МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Історія України»

на тему:

«Україна в умовах НЕПу»

Виконав: студент 1-го курсу ІЗДН

Мед Олександра Григорівна

Спеціальність 7.040100 «Психологія»

Група № 2

КИЇВ 2013

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Економічна і політична криза в Україні кінця 1920 р. - початку 1921 р. ………4

Розділ 2. Упровадження нової економічної політики ………………………………….5

Розділ 3. Особливості нової економічної політики в Україні. …….6

Розділ 4. Народне господарство України в умовах НЕПу…………..9

Розділ 5. Ліквідація НЕПу та її наслідки…………………………….12

Висновки…………………………………………………………………..13

Список використаної літератури………………………………………16

Вступ

Нова економічна політика (НЕП) - система заходів, запроваджених більшовиками у 20-ті pp. з метою відродження економіки Росії; НЕП включав елементи ринкової економіки і був тимчасовим відступом від «старої економічної політики» - воєнного комунізму.

На початку 1921 р. на території Східної України бойові дії, що тривали з 1914 р. майже безперервно протягом 7 років, припинилися. Східна Україна під назвою УСРР була зруйнована воєнними діями та політикою «воєнного комунізму» - загалом промислове виробництво становило 10% довоєнного рівня; воєнні дії, масові розстріли, епідемії забрали більше 1,5 млн людських життів, сотні тисяч виїхали на еміграцію. Через нестатки та розруху люди залишали голодні міста, де не було роботи та можливості прохарчуватися, і переселялися до не менш збіднілої сільської місцевості. Виробництво товарів практично припинилося, всі воюючі сторони викачували з України величезну кількість матеріальних цінностей та ресурсів.

1921 р. партія більшовиків відмовилася від основних принципів «воєнного комунізму» і перейшла до нової економічної політики (НЕП).

На початку 1921 р. на території Східної України бойові дії, що тривали з 1914 р. майже безперервно протягом 7 років, припинилися. Східна Україна під назвою УСРР була зруйнована воєнними діями та політикою «воєнного комунізму» - загалом промислове виробництво становило 10% довоєнного рівня; воєнні дії, масові розстріли, епідемії забрали більше 1,5 млн людських життів, сотні тисяч виїхали на еміграцію. Через нестатки та розруху люди залишали голодні міста, де не було роботи та можливості прохарчуватися, і переселялися до не менш збіднілої сільської місцевості. Виробництво товарів практично припинилося, всі воюючі сторони викачували з України величезну кількість матеріальних цінностей та ресурсів.

1. Економічна і політична криза в Україні кінця 1920 р. - початку 1921 р.

Після закінчення Громадянської війни внутрішнє становище України було надзвичайно складним. Воєнні дії завдали економіці УСРР величезних збитків і шкоди. Розруха вразила машинобудування, залізорудну і вугледобувну промисловість, металургію. У стані глибокого занепаду були легка і харчова промисловість.

У скрутному становищі опинилось і сільське господарство. На чверть скоротилися посівні площі. Погіршилась обробка землі, були порушені норми посіву. Політика продрозкладки позбавляла селян економічних стимулів.

Справу ускладнив голодомор 1921—1922 рр., який був одним із наслідків політики «воєнного комунізму», тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель. Особливо тяжке становище склалося в південних губерніях України, які до Першої світової війни були головними експортерами хліба. Голодувало близько 7 млн. людей. Однак хліб з України продовжував вивозитись для промислових центрів Росії, або для Поволжя, що також голодувало. Голод в Україні вдалося ліквідувати лише 1923 р. завдяки поліпшенню загальної економічної ситуації. Оскільки навіть після Громадянської війни більшовицьке керівництво не відмовлялось від воєннокомуністичних методів, то знову піднімався повстанський рух. Наприкінці лютого 1921 р. спалахнуло повстання балтійських моряків у Кронштадті, активізувався повстанський рух в Україні. У промислових центрах — Києві, Одесі, Харкові та інших містах почалися страйки, які вимагали усунення більшовиків від влади. Країна опинилася на межі нової Громадянської війни.