Тема 3: обставини, що виключають злочинність діяння

1. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння

Нерідко громадяни, а також службові особи змушені здійсню­вати вчинки, що за зовнішніми своїми ознаками збігаються з тим або іншим злочинним діянням (наприклад, з вбивством, знищенням май­на, перевищенням влади тощо), які, проте, не є суспільно небезпеч­ними і кримінальне протиправними, а навпаки, визнаються право­мірними і, як правило, суспільно корисними (наприклад, позбавлен­ня життя того, хто посягає, при захисті від його нападу, знищення майна для усунення небезпеки, викликаної пожежею, застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпечного злочинця і т. п.). У науці такі вчинки – необхідна оборона, крайня необхід­ність, затримання злочинця, виправданий ризик, виконання службо­вого обов’язку, виконання законного наказу тощо – називаються об­ставинами, що виключають суспільну небезпечність і протиправність, або, інакше кажучи, злочинність діяння.

Новий КК вперше виділив такі обставини в самостійний розділ VIII Загальної частини їх перелік значно розширений (необхідна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпоряджен­ня, діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик), виконання спе­ціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяль­ності організованої групи або злочинної організації. У КК 1960 р. були передбачені лише три перші із цих обставин. У теорії кримінального права пропонувалися і пропонуються й інші обставини, що виключають злочинність діяння: згода потерпілого, виконання суспільно корисних професійних функцій, здійснення свого права, примушування до підкорення тощо.

Зазначені обставини характеризуються низкою загальних ознак. Перша з них полягає в тому, що всі вони є сві­домими і вольовими вчинками людини у формі дії (наприклад, необхідна обо­рона) або бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги при вико­нанні наказу). Подібні вчинки, проте, можуть бути виправдані лише в тому разі, якщо вони викликані винятковими подіями, процесами або діями, тобто певними підставами, що й обґрунтовують необхід­ність таких вчинків Якщо, наприклад, оборона становить собою заподіяння тому, хто посягає, шкоди, то її підставою є суспільно не­безпечне посягання, що викликає необхідність його негайного запо­бігання або припинення. При крайній необхідності дія особи виражається в заподіянні шкоди різним правоохоронюваним інтересам (наприклад, чужому майну) і її підставою виступає небезпека, що їм загрожує, яку неможливо усунути в даній обстановці іншими засо­бами (пожежа, повінь) тощо.

Друга ознака – це зовнішня подібність (збіг) фактичних, види­мих, об’єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину (наприклад, позбавлення життя при необхідній обороні збігається із зовнішніми ознаками вбивства, а застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпечного злочинця – з видимими озна­ками перевищення влади тощо). Про те, що вчинок підпадає під озна­ки діяння, передбаченого кримінальним законом, можна говорити, якщо: 1) дія або бездіяльність особи спрямована проти об’єкта кри­мінально-правової охорони; 2) вчинене діяння відповідає фактичним, зовнішнім ознакам об’єктивної сторони того чи іншого складу зло­чину; 3) це діяння вчинила особа, яка здатна бути суб’єктом відпо­відного злочину. Якщо вчинене діяння із зовнішньої сторони не збі­гається з тим чи іншим злочином, не можна навіть порушувати пи­тання про наявність цих обставин.

В той же час, при вчиненні аналізованих діянь:

- не порушується об’єкт кримінально-правової охорони. Адже заподіяна шкода не виступає суспільно-небезпечними наслідками. Відповідні ж суспільні відносини не порушуються, а, інші об’єкти, навпаки, охороняються завдяки заподіянню шкоди в ході вчинення діянь, вчинених при обставинах, які усувають їх злочинність;

- відсутня вина. Вина виражає негативне ставлення суб'єкта злочину до охоронюваних соціальних цінностей, усвідомлення суспільно-небезпечного характеру свого діяння (при умислі), оцінку заподіюваних або можливих наслідків як суспільно небезпечних. Якщо ж діяння, вчиняється за обставин, що усувають їх злочинність, то особа переконана в правомірності і суспільній корисності (чи, принаймні, допустимості) заподіяння шкоди, не оцінює свою поведінку як протиправну і суспільно небезпечну.

Третя ознака обставин, що розглядаються, полягає в тому, що вони мають незлочинний характер, їм властива правомірність за­подіяння шкоди. Така правомірність грунтується або на суб’єктив­ному праві, або на юридичному обов’язку, або на владних повнова­женнях. Тому зазначені обставини знайшли своє закріплення не тіль­ки в КК, а й в інших законодавчих актах (наприклад, законах України “Про міліцію”, “Про Службу безпеки України”, “Про оперативно-пошукову діяльність”, в адміністративних та інших законах). До обставин, передбачених іншими законодавчими актами, належать виконання професійних обов’язків, виконання службового обов’яз­ку, застосування сили, спеціальних засобів, зброї тощо.

Четверта ознака характеризує обставини як суспільно ко­рисні, тобто такі, що відповідають інтересам особи, суспільства або держави. Водночас це не виключає того, що в ряді випадків такі вчинки можуть і не бути суспільно корисними (наприклад, окремі випадки заподіяння потерпілому шкоди за його згодою, заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності при співрозмірності заподіяної і усунутої шкоди, заподіяння шкоди у стані уявної оборони, заподіяння шкоди при виконанні наказу або розпорядження). У цьому разі вони ви­знаються соціально допустимими (прийнятними).

Нарешті, п’ята ознака характеризує кримінально-правові наслід­ки вчинення діянь. Ці наслідки полягають у тому, що вчинення та­ких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Отже, обставини, що виключають злочинність діян­ня, – це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні (соціальна прий­нятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну від­повідальністю особи за заподіяну шкоду.

Обставини, що виключають злочинність діяння, можна класифікувати на такі види:

1) залежно від того, де вони передбачені. За цією підставою можуть бути виділені обставини, які передбачені:

- Кримінальним кодексом України (у Загальній та Особливій частині);

- Конституцією України;

- міжнародно-правовими актами

2) за соціальною оцінкою виділяються діяння:

- суспільно корисні;

- соціально допустимі;