2.5.2.2 Естрогени

Хімія естрогенів. Із тканини яєчника виділені три сполуки, що володіють естрогенною активністю. Всі вони є С18-стероїдами: естрон, бета-естрадіол і естріол. Бета-естрадіол секретується фолікулами яєчників, два інших гормони – метаболіти бета-естрадіолу.

Біосинтез естрогенів. У невагітних самиць головне місце утворення естрогенів яєчники. Попередником естрогенів у яєчниках є тестостерон.

Метаболізм естрогенів

Головне місце метаболізму естрогенів – печінка. Естрогени і їхні метаболіти екскретуються переважно у вигляді кон’югатів із глюкуроновою і сірчаною кислотами. Головні кон’югати – С-3-глюкозоідуронати естрона й 2-оксиестрон, естронсульфат. Кон’югати виділяються із сечею. Контроль секреції естрогенів здійснюється фолікулостимулюючим/рилізинг гормоном гіпоталамуса й фолікулостимулючим гормоном передньої частки гіпофіза.

Рецептори є у всіх тканинах і органах. Основна дія - стимуляція росту й дозрівання статевих органів самиць і підтримка функції розмноження.

Яєчники й статеві цикли у самиць. З яєчниками безпосередньо пов'язані два циклічних явища в організмі жінок, у ході яких спостерігаються структурні, функціональні й хімічні зміни:

1)естральні або менструальні цикли й

2) цикли вагітності й лактації

У період естрального циклу естрогени індукують проліферацію епітелію піхви, посилення секреції слизу цервікальними залозами; проліферацію ендометрія.

Секреція естрогенів визначає появу вторинних статевих ознак.

Прогестерон – гормон жовтого тіла. Прогестерон утворюється жовтим тілом, плацентою й наднирниками. Прогестерон секретується жовтим тілом у період другої половини менструального циклу. Гормон діє на ендометрій, попередньо підготовлений естрогеном, продукуючи секрецію слизу, необхідного для імплантації яйця. З 5-го по 25-й день менструального циклу прогестерон гальмує овуляцію (основа застосування контрацептивів).

Вплив на обмін речовин – загальний зі стероїдними гормонами.

Поряд із прогестероном жовте тіло продукує ще один гормон – релаксин. Це білок, за структурою й механізмом синтезу схожий на інсулін. Його дія –підготовка пологових шляхів до пологів, включаючи релаксацію лонного зчленування.

3 Вітаміни. Загальні уявлення про вітаміни

Вітаміни – це харчові незамінні фактори, які, будучи присутніми у невеликих кількостях у їжі, забезпечують нормальний розвиток організму тварин і людини й адекватну швидкість протікання біохімічних і фізіологічних процесів. Вітаміни відрізняються від всіх інших органічних харчових речовин двома характерними ознаками: 1) не включаються в структуру тканин; 2) не використовуються організмом як джерело енергії.

Порушення регуляції процесів обміну й розвиток патології пов'язані з недостатнім надходженням вітамінів в організм, повною відсутністю їх у споживаній їжі або порушеннями їхнього усмоктування, транспорту або, нарешті, змінами синтезу коферментів за участю вітамінів. У результаті розвиваються авітамінози - хвороби, що виникають при повній відсутності в їжі або повному порушенні засвоєння якого-небудь вітаміну. Захворювання, обумовлені недостатнім надходженням вітамінів з їжею або неповним їхнім засвоєнням називають гіповітамінози; захворювання, які обумовлені повною відсутністю вітаміну називають авітаміноз. Патологічні стани, пов'язані з надходженням надмірно великих кількостей вітамінів в організм – гіпервітамінози. Багато розладів обміну речовин при авітамінозах обумовлені порушеннями діяльності або активності ферментних систем, оскільки багато вітамінів входять до складу простетичних груп ферментів.

Структурні аналоги вітамінів називають антивітамінами. Антивітаміни блокують активні центри ферментів, витісняючи з нього відповідне похідне вітамінів (кофермент), і викликають конкурентне інгібування ферментів. До антивітамінів відносять речовини, здатні викликати після введення в організм тварин класичну картину гіпо- або авітамінозу.

Причини гіпо- і авітамінозів у людини й тварин ділять на екзогенні й ендогенні. До першого ставиться недостатнє надходження вітамінів або повна відсутність їх у їжі. Ендогенними причинами є: а) підвищена потреба у вітамінах при деяких фізіологічних і патологічних станах (вагітність, лактація, тиреотоксикоз) б) посилений розпад вітамінів у кишечнику внаслідок розвитку в ньому мікрофлори; в) порушення процесу усмоктування вітамінів у результаті поразки секреторної й моторної функцій кишечнику при захворюваннях травного тракту, коли відносна недостатність вітамінів розвивається навіть при повноцінному харчуванні; г) хвороби печінки, підшлункової залози, зухвалу закупорку загальної жовчної протоки й усмоктування жирів, що супроводжуються порушенням, продуктів їхнього розпаду - жирних кислот і відповідно жиророзчинних вітамінів; у цих випадках також розвиваються вторинні, або ендогенні, авітамінози.

У ряді випадків авітамінози пов'язані з уродженими порушеннями обміну й функцій вітамінів. Вони описані практично для всіх відомих вітамінів. Причиною розвитку цих хвороб є генетичні дефекти, пов'язані з порушеннями або усмоктування вітамінів у кишечнику, або їхнього транспорту до органів-мішеней, або, нарешті, з порушеннями перетворень вітамінів у коферменти (або в активні форми - у випадку вітамінів групи D). Є також докази спадкового дефекту синтезу білкової частини ферменту (апоферменту) у розвитку деяких уроджених розладів обміну й функцій вітамінів, а також порушення зв'язку коферменту (або активної форми вітаміну) зі специфічним білком –апоферментом, тобто дефект формування холоферменту.