
- •I. Основи гормональної та цитокінової регуляції метаболізму і міжклітинної комунікації
- •2 Гормони
- •2.1 Поняття та основні властивості гормонів
- •2.2 Класифікація гормонів
- •2.2.1 Класифікація за будовою
- •2.3.3 Регуляція функцій залоз внутрішньої секреції
- •2.3.4 Шляхи реалізації регуляторної дії гормонів
- •2.4 Пептидні й білкові гормони
- •2.4.1 Гормони гіпоталамуса
- •2.4.2 Гормони гіпофіза
- •2.4.2.1 Тиреотропінстимулюючий гормон (тсг)
- •2.4.2.2 Гормон росту, соматотропний гормон
- •2.4.2.3 Лютеїнізуючий (лг) і фолікулостимулюючий (фсг) гормони
- •2.4.2.4 Пролактин
- •2.5.2.5 Адренокортикотропін (актг)
- •2.5.2.6 Окситоцин
- •2.5.2.8 Антидіуретичний гормон (адг, вазопресин)
- •2.4.3 Мелатонін
- •2.4.3 Гормон епіфізу – мелатонін
- •2.4.4 Гормони щитоподібної залози (тиреоїдні гормони)
- •2.4.4.1 Кальцитонін
- •2.4.5 Гормони паращитоподібних залоз (паратгормони)
- •2.4.6 Гормони мозкового шару наднирників
- •2.4.7 Гормони підшлункової залози
- •2.4.7.1 Інсулін
- •2.4.7.2 Глюкагон
- •2.4.8 Дифузна ендокринна система
- •2.4.8.1 Гастроентеропанкреатична ендокринна система
- •2.4.8.2 Гормони серця. Родина натрійуретичних пептидів
- •2.4.8.3 Гормони нирок
- •2.4.8.4 Гормони печінки
- •2.4.8.5 Гормони жирової тканини
- •2.4.8.6 Гормони тимусу
- •2.4.9 Фактори росту
- •2.4.10 Цитокіни
- •2.5 Стероїдні гормони
- •2.5.1 Гормони кори наднирників
- •2.5.2 Гормони статевих залоз
- •2.5.2.1 Андрогени
- •2.5.2.2 Естрогени
- •3.1 Класифікація вітамінів
- •3.1.1 Водорозчинні вітаміни
- •3.1.3 Вітамін в3. Ніацин
- •3 .1.1.4 Вітамін в5. Пантотенова кислота
- •3 .1.1.6 Вітамін н. Біотин
- •3.1.1.7 Вітамін в12. Кобаламін
- •3.1.1.8 Вітамін 9. Фолієва кислота
- •3.1.1.9 Вітамін с. Аскорбінова кислота
- •3.1.1.10 Вітамін р. Аскорутин, цитрин; вітамін проникності
- •3.1.2 Жиророзчинні вітаміни
- •3.1.2.3 Вітамін е, α-Токоферол
- •3.1.2.4 Вітаміни групи к
- •3.1.3 Коферментні та інші функції вітамінів
- •3.1.4 Вітаміноподібні речовини
- •3.1.4.1 Параамінобензойна кислота
- •3.1.4.2 Вітамін в15. Пангамова кислота
- •3.1.4.3 Вітамін в8, інозит (інозитол)
- •3.1.4.4 Коензим q (убіхінон)
- •3.1.4.7 Ліпоєва кислота
- •3.2 Добова потреба людини у вітамінах
- •3.3 Антивітаміни
- •Тестові питання Перший модуль. Тестові питання за розділом «Біохімія гормонів та цитокінів»
- •Рекомендована література
- •2. Lehrmittel Hormone: Biochemie und Molekularbiologie. Відповіді до тестових питань
2.5.2.5 Адренокортикотропін (актг)
АКТГ, як передбачає назва, стимулює кору наднирників. Точніше стимулює секрецію глюкокортикоїдів як наприклад, кортизол, і має невеликий вплив на секрецію альдостерону, іншого основного стероїдного гормону з кори наднирників.
АКТГ виділяється з аденогіпофізу у відповідь на КТРГ гіпоталамуса. КТРГ виділяється у відповідь на багато типів стресу. Регуляція рівня КТРГ здійснюється глюкокортикоїдами з використанням механізму негативного зворотного зв'язку.
АКТГ синтезується як великий білок-попередник, що називається проопіомеланокортин (POMC, "Bіg Mama"), POMC шляхом протеолізу розщеплюється на кілька фрагментів (рис. 1), кожний з яких володіє біологічною активністю.
Рис. 1 – Утворення АКТГ
Ліпотропін – здійснює слабку ліполітичну дію, основне значення –попередник β-ендорфіну.
Бета-ендорфін і енкефалін – заспокійливі пептиди з полегшенням болю й ейфоричними ефектами.
Меланоцитстимулюючий гормон (МСГ) – управляє синтезом меланіну у шкірі більшості хребетних тварин. Меланін - потужний антиоксидант.
2.5.2.6 Окситоцин
О
кситоцин
– нанопептид, який синтезують нейрони
гіпоталамуса й транспортують униз по
аксону в задню частку гіпофіза, звідки
він секретується в кров. Окситоцин
утворюється і в інших структурах мозку,
а також у яєчниках і яєчках. Від
антидіуретичного гормону окситоцин
відрізняється за двома амінокислотами.
Обидва гормони упаковані в секреторні
гранули, виділяються разом із транспортними
білками нейрофізинами.
Фізіологічні ефекти окситоцину. Добре вивчені три ефекти гормону в самців і самиць. У самиць він стимулює молоковіддачу шляхом стимулювання скорочення міоепітеліальних клітин молочних залоз і забезпечує надходження молока в канали й цистерни молочних залоз, а також стимулює скорочення матки при пологах. Наприкінці вагітності в матці збільшується кількість рецепторів до окситоцину; окситоцин секретується в період входження плода в шийку й піхву, підвищує скоротність гладкої мускулатури матки, що полегшує пологи;
Гормон формує материнське поводження – окситоцин визначає настрій матері, її поведінкові реакції.
У самців: окситоцин відіграє роль при сім'явиверженні, полегшує транспорт сперми в каналах, що виносять сім'я; визначає чоловіче поводження, його деякі аспекти.
Регуляція секреції окситоцину. Найбільш важливий стимул для секреції окситоцину гіпоталамусом – фізичне стимулювання сосків. Акт смоктання передає сигнали протягом декількох мілісекунд у мозок через спинну рефлекторну дугу. Ці сигнали надходять в окситоцин-видільні нейрони. 80% молоковіддачі визначається окситоцином. Роздратування сосків у жінки й тварин повинне бути обережним.
Пригнічують секрецію окситоцину безліч факторів. Насамперед, адреналін і стани, що супроводжуються підвищенням рівня адреналіну.
Як синтез окситоцину, так і відповідь на окситоцин модулюються рівнем статевих стероїдів у циркуляції. Вибух секреції окситоцину при народженні дитини стимулюється частково стимулюванням шийки матки і вагіни, але також і різкою зміною концентрації прогестерону. Естрогени визначають рівень рецепторів до окситоцину в матці наприкінці вагітності.