп житлових будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки, гідропарки та інші;

обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будівель, шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств, складських територій та інші;

спеціального призначення - насадження вздовж вулиць, у санітарно-захисних і охоронних зонах, на територіях ботанічних і зоологічних садів, виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні насадження; насадження розсадників, квітникарських господарств; пришляхові насадження в межах міст та інших населених пунктів.

Насадження загального користування - озеленені упорядковані території, призначені для відпочинку міського населення, з вільним доступом.

Основне призначення: Відпочинок населення усіх вікових категорій, фізкультура і спорт, культурно-просвітницька та культурно-масова робота.

Додаткове призначення: Захист житлових районів від впливу несприятливих факторів середовища, покращення мікроклімату, збагачення архітектурних композицій.

Парк - самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції і призначений для короткочасного відпочинку населення.

Парк представляє собою систему пейзажних картин (пейзажів), які гармонують із навколишніми елементами природи і знаходяться в тісних функціональних взаємозв’язках між собою.

Головними компонентами парків є масиви, гаї, групи дерев, алеї, одиночні посадки, живоплоти (живі огорожі), газони, квітники, малі архітектурні форми та ін.

Паркові масиви поділяють на внутрішні та периферійні.

Внутрішні використовуються для оформлення невеликих паркових просторів усередині парку

Периферійні захисні насадження створюють фон заднього плану і створюють вигляд парку за його межами. Такі насадження зазвичай щільні і багатоярусні. Функціонально вони відділяють паркову територію від транзитних шляхів чи дії несприятливих вітрів та загазованості. Крім того, периферійні насадження слугують обрамленням головних видів і створюють задній план пейзажів.