3.1 Класифікація вітамінів

Сучасна класифікація вітамінів заснована на фізико-хімічних властивостях (зокрема, розчинності) або на хімічній природі; збережені й літерні позначення. Залежно від розчинності в неполярних органічних розчинниках або у водному середовищі розрізняють жиророзчинні й водорозчинні вітаміни. Крім літерного позначення вітаміни називають по біологічному ефекту, іноді із приставкою "анти", що вказує на здатність даного вітаміну запобігати або усувати розвиток відповідного захворювання.

Вітаміни, розчинні в жирах

1. Вітамін А (антиксерофтальмічний), ретинол.

2. Вітамін D (антирахітичний), кальцифероли.

3. Вітамін Е (антистерильний, вітамін розмноження), токофероли.

4. Вітамін K (антигеморагічний), нафтохінони.

Вітаміни, розчинні у воді

1. Вітамін B1(антиневритний), тіамін.

2. Вітамін В2 (вітамін росту), рибофлавін.

3. Вітамін В6 (антидерматитний, адермін), піридоксин.

4. Вітамін B12(антианемічний), ціанкобаламін, кобаламін.

5. Вітамін В3 (антипелагричний, ніацин), нікотинамід.

6. Вітамін Вc (антианемічний), фолієва кислота.

7. Вітамін В5 (антидерматитний); пантотенова кислота.

8. Вітамін Н (антисеборейний, фактор росту бактерій, дріжджів і грибків), біотин.

9. Вітамін С (антискорбутний), аскорбінова кислота.

10. Вітамін Р (капілярозміцнювальний, вітамін проникності); біофлавоноїди.

Поряд із цими двома групами вітамінів, виділяють групу хімічних речовин, які синтезується в організмі, але мають вітамінні властивості. Для людини й ряду тварин ці речовини поєднують у групу вітаміноподібних. До них відносять холін, ліпоєву кислоту, вітамін В15 (пангамова кислота), оротову кислоту, інозит, убіхінон, параамінобензойну кислоту, карнітин, лінолеву й ліноленову кислоти, вітамін U (противиразковий фактор) і піролохінолінхінон.

Методи визначення вітамінів. Сучасні методи визначення вітамінів у біологічних об'єктах ділять на фізико-хімічні й біологічні.

Фізико-хімічні методи: фотоколориметричні; спектрофотометричні, флюорометричні, титрометричні.

Біологічні методи, засновані на визначенні тієї мінімальної кількості вітаміну, що при додаванні до штучної дієти, позбавленої тільки даного досліджуваного вітаміну, охороняє тварину від розвитку авітамінозу або виліковує її від уже розвиненої хвороби. Ця кількість вітаміну умовно приймається за одиницю. При визначенні вмісту вітамінів у біологічних рідинах використовують мікробіологічні методи, засновані на вимірюванні швидкості росту бактерій; яка пропорційна концентрації вітаміну в досліджуваному об'єкті. Крім того, кількість вітамінів прийнято виражати, у міліграмах, мікрограмах, міжнародних одиницях (ME, або ІU).

3.1.1 Водорозчинні вітаміни

3.1.1.1 Вітамін В1 (тіамін)

Тіамін – похідний заміщеного піримідину і тіазолу, які з'єднані містковою метиленовою групою. У мозку й печінці тіамін швидко перетворюється специфічним ферментом тіамін дифосфотрансферазою у активну форму – пірофосфат тіаміну (TПФ).

Тіамін	Тіамінпірофосфат (ТПФ)

ТПФ необхідний як кофактор для дегідрогеназ пірувата й α-кетоглютарата, а також транскетолази, яка каталізує реакції перетворення пентоз у пентозофосфатному шляху.

Потреба від 1.0 – 1.5 мг/день для дорослих. При перевазі вуглеводів у харчуванні потреба в тіаміні зростає.

Самі ранні симптоми недостатності тіаміну включають запор, втрату апетиту, нудоту, зниження розумової працездатності, периферичну невропатію. Хронічна недостатність тіаміну веде до більш важких неврологічних симптомів, включаючи атаксію, розумове безладдя й втрату очної координації. Інші клінічні симптоми тривалої недостатності тіаміну пов'язані із серцево-судинним і м'язовим дефектами.

Важкий авітаміноз тіаміну, відомий як бері-бері, є результатом дієти, багатої вуглеводами й дефіцитної по тіаміну.

3.1.1.2 Рибофлавін, В2.

Рибофлавін – попередник коферментів флавін мононуклеотиду (ФМН) і флавін аденін динуклеотиду (ФАД).

Ф ерменти, коферментами яких є ФАД і ФМН, називають флавопротеїди. Трохи флавопротеїдів також містять іони металів, це металофлавопротеїди. Обидва класи ферментів широко залучені в окислювально-відновні реакції, наприклад дегідрогенази. ФАД та ФМН приймають два електрони й два протони.

Клінічні значення недостатності флавінів. Симптоми, пов'язані з недостатністю рибофлавіну включають захворювання шкіри, запалення рота: глосит, себорея, ангуліт, хейлоз і фотофобія.

Рибофлавін розкладається під дією видимого світла. Ця характеристика може привести до недостатності рибофлавіну в немовлят, яким призначують від гіпербілірубінемії світлолікування.

Вітамін В2 потрібен для метаболізму амінокислот, жирних кислот і вуглеводів, бере участь у реакціях активації вітаміну B6 (піридоксин).

Міститься в м'ясі, горіхах, сирі, молоці, листових овочах, рибі, бобах, зернових. Не отруйний у високих дозах, але забарвлює сечу в темно-жовтий колір.